«Очі, що мріють виспатися» – як піхота захищає спокійні ночі і дні українців (фотогалерея)
Їдемо Донеччиною поміж териконів й полів. Та чим ближче до лінії фронту, тим картина навколо змінюється радикальніше: там зруйновані села і зарослі бур’яном поля
На позиціях нас зустрічають військові разом з собаками. Для тварин ми чужі, і вони намагаються нас вкусити ледь не за ноги.
Лише після окрику військового «Свої!» собаки змінюють злість на ласку і йдуть до нас лащитися.
Після короткої наради рушаємо на «нуль»
На «нуль» нас супроводжує Євген, йому 22 роки, він родом з Кіровоградщини. В цивільному житті хлопець навчався на вчителя історії «Перше, що зроблю після перемоги, – приїду додому й обійму маму»
Такі зараз посадки Донбасу
На «нуль» йдемо польовою стежкою, з інтервалом в 4-5 метрів, щоб у випадку обстрілу мінімізувати втрати.
На горизонті – терикони Мар’їнки й окупованого Донецька
Піхотинці ЗСУ – це перша ланка, яка з автоматами, кулеметами та гранатометами зустрічає російську армію. Саме від них часто залежить, чи вдасться окупаційним силам просунутися вглиб України, зауважують фахівці.
Нас зустрічає Володимир з Вінниччини, йому 51 рік. До повномасштабного вторгнення чоловік був різноробочим на виробництві. Ми швидко йдемо окопами, на відкритих ділянках пригинаємось і швидко перебігаємо.
На спостережному пункті разом з військовими нас зустрічає пес Кубик, ще цуценям він потрапив до підрозділу на Херсонщині минулого літа. З того часу служить разом з хлопцями в окопах, тепер на сході.
За словами військових, зараз все більш-менш спокійно, у противника пройшла ротація і ситуація трохи стабілізувалась. До цього, кажуть, було гарячіше, обстріли були 24/7. Деякі позиції, зазначають, були під таким щільним вогнем, що там навіть не було можливості змінити людей.
Попри спокійну ситуацію, кажуть, спостереження за своєю ділянкою військові ведуть постійно, щоб вчасно виявити переміщення противника.
Тиша оманлива, і бій може розпочатися у будь-яку мить. Позиції ЗСУ, район Красногорівки і Мар’їнки. Донецька область, травень 2023 року
На варті. Позиції ЗСУ. Донецька область, травень 2023 року
Влад з Вінниччини, йому 38 років, раніше працював зварником. «Після перемоги я поїду додому. Візьму дітей, дружину й об’їжджу спочатку всіх рідних. А потім спробуємо налаштовувати своє життя».
Поки є вільний час, Влад готує і перевіряє озброєння. Говоримо про цивільне життя: «Чоловікам я хотів би побажати здоров’я. Тому що у них зараз його, виходить, немає. Нині знаємо, хто є хто».
Говоримо з Євгеном про цивільних «Вони всі щасливі, усміхнені. У них зовсім інші емоції й інші проблеми. В тебе проблеми прості: а) недосип; б) не вистачає БК, довезіть БК; в) коли вже ротація? Все, інших проблем в нас немає. В нас по суті 24/7 одна і та сама ситуація: 450 або 451, або знову 450»
Володимир: «Хочеться цивільним сказати: хай не забувають, що війна ще йде, і не треба розслаблятись. Треба ж якось думати, що тут теж їх захищають – їхню спокійну ніч і спокійний день»
Володимир каже: «Перше, що зроблю після перемоги, – висплюсь»
Бажаємо військовим і Кубику нудного чергування і залишаємо позиції.
Українські військові й Кубик продовжують оберігати й захищати спокій українців вдень і вночі. Позиції ЗСУ, район Красногорівки і Мар’їнки. Донецька область, травень 2023 року