«Ввічливий» призов: що чекає на кримчан у російській армії

Військові комісаріати Криму лідирують у призовній кампанії «Весна-2017», виконавши план більш ніж на 80 відсотків. Про це повідомляє прес-служба Південного військового округу Росії. 2017 року кримчани вперше служитимуть не на території півострова, а в усіх регіонах сусідньої Росії. Більш ніж 1700 новобранців уже прибули за призовом на Чорноморський флот.

Раніше Третій комітет ООН ухвалив резолюцію, яка забороняє російській владі призивати до армії жителів анексованого півострова. Окрім того, Женевська конвенція про захист цивільного населення виключає службу в армії окупанта громадян із окупованих територій.

Що чекає кримчан у російській армії та чи можна захиститися від незаконного призову ‒ в ефірі Радіо Крим.Реалії обговорюють голова колегії адвокатів «Призовник» Аркадій Чаплигін та оглядач політичного відділу «Новой газеты» Кирило Мартинов.

‒ Чи може російський призовник відмовитися служити з релігійних або інших мотивів?

Чаплигін: Так, але я не вважаю альтернативну службу хорошим варіантом. Вона в два рази довша, до того ж, призовника все одно можуть відіслати до військової частини. Нехай це буде служба без зброї, але ставлення інших строковиків до таких хлопців може бути, м'яко кажучи, упередженим. Найдоступніший спосіб не піти в армію ‒ захворіти. У відповідному списку 89 статей, у кожній ‒ приблизно 10 хвороб, які звільняють від призову. З огляду на те, що повністю здорових молодих людей сьогодні дуже мало, це хороший шанс. Якщо комісія закриває очі на стан призовника, можна звернутися до суду. Поки він розглядатиме справу, призов скінчиться, а молодий чоловік залишиться вдома, навіть якщо програє.

‒ Чи збереглась у російській армії дідівщина?

​Чаплигін: Якийсь час мені здавалося, що ні, але зараз я спостерігаю, що дідівщина відроджується в новій формі ‒ земляцтва. Раніше ті, хто служив давно, знущалися над новобранцями, а тепер представники певних регіонів Росії знущаються над призовниками з інших регіонів. З огляду на екстериторіальний принцип служби, кримчанин, наприклад, може опинитися хоч на Далекому Сході. Скільки там буде агресивних товаришів на службі ‒ ніхто не знає.

‒ Куди звертатися в разі знущань в армії?

Чаплигін: Можна поскаржитися військовому прокурору, до громадських організацій на кшталт «Комітету солдатських матерів», але все це неефективне. Прокурор обов'язково переговорить із командиром військової частини ‒ той постарається не вирішити проблему, а змусити всіх мовчати про неї.

‒ Які шанси, що Росія припинить призивати кримчан до армії, виконавши вимоги Женевської конвенції?

​Чаплигін: На жаль, зараз шансів немає. Чинні російські закони вважають Крим частиною федерації, а відомий злодійський принцип говорить: «Що взяли, те наше». Поки Україна не повернеться на півострів, незаконний призов не припиниться.

‒ Дякую, Аркадію. Як у Росії зараз ставляться до військових, Кириле?

​Мартинов: За останні роки російська армія стала чимось на зразок бренду. У маркетингу часто використовують сумнозвісне словосполучення «ввічливі люди», а воєнторги перетворилися мало не в бутіки й займають найкращі торгові площі. Мається на увазі, що армія має якийсь престиж.

‒ Тобто молоді люди шикуються в черги на службу?

Мартинов: Що цікаво, все це ніяк не впливає не проблеми із призовом. Російська влада зараз намагається вигадати нову схему, тому що призивати всіх підряд не виходить. Нещодавно просували ідею розсилати електронні повістки: держава сама створює призовнику поштову скриньку, і вся переписка з військкоматом іде через неї. У підсумку законопроект так і не ухвалили, пославшись на дорожнечу. Так чи інакше, у великих містах охочих служити дуже мало, але ось для вихідців із провінції армія може стати соціальним ліфтом.

(Над текстовою версією матеріалу працював Владислав Ленцев)