Кінець радянської імперії

Червень 1979 року: Папа Іван Павло II відвідує рідну Польщу, збираючи величезну кількість людей на своїх виступах. Він уникає прямої критики на адресу комуністичних правителів країни, але його обережні промови про «невід'ємні» права людей допомагають пробуджувати дух опору в Польщі. Кілька місяців потому у Гданську була заснована «Солідарність», профспілка із сильним антирадянським керівництвом, яка через рік вже налічувала близько 10 мільйонів членів
 

Вересень 1983 року: Літак Korean Air Lines Flight 007, який прямував зі США  до Сеула із 269 пасажирами і членами екіпажу, відхиляється від курсу в радянський повітряний простір. Радянські винищувачі швидко підіймаються у повітря, сприйнявши його за літак американської розвідки. Після того, як попереджувальні постріли були проігноровані, пілот Су-15 Геннадій Осипович направляє ракету в Boeing 747. Літак падає у море Японії, ніхто, хто на борту, не вижив

Березень 1985 року: Михайло Горбачов, який на фото вітає президента США Рональда Рейгана, стає генеральним секретарем Комуністичної партії Радянського Союзу. Новий лідер обіцяє більш відкрите і демократичне радянське майбутнє. Такі заяви звучали і до цього, тому мало хто очікував на зміни, але цього разу це було по-справжньому
 

1986 рік: Світові ціни на нафту обвалилися, падіння з 27 доларів до рівня нижче за 10 доларів за барель. СРСР більше не може дозволити собі підтримувати вмираючу економіку своїх країн-сателітів

Квітень 1986 року: Чорнобильська ядерна катастрофа: реактор №4 на станції на північ від Києва вибухає. Незважаючи на проголошену політику гласності і відкритості Горбачова, старі звички беруть гору. Кремль мовчить протягом декількох днів – тим часом радіоактивний пил обрушується на країни Європи
 

Травень 1987 року: молодий дивак Матіас Руст здіймається у повітря на орендованому літаку «Сессна» та летить в напрямку СРСР. Недосвідчений німецький пілот мимохідь обходить радянські реактивні винищувачі та радари, після чого приземляється біля Кремля на Красній площі, сподіваючись провести мирні переговори з Горбачовим. Горбачов використав провал оборонного сектору, аби здолати спротив військових своїм реформам
 

7 липня 1988 року. Масовий мітинг у Львові, на якому прозвучав заклик поставити в кожному населеному пункті пам’ятники тим, хто загинув у боротьбі за незалежність України (ішлося про бандерівців і тих, кого називали бандерівцями за радянських часів)

Грудень 1988 року: землетрус у Вірменії. Менш ніж за 20 секунд цілі жилі сектори перетворились на руїни. Арматурні стержні, які мали б зміцнювати конструкцію деяких будівель, були викрадені та продані на «чорному ринку». Допомогу Заходу було прийнято, але більшість надісланого обладнання для медичної допомоги та рятувальних робіт так ніколи й не потрапили місця призначення через бюрократичну тяганину. Більш ніж 30 тисяч людей загинуло
 

Лютий 1989 року: після дев'яти років спроб підтримати комуністичне правління в Кабулі війська СРСР залишають Афганістан. Попри ретельно продуманий відступ, квіти та овації не можуть заглушити шоку від поразки «непереможної» радянської армії. Під час конфлікту загинуло понад 15 тисяч радянських військовослужбовців та більш ніж 1 мільйон афганських мирних жителів

Квітень 1989 року: трагедія в Тбілісі. Радянські війскові атакували учасників демонстрації за незалежність газом та дубинками. Жорстокий розгін акції призвів до смерті 20 людей, в тому числі забитої насмерть 16-річної дівчини. Решта року для СРСР виявилась нещасливою: прорадянські комуністичні режими в Польщі, Угорщині, Східній Німеччині, Болгарії, Румунії та Чехословаччині зазнали краху

Фотолистівка 1989 року, присвячена подіям 17 вересня 1989 року у Львові. Цього дня близько 200 тисяч осіб взяли участь у ході і богослуженні Української греко-католицької церкви, яка була заборонена за радянського часу

Листопад 1989 року: Падіння Берлінської стіни. Недолуга прес-конференція, організована керівництвом Східної Німеччини, справляє враження, що кордони між заходом та сходом відчинені, тож вулиці заповнює зацікавлений натовп. Прикордонники, зіткнувшись із тисячами схвильованих берлінців, опускають зброю та пропускають людей. Людей стає все більше, і незабаром стіну було остаточно знищено
 

Грудень 1989 року: революція в Румунії. Після того, як десятки мирних жителів були вбиті під час розгону антиурядових демонстрацій, комуністичний лідер Ніколае Чаушеску виголошує промову з метою продемострувати народну «відданість» йому та його дружині, яку румуни ненавиділи не менше від нього самого. Пам'ятна жива зйомка цього звернення зафіксувала момент, коли натовп почав глузувати зі спікера, і всемогутній тиран перетворюється на розгубленого старого чоловіка. Коли люди заполонили вулиці, подружжя Чаушеску втекло на гелікоптері. Незабаром їх спіймали та стратили через розстріл

Січень 1990 року: рухи за незалежність сколихнули етнічні регіони Кавказу. На вулицях Азербайджану близько 90 вірменів гинуть під час погромів, деяких закатували до смерті. Коли до регіону під приводом зупинення насильства увійшли радянські війська, більш ніж 100 азербайджанців були вбиті. На похорони жертв радянського втручання збираються величезні юрби народу (на фото)

25 березня 1990 рік. Мітинг у Хусті (Закарпатська область), де проходило засідання великої ради Народного руху України. На фото гасло: «Геть комуністичну імперію – Совітський Союз»

Акція «Поховання СРСР», яку організувала Спілка незалежної української молоді. Київ, 30 вересня 1990 рік

Січень 1991 року: литовці вимагають незалежності, Горбачов категорично відмовляється дозволити Балтійським країнам вийти з-під контролю СРСР. Напруга зростає, до Вільнюса стягують збройні сили, в тому числі бойовий підрозділ КДБ, чия участь була засекреченою. Гине 13 цивільних, один помирає від серцевого нападу, а один службовець КДБ потрапляє під «дружній» вогонь. Тоді похмуро жартували, що Горбачовська «перебудова» перетворилась на «перестрілку»

Серпень 1991 року: Москва у передчутті громадянської війни після того, як КДБ і армія влаштували переворот (путч), спрямований на припинення розвалу радянської влади. Горбачова затримали під час відпочинку в Криму, а танки оточити будівлю Білого дому із Єльциним всередині. Після того, як люди вийшли на вулиці, щоб чинити опір, солдати здалися і переворот зазнав невдачі

Грудень 1991 року: Горбачов іде у відставку як президент країни, яка перестала існувати. Лауреат Нобелівської премії миру 1990 року, завжди більш популярний серед західної публіки, ніж серед власної, він вірив в комунізм до кінця, але реформи, які він поставив перед собою, в результаті вийшли з-під його контролю