«Це б ускладнило для Росії анексію Криму»: чому для кримських татар важливий статус корінного народу півострова

Шість років тому, відразу після анексії Криму Росією Верховна Рада визнала кримських татар корінним народом України й таким чином гарантувала дотримання його прав у складі країни. До того ж, український парламент визнав Меджліс кримськотатарського народу та Курултай вищими представницькими органами кримських татар.

Спираючись на рішення 2014 року, Меджліс неодноразово закликав українську владу якомога швидше розглянути та ухвалити закон «Про корінні народи в Україні», «Про статус кримськотатарського народу», а також змін до Конституції України щодо статусу Криму як кримськотатарської національної автономії. Остання припускає гарантовану присутність кримських татар у місцевих органах влади за квотами, а також інші механізми їхньої участі в ухваленні рішень. За російським же законодавством кримські татари не мають спеціального статусу на півострові. Про політику України та Росії в цьому питанні йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Народний депутат України, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв розповів Крим.Реалії, чому розцінює рішення шестирічної давності як недостатнє.

‒ Звичайно, ця постанова Верховної Ради викликала задоволення не тільки у членів Меджлісу, але й у всього кримськотатарського народу. Водночас ми відчували гіркоту, тому що це ухвалюється дуже пізно. Ми домагалися цього майже всі роки незалежності України. Якби кримськотатарський народ визнали корінним ще тоді, напевно, Росії було б дуже важко анексувати Крим. Але краще пізно, ніж ніколи. Але Верховна Рада тоді ухвалила лише заяву, а потрібно ухвалювати закон про корінні народи. Стаття 11 Конституції України говорить про те, що в країні є корінні народи, але їхньої дефініції немає, і не зрозуміло, який у них обсяг прав. Нами зараз розроблений і поданий до Офісу президента проєкт закону про корінні народи, і ми хотіли б, щоб його подали до Верховної Ради від імені президента ‒ тоді буде впевненість, що він пройде.

Мустафа Джемілєв

Мустафа Джемілєв додає, що розроблений також законопроєкт про статус кримськотатарського народу в Україні, де чітко визначається статус Меджлісу та Курултаю.

‒ Цей законопроєкт також очікує розгляду у Верховній Раді. Президент Володимир Зеленський говорив нам, що розгляне і, швидше за все, підтримає ці законопроєкти. У своєму великому інтерв'ю він сказав, що ухвалення правок до Конституції України щодо кримськотатарської національно-територіальної автономії буде великим внеском у відновлення прав корінного народу. Поки президент не розглянув і не вніс цей документ, але ми йому про це нагадуємо. Я розумію, що у нього багато важливих справ, особливо зараз, але найближчим часом у нас буде зустріч з головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, і ми знову будемо обговорювати ці теми. Взагалі, ми зараз працюємо над проведенням великої міжнародної конференції щодо деокупації Криму ‒ може, у Вашингтоні чи Брюсселі.

Мустафа Джемілєв визнає, що, хоча на виборах 2019 року Меджліс підтримував чинного президента Петра Порошенка, подальші заяви обраного глави держави Володимира Зеленського розвіяли багато занепокоєнь представницького органу кримських татар ‒ але не цілком.

‒ Промова Зеленського, виголошена 26 лютого, і підписання закону про День спротиву Криму російській окупації свідчать багато про що. Він неодноразово говорив, що Крим ‒ територія України, і він буде робити все можливе для того, щоб відновити територіальну цілісність країни. Але це заяви, а практичні справи виявилися не зовсім ефективними з різних причин. У команді Зеленського опинилися люди, які, з нашої точки зору, не дуже розуміють проблему, які робили не дуже адекватні заяви з приводу постачання води в Крим. Втім, переважна більшість у президентській партії ‒ адекватні люди, тому істотних поступок Росії не буде. Я думаю, один з не зовсім правильних кроків Зеленського ‒ те, що він говорив про мир за всяку ціну: ось він зробить якісь кроки, і Путін зробить зустрічні. Чи то він не розуміє, з яким хижаком має справу, чи то його команда неправильно його інформує.

Мустафа Джемілєв переконаний, що поступки Росії не матимуть добрих результатів для України, і передбачає, що в команді президента Володимира Зеленського нарешті почали це розуміти.

Кримська правозахисниця та юристка Ліля Гемеджі вважає, що законодавчо закріплений статус корінного народу України міг би допомогти її підзахисним ‒ кримським татарам у міжнародних судах про порушення прав людини російською владою.

‒ Визнати кримських татар корінними жителями Криму необхідно було давно, тому що це відповідає об'єктивній реальності. Це виключило б можливість порушення їхніх прав упродовж не одного року. Ухвалена Верховною Радою постанова фактично не має жодних наслідків для кримських татар на півострові, тому що його контролює Росія і застосовує там свої закони. Ми звертаємося до міжнародних судів і завжди прописуємо національну приналежність наших підзахисних, вказуючи на всі порушення в судах, під час обшуків і затримань. На превеликий жаль, поки що немає рішень щодо наших скарг, щоб говорити про те, яку логіку розгляду справ обирають міжнародні інстанції і на що вони звертають увагу.

Ліля Гемеджі

Кримськотатарський активіст Наріман Джелял називає ухвалення законопроєктів щодо прав кримськотатарського народу в Україні «перезрілим питанням».

‒ Декларація ООН про права корінних народів містить дуже широкі трактування і надає державам, де проживають такі народи, право визначати конкретні механізми захисту їхніх прав. На жаль, українська держава досі цього не зробила. Фактично визнання кримських татар корінним народом було утвердженням загальновідомого факту.

Я не хочу применшувати ту постанову Верховної Ради, але, на мій погляд, необхідність ухвалення хоча б наявних законопроєктів вже перезріла. Сьогодні деякі представники нової владної команди мимохіть говорять про це, але з застереженням, що треба ще розбиратися, дивитися, як хтось на це відреагує, і так далі. Мені здається, що, навпаки, тут вже залишається просто вольовим рішенням ухвалювати необхідні законодавчі акти.

Наріман Джелял

Наріман Джелял підкреслює, що створення на півострові кримськотатарської національно-територіальної автономії ‒ не самоціль для корінного народу.

‒ Це всього лише правовий інструмент, який дозволив би кримським татарам, не обмежуючи і не порушуючи права тих, хто живе на території Криму, забезпечувати гарантовані механізми нашої участі в управлінні цією територією. Це найголовніше. Не маючи в минулому можливості впливати на рішення кримської влади, ми не могли захистити свої мовні, культурні, політичні права. У 2014 році кримські татари, не маючи політичних можливостей, вибрали найдоступніший спосіб ‒ вийти під будівлю Верховної ради Криму ‒ щоб захистити себе та територіальну цілісність України. Якби ми повноцінно брали участь в управлінні півостровом на всіх рівнях, зокрема і в силових структурах, я думаю, багатьох загроз вдалося б уникнути. Принаймні Росія не змогла б провернути той сценарій уявного захисту кримчан від утисків.

Ще 21 квітня 2014 року, через місяць після анексії Криму президент Росії Володимир Путін підписав указ «Про заходи щодо реабілітації вірменського, болгарського, грецького, кримсько-татарського та німецького народів і державну підтримку їхнього відродження і розвитку» (орфографія збережена ‒ КР). У 2019 році близький до російської влади Криму ресурс «РИА Новости Крым» так описав результати ухвалення цього документа:

«За минулі п'ять років на виконання указу в республіці проводяться масштабні роботи з облаштування, соціально-культурної адаптації реабілітованих громадян ‒ з федерального бюджету виділено на облаштування репресованих до 2020 року 10 мільярдів рублів. Ведеться будівництво меморіального комплексу в селі Сюрень Бахчисарайського району, присвяченого пам'яті жертв депортації, та Соборної мечеті, триває мовлення кримськотатарського телеканалу «Міллет» та радіостанції «Ватан седасы», проводиться масштабне святкування релігійних та національних свят».

Незважаючи на такі оцінки, Генеральна Асамблея ООН за роки після анексії Криму ухвалила низку резолюцій, в яких закликає Росію припинити порушення прав людини в Криму: зокрема масові затримання кримськотатарських активістів і правозахисників російськими силовиками та суди над ними за звинуваченнями в тероризмі. Українська правозахисниця, експерт антидискримінаційного Центру «Меморіал» у Брюсселі Євгенія Андреюк нарікає на те, що кримське питання поки не вдалося результативно розглянути у вищому органі ООН ‒ Раді безпеки.

‒ Засідання щодо Криму в Раді безпеки ООН відбуваються практично щороку, але, на жаль, Росія має там право вето. Будь-які спроби ухвалити резолюцію Ради безпеки ООН щодо Криму, яка була б обов'язковою для виконання, провалювалися саме через російське вето. Єдиний вихід із ситуації ‒ це резолюції Генеральної Асамблеї ООН, вони ухвалюються щороку, і за ними стоїть велика робота українського Міністерства закордонних справ. Це спроба нагадувати світові про Крим, незважаючи на те, що такі резолюції мають рекомендаційний характер. Натомість, ґрунтуючись на цих документах, в Україні працює спостережна місія ООН, яка щороку звітує перед Генасамблеєю. Окрім того, на резолюції Генасамблеї посилаються інші міжнародні органи при ухваленні рішень щодо Криму.

Євгенія Андреюк

Євгенія Андреюк нагадує прецедент, коли після вимог Міжнародного трибуналу ООН з морського права Росія врешті-решт звільнила українських моряків, захоплених у листопаді 2018 року неподалік від Керченської протоки. Водночас ще у 2017 році Міжнародний суд ООН постановив, що Росія має скасувати заборону Меджлісу кримськотатарського народу як екстремістської організації на своїй території та в анексованому Криму, однак російська влада так і не пішла на це. У вересні 2019 року Моніторингова місія ООН з прав людини знову закликала Росію скасувати заборону Меджлісу.

Колишній депутат Держдуми Росії Ілля Пономарьов, який у 2014 році єдиний серед своїх колег проголосував проти так званого приєднання Криму та Севастополя до складу Росії, стверджує, що після анексії російська влада лише імітує підтримку кримських татар.

Ілля Пономарьов

‒ У Кремлі, на відміну від української влади, вміють працювати з національними меншинами. Вони від самого початку стали вести політику, з одного боку, ізоляції справжніх патріотів кримськотатарського народу, а з іншого боку, вербування колаборантів з імітаційною моделлю якоїсь автономії. Точно так же зроблено в багатьох російських регіонах: формальні повноваження з національного облаштування є, але все одно влада в регіоні контролюється з Кремля, і по-справжньому такими важелями та можливостями скористатися не дадуть. Звичайно ж, Україна має протиставити цьому чітку позицію і припинити сумніви щодо того, давати кримським татарам автономію в Криму чи ні, щоб поставити крапку в цьому питанні. Потрібно, щоб самі кримчани бачили різницю між імітаційним підходом Кремля і чесним підходом України.

(Текст підготував Владислав Ленцев)