Радио Свобода публікує результати власного розслідування про «12 офіцерів ГРУ», яким 13 липня висунули офіційні обвинувачення у зламі комп’ютерів представників Демократичної партії США. Журналісти, наприклад, змогли встановити зв’язок між об’єктом, із якого, за версією США, здійснювалися атаки, та засновником руху «Антимайдан». А адреса військової частини, що, ймовірно, займалася поширенням викрадених даних, збігається з адресою в розслідуванні Bellingcat про офіцера ГРУ Олега Іванникова, можливо, причетного до збиття літака «Малайзійських авіаліній» під Донецьком 2014 року.
13 липня у США федеральне велике журі присяжних затвердило обвинувачення на адресу 12 російських громадян, яких слідство в справі про втручання Росії в американські президентські вибори вважає винними в організації кібератак на комп’ютери представників Демократичної партії під час передвиборної кампанії 2016 року.
В обвинувальному висновку перелічені імена та прізвища обвинувачених, які названі «співробітниками ГРУ», перераховані номери військових частин, до яких вони належать, а також порівняно докладно описані методи зламу комп’ютерів і публікації отриманих у результаті хакерської атаки даних.
У відкритих джерелах не так багато інформації про 12 обвинувачених та їхні військові частини, але дещо дізнатися все-таки можна. Наприклад, один із обвинувачених 2014 року брав участь у конференції для хакерів, присвяченій «стеженню, зламу та національним особливостям кібервійни». Об’єкт «Вежа», з якого, за версією США, здійснювалися атаки, розслідування Російської служби Радио Свобода пов’язує із засновником руху «Антимайдан». А військова частина, що, ймовірно, займалася поширенням викрадених даних через сайт WikiLeaks і анонімні акаунти в соціальних мережах, має адресу, що збігається з адресою в розслідуванні Bellingcat про офіцера ГРУ Олега Іванникова (позивний «Оріон»), можливо, причетного до збиття «Боїнга-777» «Малайзійських авіаліній» під Донецьком 2014 року.
Математики на казармовому стані
9 із 12 осіб, перелічених в обвинувальному висновку, слідство пов’язує з військовою частиною 26165, розташованою за адресою: Москва, Комсомольський проспект, будинок 20.
Цей будинок – частина цілого комплексу будівель Міністерства оборони Росії на території колишніх Хамовницьких казарм. Офіційної таблички з номерами військових частин, розташованих на території, перед входом до казарм немає, але підтвердити, що частина 26165 розташована за цією адресою, нескладно. Під ним вона фігурує в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб Росії.
За радянських часів ця військова частина займалася дешифруванням та криптоаналізом перехоплених повідомлень для шостого управління ГРУ і офіційно називалася «85-м головним центром спеціальної служби ГРУ». Сьогодні, якщо судити за численними згадками в інтернеті, фахівці частини займаються також і сучасними комп’ютерними технологіями.
Вхід на територію комплексу будівель МО Росії в Москві, де розташована військова частина 26165 (бюро перепусток розташоване в сусідній будівлі колишніх Хамовницьких казарм за адресою: Комсомольський проспект, будинок 22)
Підпис командира частини Віктора Борисовича Нетикшо, першого номера в американському обвинувальному висновку, стоїть під договорами про співпрацю з низкою московських математичних гімназій і ліцеїв – наприклад, гімназій 1507, 1573 і 1517. Вони датуються 2014 роком і підписані особисто Нетикшо. Договори типові, ось для прикладу один із них, із гімназією 1573 (посилання на документ .pdf, збережена копія).
Предметом угоди є те, що сторони зобов’язуються співпрацювати в галузі підготовки учнів школи до вступу у виші технічного профілю. А метою співробітництва сторін, за цією угодою, є підготовка учнів до вступу в Інститут криптографії, зв’язку та інформатики Академії ФСБ Росії і в цільові групи військової частини вишів технічного профілю.
Як випливає все з того ж реєстру юридичних осіб, Віктор Нетикшо очолював в/ч 26165 до січня 2018 року. В інтернеті можна знайти безліч згадок про її профіль діяльності, крім договорів про співпрацю зі школами. Наприклад, 2004 року військовослужбовці частини П. М. Коновальчик, А. І. Іванов, А. Д. Малеванчук опублікували в журналі «Штучний інтелект» статтю під назвою «Багатопроцесорна система, що адаптується під інформаційну структуру задач різних класів» (.pdf).
Сам Нетикшо раніше викладав у Московському державному університеті лісу (з 2016 року – філія МДТУ ім. Баумана), захистив кандидатську дисертацію на тему «Відновлення параметрів дискретних пристроїв, засноване на переоцінці ймовірностей із використанням дійсних порогових співвідношень» за спеціальністю «Математичне і програмне забезпечення обчислювальних машин, комплексів і комп’ютерних мереж».
В інтернеті можна знайти й інші його наукові праці, що стосуються періоду 2004–2008 років, наприклад, статтю «Про нейромережевий підхід до розв’язку систем лінійних нерівностей» або «Про уточнення оцінки ваги довільної порогової функції». У цих публікаціях він названий доцентом кафедри вищої математики МДУЛ і кандидатом технічних наук. 2004 року Нетикшо опублікував у журналі «Техніка машинобудування» статтю «Про деякі імовірнісні властивості мажоритарних функцій».
Віктор Борисович Нетикшо також брав участь у захисті кількох дисертацій у ролі опонента: наприклад, у вересні 2010 року він був опонентом викладача Російського державного гуманітарного університету (РДГУ) Михайла Левикіна, який захищав на кафедрі комп’ютерної безпеки дисертацію на тему, пов’язану із захистом від комп’ютерних зламів: «Моделі й засоби виявлення загроз порушення інформаційної безпеки штатних механізмів виявлення прихованих інформаційних впливів у ядрі операційної системи Windows».
Михайло Левикін, який викладає в РДГУ на цій же кафедрі й досі, відмовився розмовляти з Радио Свобода про захист своєї праці або ж відповісти на запитання, чи бачив він свого опонента Нетикшо на захисті.
Окрім усього сказаного, військова частина 26165 раніше вже встигла «засвітитися» в історії зі зламом пошти західних політиків: у розслідуванні російського видання The Insider, опублікованому навесні 2017 року, стверджувалося, що військовослужбовець частини Георгій Рошка був причетний до зламу електронної поштової скриньки президента Франції Емманюеля Макрона.
До Нетикшо, як стверджує російське агентство «РБК», військову частину 26165 очолював Сергій Гізунов, який уже перебуває в американському списку санкцій за втручання у вибори. Нині Гізунов є заступником начальника Головного управління Генштабу Збройних сил (саме так після реформи 2010 року стало офіційно називатися ГРУ). Зараз частину 26165 очолює полковник Дмитро Михайлов.
«Вежа», «Аврора» і штаб-квартира ГРУ: одна військова частина у трьох іпостасях
Дещо складніше знайти у відкритих джерелах вірогідну інформацію про військову частину 74455, до якої, якщо вірити затвердженому американськими присяжними обвинувальному висновкові, були приписані троє з 12 обвинувачених офіцерів ГРУ: Олександр Осадчук, Олексій Потьомкін і Анатолій Ковальов.
У різних документах, які вдалося виявити Радио Свобода, вона має дві різні адреси – і жодна з них не збігається із зазначеною в обвинувальному висновку: Хімки, вулиця Кірова, 22, об’єкт «Вежа».
За цією адресою дійсно стоїть вежа: 21-поверховий бізнес-центр. Саме звідси, як стверджують американські слідчі, ГРУ здійснювало як роботу для зламу комп’ютерів (імовірно, за допомогою фішингових листів), так і поширення викрадених листів через анонімні акаунти в соцмережах – Guccifer 2.0 і DCLeaks.
На різних сайтах оренди нерухомості можна натрапити на бізнес-центр за адресою: Хімки, Кірова, 22 під різними назвами: «Новатор», «Рота Тауер» і «Рота» (при цьому в Хімках існує ще один БЦ «Рота» за адресою: вулиця Панфілова, 19/4). Але на мапах Google можна з’ясувати, що 2017 року на воротах «Вежі» був розміщений логотип АТ «Оборонстрой», а на табличці біля прохідної написано: «АТ «Оборонстрой», «Центр управління повсякденною діяльністю».
Іще на стадії будівництва ця будівля дійсно називалася «Рота-Тауер». У вересні 2014 року вболівальники футбольного клубу «Баварія» винайняли тут весь 18-й поверх, щоб спостерігати з нього за поєдинком із московським «ЦСКА» на розташованій поруч «Арені Хімки». А зводила об’єкт компанія, що входить у структуру «Рота-Груп»: її логотип у вигляді фрагменту пазлу й слова «РОТА» можна побачити на фотографіях БЦ, наприклад, тут (пряме посилання на фото). Імовірно, цей логотип був зроблений «Ротою» спеціально для майбутнього БЦ «Новатор»: схожа емблема з пазлом і зараз використовується ТОВ «Рота-Нерухомість» для свого бізнес-центру «Донський».
Є і пряме підтвердження того факту, що БЦ «Новатор» належав «Рота-Груп». Кадастровий номер цієї будівлі (50:10:0010210:3612) зустрічається в рішенні Арбітражного суду Московської області від 17 березня 2017 року. Йдеться в ньому про спір 2015 року, коли таке собі ТОВ «МДК» намагалося судилося із ЗАТ «Канонір» за невиконання у строк робіт для монтажу пожежної сигналізації в будівлі БЦ «Новатор». Як випливає з реєстру юридичних осіб, єдиний засновник ТОВ «МДК» – компанія «Рота-девелопмент».
А гендиректор групи «Рота» – Алла Сабліна (дівоче призвіще – Налча), племінниця колишнього підмосковного губернатора Бориса Громова і дружина засновника руху «Антимайдан» Дмитра Сабліна. Дмитро Саблін – перший заступник голови Всеросійської громадської організації ветеранів «Бойове братерство» і офіційний власник та співвласник деяких активів «Рота-Груп», наприклад, компанії «Рота-Крим», яка володіє нерухомістю на анексованому півострові. Російський телеканал «Дождь» називав Сабліна власником усього холдингу «Рота».
Засновник «Антимайдану», депутат Державної думи Росії Дмитро Саблін
Іще одним із членів ради директорів «Рота-нерухомість» є Іван Миколайович Агеєнко, колишній начальник Прикордонних управлінь ФСБ Росії по Кабардино-Балкарії та Республіці Дагестан, також заступник голови «Бойового братерства».
Як встановило російське видання «Медуза», «Рота-Груп» продала будівлю за адресою: Кірова, 22 «Оборонстроєві» ще в лютому 2016 року – за місяць до перших фішингових атак на комп’ютери функціонерів Демократичної партії США.
«Оборонстрой» входить до групи компаній «Гарнізон» системи Міноборони Росії. Згідно з офіційним сайтом, «Оборонстрой» «об’єднує групу компаній у сферах проектування, будівництва, виробництва, логістики та енергетики і виконує контрольно-управлінські функції, розробляє єдину стратегію розвитку й тактику дій дочірніх залежних товариств, організацій і підприємств, налагоджує міжвиробничі зв’язки й координує спільну участь усіх партнерів для ефективного виконання будь-яких завдань і реалізації масштабних проектів в інтересах Збройних сил Російської Федерації».
Примітно, що юридична адреса АТ «Оборонстрой» – Москва, Комсомольський проспект, 18, будівля 3. Ця будівля розташована в тому ж комплексі колишніх Хамовницьких казарм, що і згадана раніше військова частина № 26165. Таким чином, обидві «хакерські» частини сусідять з об’єктами «Оборонстрою».
Встановити безпосередній зв’язок між Дмитром Сабліним і ГРУ Радио Свобода не вдалося. Втім, варто згадати, що за особистої підтримки Сабліна на «Алеї героїв» у Московському вищому загальновійськовому командному училищі 20 травня 2018 року відкрили бюст колишнього голови ГРУ Ігоря Сергуна (Сергун, за офіційними даними, помер на базі відпочинку ФСБ «Москвич» у січні 2016 року, але існує версія, що він загинув у Лівані).
Номер військової частини 74455 нечасто трапляється у видачі пошукових машин, але ці згадки вкрай цікаві. Наприклад, частина згадана в наказі Міноборони Росії від 20 березня 2012 року, підписаному ще колишнім міністром Анатолієм Сердюковим.
Наказ регулює виплати надбавок військовослужбовцям «за особливі досягнення у службі», і «хакерська частина» вказана в ньому в окремій категорії претендентів на заохочення разом із двома іншими. Пункт 4 наказу говорить: «Військовослужбовцям військових частин 99450, 74455 і структурного підрозділу військової частини 29155 виплачується щомісячна надбавка за переліком і в розмірах, що затверджуються міністром оборони Російської Федерації».
Цікаво, що в/ч 99450 сформували тієї ж весни 2012 року, коли вийшов наказ про заохочення, – це Командування сил спеціальних операцій (базується в підмосковному Сенежі), ті самі кримські «зелені чоловічки». Інша частина, згадана в окремому пункті наказу поряд із «хакерами», 29155, за неофіційними даними, є 161-м центром підготовки фахівців ГРУ (ГУ ГШ ЗС), розквартированим за адресою: Москва, вул. 11-а Паркова, буд. 38-а. Де саме діяли військовослужбовці цієї частини в останні роки, Радио Свобода встановити не вдалося. Про те, за які «особливі досягнення у службі» військовослужбовці частин 74455, 99450 і 29155 отримують надбавки, в тексті наказу також не йдеться.
Іще з одного документа, що є у відкритому доступі, можна дізнатися другу можливу адресу розташування в/ч 74455. Цей документ – текст судового рішення за позовом Міністерства оборони до ВАТ «Слов’янка», одного з найбільших постачальників комунальних послуг у Росії.
Згідно з рішенням суду, відповідач «неналежним чином надавав позивачеві послуги обслуговування казармово-житлового фонду військових містечок», у тому числі «у військовій частині 74455, розташованій за адресою: військове містечко № 48/1, м. Москва, вул. Свободи, буд. 21/2». Є ще одне свідчення, що пов’язує частину 74455 з вулицею Свободи: «Як знайти адресу військової частини в Москві за номером 74455? Допоможіть, будь ласка», – просить користувачка сервісу «Ответы@Mail.ru». «У Москві, на вулиці Свободи, сам був у цій частині», – відповідає один із коментаторів.
Згідно з сайтом Wikimapia.org, за цією адресою дійсно є військова установа. Наповнювачі сайту позначили її як «177-й окремий центр керівництва розробками техніки (в/ч 40904)». Військова частина з цим номером також розташована тут, щоправда, в сусідньому будинку, за адресою: вул. Мещерякова, 2. Це відомо, наприклад, із картки державних торгів. 177-й центр керівництва розробками техніки входить у структуру ГРУ (ГУ ГШ ЗС) – це підтверджується, з одного боку, неофіційним списком частин, що входять у військову розвідку, з іншого – нагрудним знаком, який можна купити за оголошенням за 870 рублів.
Емблема військової частини 40904 з гвоздикою, прикметним символом ГРУ (ГУ ГШ ЗС)
Чим займається частина 40904? Будівельна компанія «Вісмут» у рекламній презентації згадує цей підрозділ у зв’язку з «Реконструкцією корпусів об’єкта К-200 (Генпідрядні роботи)». Згадку про цей об’єкт можна знайти у книжці «Система безпеки СРСР» Олександра Шевякіна.
«Що стосується управління космічної розвідки ГРУ, то воно збирає розвідувальні дані за допомогою супутників. Управління керує діями підрозділів особливого призначення, що підкоряються Першому і Другому відділові Шостого управління ГРУ, функції яких – радіо- і радіотехнічна розвідка. Аналіз і обробка здобутої таким чином інформації покладені на так звану «систему Дозор», що розташована в центральній будівлі ГРУ на Хорошевському шосе (об’єкт К-200)».
Іншими словами, діяльність військової частини 40904 на вулиці Свободи, мабуть, історично була пов’язана з обробкою даних радіо- і радіотехнічної розвідки (хоча сам об’єкт К-200 розташований на території штаб-квартири ГРУ на Хорошевському шосе).
Що ще є у військовому містечку на вулиці Свободи? У коментарях на сайті Wikimapia стверджують, що там розташований 28-й ЦУЗ (Центр управління зв’язком) «Аврора». Ймовірно, йдеться про один із центральних вузлів системи радіостеження і радіоперехоплення «Круг», яка створювалася в 1950-і роки в СРСР для відстеження пересування літаків потенційного противника, переговорів екіпажів стратегічних бомбардувальників і розвідувальної авіації США і країн НАТО, радіопрослуховування систем супутникового зв’язку Комітету начальників штабів США. Ймовірно, як мінімум частково «Круг» діє й досі. Організація системи і її робочі станції обговорюються на форумі зв’язківців і радіоаматорів Radioscanner.ru.
Як пише один із учасників бесіди, «Круг» «як був, так і залишився»: «За будівлею навчальної роти в/ч 34608 стоїть пам’ятник і 11 плит із номерами військових частин і їхніми найменуваннями, з яких зліпили «Круг» для ГРУ».
Значна частина цих станцій діяла на території Росії та інших радянських республік, деякі працювали на Кубі, у В’єтнамі, в Бірмі (нині М’янма) і в Монголії. «Гудок» – центральна станція «Кругу» в підмосковному Климовську (це і є в/ч 34608, на території якої стоїть пам’ятник «Кругові»), а позивний «Аврора» належав центрові, в який, згідно з обговоренням на форумі, стікалися дані радіорозвідки. «З «Барки» ми регулярно отримували підтвердження пеленгів перед доповіддю на «Аврору», – пише один із колишніх зв’язківців.
Радио Свобода не вдалося підтвердити з інших джерел, що ЦУЗ «Аврора», центральна частина «Кругу», був чи й нині є саме у військовому містечку на вулиці Свободи. Ба більше, на форумі власників автомобілів Kia Rio колишній військовослужбовець стверджує, що служив у «в/ч 40273, УЗ «Аврора», 2001–2006». Військова частина 40273, згідно з відкритими даними, розташована на Хорошевському шосе в Москві, у штаб-квартирі ГРУ.
Можна припустити, що, як і частина 74455, згадана в американському обвинувальному висновку, близькі їй за профілем підрозділи розвідки використовують по кілька адрес. Деякі з них можуть бути не самостійними частинами, а структурними підрозділами інших. Так чи інакше, сукупність фактів вказує на те, що військове містечко на вулиці Свободи має стосунок до радіорозвідки і 6-го управління ГРУ. Перед будинком за адресою: вул. Свободи, 22/2 можна побачити велику параболічну антену зеленого кольору.
І, нарешті, ще одна адреса, що зазначена у відкритих джерелах як адреса військової частини 74455, – Хорошевське шосе, будинок 76, корпус Б. Це одна з будівель великого комплексу ГРУ, розташованого поруч із Ходинським полем. Саме тут, як стверджувалося в розслідуванні Bellingcat, працював офіцер ГРУ Олег Іванников, причетний до доставки в Україну з Росії «Бука», з якого рівно чотири роки тому збили «Боїнг» «Малайзійських авіаліній». Адреса «Хорошевське шосе, 76, корп. Б», зокрема, фігурує як офіційна адреса в/ч 74455 у документі 2011 року під назвою «Виробнича програма забезпечення заходів, виконуваних філією «Московська» ВАТ «Слов’янка» (та сама компанія, в судовому рішенні проти якої фігурує адреса: вул. Свободи, 21/2 – ред.) у сфері водопостачання та водовідведення (повний текст, .pdf).
Штаб-квартира ГРУ (ГУ ГШ ЗС)
У відкритих джерелах також можна знайти медаль, на якій вказаний номер військової частини 74455 і, мабуть, її вимпел: кристал, який пронизують блискавка і меч. Дуже схожий вигляд має шеврон Головного обчислювального центру Генштабу.
Медаль «На службі Батьківщині» з емблемою і номером військової частини 74455
«Національні особливості кібервійни»
Крім Віктора Борисовича Нетикшо, Радио Свобода не вдалося знайти згадок у відкритих джерелах про інших осіб, перелічених в обвинувальному висновку американської прокуратури, – за одним, але дуже цікавим винятком.
Це третій номер у «списку 12», Дмитро Сергійович Бадін. На думку слідчих, він був військовослужбовцем частини 26165 і помічником Бориса Антонова, голови підрозділу, який займався зламом комп’ютерів Демократичної партії США. Бадін й Антонов нібито контролювали інших учасників злочинної групи. Повний однофамілець Бадіна зустрічається в інтернеті як зареєстрований учасник форуму Positive Hack Days IV, що відбувся в Москві 2014 року. Інформація про це збереглася на сайті компанії Runet-ID, що займається продажем квитків на такі заходи і реєстрацією їхніх учасників (посилання, збережена копія).
Форум Positive Hack Days IV організувала компанія Positive Technologies. Він став четвертим таким заходом (2018 року форум відбувся вже увосьме). Positive Technologies позиціонує себе як одного з лідерів «вітчизняного (російського – ред.) і європейського ринку систем аналізу захищеності й відповідності стандартам, а також захисту веб-застосунків».
2011 року видання itWeek називало Positive Hack Days «однією з головних подій російського ринку інформаційної безпеки». Генеральним спонсором форуму виступала «Лабораторія Касперського». Форум 2014 року відбувався 21–22 травня, лише через 10 днів після того, як у російських ЗМІ з’явився детальний опис «кібервійськ», створення яких наприкінці 2013 року анонсував міністр оборони Росії Сергій Шойгу. Ось так описувало майбутні кібервійська видання «Московський комсомолець» із посиланням на джерело, близьке до Міноборони:
«Офіційно про набір у кіберпідрозділи військове відомство не оголошувало. У той же час уже зрозуміло, хто складе кістяк кіберструктури. Минулого року міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив про початок «великого полювання» на програмістів. Крім того, там служитимуть математики, криптографи, офіцери радіоелектронної боротьби, зв’язківці. Офіцери кібервійськ в обов’язковому порядку повинні будуть пройти лінгвістичну підготовку, тобто вивчити іноземну мову. Не виключено, що туди, в тому числі, призвуть хлопців, які зараз служать у «наукових» ротах. Крім відбиття атак із мережі інтернету, нова структура поставить заслін кібернападам на закриті військові мережі, наприклад, протиракетної оборони. Відомо, що Пентагон виділяє величезні кошти на розробку шпигунських програм, що можуть проникнути в абсолютно закриті мережі, що створює загрозу національній безпеці Росії».
Можливо, перших «кіберсолдатів», яким через два роки доручили зламати комп’ютери функціонерів Демократичної партії, відбирали, серед іншого, на хакерському форумі?
На сайті заходу анонсували участь у ньому «представників ФСБ», а офіційна програма містила доповіді на загальну тему «Національні особливості кібервійни»: «Великі дані в соціальних мережах: спеціальної стеження АНБ за вами не потрібно», «Життя після Сноудена. Сучасний інструментарій інтернет-розвідки», «Як підслухати людину на іншому кінці земної кулі», «Порівняння хакерів Ірану, Китаю і Північної Кореї», «Держава й інформаційна безпека».
У компанії Positive Technologies Радио Свобода повідомили, що не займалися продажем і перевіркою квитків на форум Positive Hack Days IV, доручивши цю роботу компанії Runet-ID. У Positive Technologies стверджують, що при заповненні анкети для участі в заході учасники форуму могли залишити додаткові особисті дані, наприклад, про місце роботи, але обробкою персональних даних займалися виключно в Runet-ID.
Телефони цієї фірми на момент написання цієї статті не відповідали. Підтвердити з інших джерел, що Дмитро Сергійович Бадін дійсно брав участь у Positive Hack Days IV, і з’ясувати, чи був він уже на цей момент військовослужбовцем частини 26165, Радио Свобода не вдалося.
Публікація обвинувального висновку стосовно 12 росіян, причетних, за версією слідства, до зламу комп’ютерів Демократичної партії, передувала зустрічі президентів США і Росії в Гельсінкі. Дональд Трамп уже розкритикував дії команди спеціального прокурора Роберта Мюллера: відповідаючи на запитання журналістів після зустрічі з Володимиром Путіним, він назвав розслідування російського втручання в американські вибори вкрай несприятливим для відносин між Москвою і Вашингтоном.
Багато коментаторів і незалежних експертів вважають, що незабаром офіс Мюллера може оприлюднити нові подробиці справи «російських хакерів»: із докладного обвинувального акту вони дійшли висновку про те, що американські спецслужби мають у своєму розпорядженні не тільки зібрані самостійно дані, але й інформацію від інсайдерів.
За однією з версій, джерелом цієї інформації можуть бути не згадані в обвинувальному висновку співробітники Центру інформаційної безпеки ФСБ Росії Сергій Михайлов, його заступник Дмитро Докучаєв, співробітник «Лабораторії Касперського» Руслан Стоянов і підприємець Георгій Фомченков, заарештовані на початку 2017 року і звинувачені в державній зраді. У квітні 2018 року стало відомо, що Докучаєв і Фомченков частково визнали провину. За непідтвердженими даними, вони призналися у передачі відомостей іноземним спецслужбам і погодилися на розгляд своєї справи в особливому порядку (без дослідження доказів).
Коли почнеться судовий процес у цій справі, поки не відомо. Ясно лише, що він буде відбуватиметься в закритому режимі, тому що більша частина розглянутих у ньому документів була визнана судом як такі, що належать до державної таємниці.