«Як виглядаю, так і почуваю себе», – починає розмову про здоров'я колишній політв'язень, кримчанин Володимир Балух. Він уже оговтався після побиття, в результаті якого минулого року отримав важкі травми, але ще потрібна реабілітація, кажуть медики.
У день свого 50-річчя кримчанин думає про сім'ю, підтримку, політичну діяльність і допомогу тим, хто і зараз залишається в ув'язненні. Балух не готовий вважати себе людиною з інвалідністю, про це легко жартує, будує плани, але найбільше мріє взяти на руки дворічного онука.
Про найпотаємніше Володимир Балух розповів в інтерв'ю Крим.Реалії.
Your browser doesn’t support HTML5
Володимиру Балуху – 50. Як зараз живе кримчанин? (відео)
– Лікарі пропонують оформлювати групу інвалідності, але я морально ще не готовий до цього, тим більше, що я і не схожий. Крім якихось фізичних вад, не відчуваю різниці між «до» і «після». Реабілітовуватися мені ще треба, можливо, кудись поїду, але я вже більше думаю подальше життя, про те, чим мені заробляти. Зараз намагаюся зрозуміти, куди рухатися далі.
Я кожен день спілкуюся з Кримом, з мамою
Мені вже казали люди, розумніші від мене: «Якщо ви не цікавитеся політикою, це ще не означає, що вона не цікавиться вами». Відверто кажучи, мені це дуже цікаво. Я вважаю, що коли люди намагаються зберегти власну чистоту, відсторонюючись від цих процесів, то потім виявляється, що цими процесами керує всякий непотріб, від якого ти залежиш. Я в жодному випадку не випаду з цього, але потрібні ресурси і для життя, і для тієї самої політичної діяльності. Є деякі пропозиції і думки з цього приводу, але остаточних рішень поки немає. Потрібен час на реабілітацію, принаймні до літа.
Я кожен день спілкуюся з Кримом, з мамою. Дякувати Богові, аби не гірше. Таким чином відповім, бо звісно, мама в такому віці... У неї був складний життєвий шлях, там не може бути добре зі здоров’ям, вона на пігулках.
Онук привіти передає, каже «дід». Йому вже скоро два, а я його ще жодного разу не тримав на руках, буде радість, коли зустрінемося, це буде найпотужніший момент. Живем в передчутті.
Володимир Балух, вересень 2020 року
Коли я був школярем, у кожен свій день народження, якщо це був будній день, заходячи до школи, я жартував, що на мою честь сьогодні урочиста лінійка. Якщо хтось ще пам'ятає, то в Радянському Союзі 8 лютого був День антифашиста (День юного героя-антифашиста – КР). Так що я з із задоволенням приймаю вітання. Зараз найважливіше наше завдання перед нацією, перед країною, перед суспільством – це побороти сучасний фашизм.
Найважливіше наше завдання перед нацією, перед країною, перед суспільством – це побороти сучасний фашизм
Найкращий подарунок для мене був би – відсвяткувати цей день у колі рідних, з мамою, сином, онуком, з сім'єю. Але на даний момент це неможливо, а матеріальних подарунків не хочу, в мене все є, хочу душевного спокою. До мене на день народження приїде друг дитинства з дружиною. Кожен раз побачитися із другом – це свято. Якихось гучних, масштабних святкувань не затіваю. Хоч дата така знакова – 50 років, востаннє я так душевно в колі друзів святкував 45 років.
Пам'ятаю, в 2019 році вітали мене на майдані Незалежності, банер вивішували, я в тюрмі про це знав, у мене був зв'язок, я був у Керченській колонії, і мені розповідали, як це відбувалося. Навіть неможливо уявити, скільки людей за мене переживали тоді і зараз, в зв'язку з останніми подіями, допомагали мені. Всім моє найщиріше, з низьким укліном, дякую, хочу всім побажати мудрості і здоров'я.
Є люди, які залишаються зараз в ув'язненні. Від моменту нашого звільнення не було дієвих кроків від держави, в тому числі для ув'язнених всередині країни. Наш моральний обов'язок – створити платформу звільнення політв'язнів. Стільки людей доклали зусиль для нашого звільнення, для нашої адаптації після звільнення, а зараз потужних зусиль не видно. Потрібно вивести тему людських доль, які за свої політичні переконання перебувають в місцях позбавлення свободи, на належний рівень. Важливо, щоб цей постріл не був холостим. Йдуть консультації, переговори, щоб ця платформа, яку ми створюємо, мала дієві важелі впливу на внутрішні процеси, щоб важка ситуація з нашими політв'язнями і в російських тюрмах, і на підвалах так званої «ДНР», вирішувалася. Зараз напрацьовуємо основу, і сподіваюся, що найближчими ми офіційно розповімо про результати. Всі, хто залучений до цього процесу, горять бажанням працювати, робити потужні кроки, аби навернути ситуацію у правильне русло. Вірю і сподіваюся на те, що наша діяльність буде відчутною.