Що таке батьківщина та патріотизм? У чому відмінності цих понять у Росії та на Заході? І чому для багатьох людей Крим став місцем переосмислення батьківщини?
Про це ведучий Радіо Крим.Реалії Павло Новиков розмовляє з кандидатом філософських наук Ольгою Тургенєвою.
‒ Що таке батьківщина в російській культурній традиції?
‒ Багато в чому на уявлення про неї для нашого покоління вплинув Радянський Союз. Батьківщина уявляється як певна спільнота, яка важливіша за життя кожної окремої людини. Це парадокс, адже вона має асоціюватися з чимось рідним, близьким і неагресивним. Але при цьому людей вчили вбивати за батьківщину з самого дитинства. Вважається, що готовність пожертвувати собою ‒ риса справжнього патріота, й держава цим активно користується. Вона пропонує зовсім абстрактну ідею батьківщини замість суб'єктивного уявлення про неї ‒ наприклад, як про ваше рідне місто з близькими людьми. Іноді такі різнорівневі батьківщини співіснують. Так чи інакше, це щось, чого немає в об'єктивній реальності.
‒ Але ж схоже поняття є й у західній культурі.
‒ Зрозуміло, адже батьківщина найчастіше прив'язана до нації ‒ це початок 18-го століття. До того люди не мислили в масштабах цілої держави, а тільки по-містечковому. У Росії довго існувало окреме поняття «вітчизна» саме в прив'язці до держави, а в СРСР від нього спочатку позбулися як від старорежимного. Для пролетаря повинна була мати значення лише класова приналежність. В результаті Йосип Сталін зрозумів, що багатонаціональній країні в оточенні ворогів потрібне загальне уявлення про батьківщину та патріотизм. Війна з нацистською Німеччиною й зовсім була названа Великою Вітчизняною, щоб показати, що люди воювали не стільки за державу, як за своє рідне місто чи село. Це не перший і не останній випадок, коли держава прикривалася народом.
‒ Так сталося і з Кримом у 2014-му?
У декого батьківщина навіть не Росія, а Радянський Союз, який вже розпався
‒ Саме так. Президент Володимир Путін тоді, 18 березня, говорив про «роз'єднаний народ Росії». Але що таке народ Росії? Тільки громадяни? Чи не тільки вони? Це все росіяни? Так і з'явився «русскій мір», для якого державні кордони не мають жодного значення. Крим став унікальною територією, де живуть люди з діаметрально протилежними уявленнями про батьківщину. Багатьом після 2014 року довелося зруйнувати й зібрати заново це поняття для самих себе. У декого батьківщина навіть не Росія, а Радянський Союз, який вже розпався. Для кримчан досі актуальний вибір батьківщини за внутрішнім самовідчуттям. В Україні заведено вважати, що мова є ключовим фактором при самовизначенні, але якщо людина не знає української, але страждає в Криму від російської анексії ‒ що, вона тепер не може бути українцем? Загалом, зараз це уявлення в Україні тільки формується.
Ольга Тургенєва
‒ Здається, цілком зрозуміло, що патріот України ‒ це перш за все захисник країни.
Подивіться на США: нація емігрантів сконструювала собі поняття батьківщини
‒ Так, в умовах зовнішньої агресії легко згуртуватися проти ворога, але найцікавіше починається пізніше, коли загроза зникає, і люди починають знову замислюватися, що між ними є спільного. Проте, подивіться на США: нація емігрантів сконструювала собі поняття батьківщини, homeland. Це при тому, що його поділяють люди різних культур і різних національних історій. Схожі проблеми є в України: остаточно не ясно, звідки відраховувати історію країни, що в неї має входити. Мало того, саме американський приклад показав, що нація не дорівнює національності.
‒ Під час незаконного референдуму в Криму йшлося про «кримський народ», а потім ми побачили так звані «ЛНР» і «ДНР» ‒ з «донецьким» і «луганським» народами. Наскільки це штучно?
‒ Ось тут якраз втручається поняття «малої батьківщини», місцевої самоідентифікації. Інша справа, що сталося це через зовнішні причини, однак дивуватися подібному щирому сепаратизму не варто. Якщо людина прожила в регіоні багато років, вона швидше за все побоїться втратити цей зв'язок, ніж зв'язок з державою. Чим сильніше людина «заземлена», тим складніше прищепити їй ідеї мультикультурності й абстрактної батьківщини. При деокупації Криму й Донбасу всі ці проблеми ще доведеться вирішувати.