Спеціально для Крим.Реалії
У 1420-1430-ті роки в Криму так часто змінювалися правителі, що цей період можна було б назвати новою зам’ятнею. Але якщо в епоху Великої зам'ятні півстолітньої давності головним призом був престол усієї Золотої орди, то тепер хани все частіше прагнули утримати за собою саме півострів. Так склалися передумови появи незалежної держави в Криму.
1419 року на півострові почали карбувати унікальну монету – відразу з трьома іменами. Першим на ній був згаданий хан Дервіш, другим – беклярібек Ідігей (не всі нумізмати погоджуються з таким прочитанням), а третім – «султан син султана» Бек-Суфі. Очевидно, у відчайдушній спробі утримати Крим, чиї еліти роком раніше підтримали претензії на престол Кадир-Берді, стара влада погодилася призначати на півострів не просто намісників, а емірів – напівнезалежних правителів.
Найімовірніше, Бек-Суфі був сином (за іншою версією – братом) Таш-Тімура – несамостійного правителя Криму в 1390-х роках. Він з'явився на півострові 1411 року разом із Джалал ад-Діном і отримував подарунки від генуезців, але, зрештою, опинився у таборі Ідігея і прийняв владу в улусі з його рук.
Наприкінці того ж 1419 року Кадир-Берді розгромив і вбив Дервіша з Ідігеєм, але й сам помер від ран, тому до зіткнення із Бек-Суфі справа не дійшла. На вакантний престол заявив права Улуг-Мухаммед («великий») – ще один родич Таш-Тімура, і його підтримала кримська знать. Наприкінці того року Улуг-Мухаммед виступив із Криму до Поволжя і не пізніше квітня 1420 року опанував Новий Сарай, розбивши конкурентів. У квітні він видав ярлик якомусь Туглу-бею на спадкове право збирати податки в районі Керчі.
Судячи з усього, Бек-Суфі так і залишився правителем Кримського улусу, визнавши над собою владу хана Улуг-Мухаммеда. У вересні 1420 року його посли побували в Каффі, а в листопаді посланців у Солхат відправили генуезці, та й великого литовського князя Вітовта називали другом Бек-Суфі, хоч той і був ставлеником Ідігея. На дворі в Солхаті зібралися кримські аристократи, які раніше підтримували і Джелал ад-Діна, й Ідігея. Саме Бек-Суфі генуезці й дали прізвисько «імператор Солхата».
Цікаво, що у цей час у Каффі почалося карбування унікальних двомовних (латинсько-арабських) ординсько-генуезьких монет із зображенням замку на одному боці та ім'ям Бек-Суфі – на іншому. Генуя суворо забороняла Каффі випускати власну монету (за це накладалися величезні штрафи), тож місцева влада пішла на хитрість – з 1399/1400 року у місті діяв ординський монетний двір. В епоху Ідігея на ньому карбувалися власне ханські монети, а від Бек-Суфі й до 1475 року – двомовні.
Кафа (Стара Феодосія), Костянтин Богаєвський
На початку осені 1421 року Бек-Суфі помер, найімовірніше – від хвороби. Після його смерті, як свідчить дипломат Жильбер де Ланнуа, «там виникли надзвичайно великі розбіжності між тартарами того [Бек-Суфі] і великим ханом, імператором Орди [Улуг-Мухаммедом], щодо нового імператора, оскільки кожен хотів свого».
Зрештою новим еміром Криму став Девлет-Берді – найімовірніше, ще один син Таш-Тімура та брат Бек-Суфі. Він також довгий час жив у Литві та користувався підтримкою Вітовта (втім, скоро вони посварилися), та й кримська знать була не проти його кандидатури. Тож уже 16 грудня 1421 року Девлет-Берді у своїй новій іпостасі приймав подарунки від генуезців. Доволі цікаво, що з цього часу генуезці фіксують наявність у Солхаті двох намісників одночасно – найімовірніше, по одному від правителя Криму та всієї Орди.
Судячи з наступних подій, Улуг-Мухаммед був незадоволений ситуацією, але зробити нічого не міг, оскільки в цей час йому довелося виборювати свій власний престол. Новий претендент на ханство, Барак (Борак), за підтримки синів Ідігея на рубежі 1421 і 1422 року розбив Улуг-Мухаммеда і, ймовірно, зайняв столицю.
Період з 1421 до 1423 року був зайнятий війною між Улуг-Мухаммедом, Бараком і ще одним претендентом Худайдатом.
У Криму весь цей час правив Девлет-Берді, який, певно, визнавав владу Улуг-Мухаммеда. З серпня 1420 до грудня 1423 року Каффа і Солхат не менше 16 разів обмінялися посольствами.
Крим у Каталанському атласі, 1375 рік
До травня 1423 року Барак остаточно витіснив Улуг-Мухаммеда з Орди, відтак той утік до Литви. Очевидно, Девлет-Берді нового великого хана не визнав і оголосив про своє повновладдя в Криму, оскільки генуезці почали називати його не «братом імператора», а «імператором». Ба більше, можливо, що навесні-влітку 1423 року Девлет-Берді здійснив похід на Волгу, ненадовго оволодів Новим Сараєм і встиг викарбувати там власну монету (альтернативне датування – 1427/28 рік, див. нижче).
Однак на початок грудня Улуг-Мухаммед за прямої підтримки Вітовта знову вступив у боротьбу за владу і частково досяг успіху. У Солхаті з'явилися нові намісники, а Девлет-Берді знову став «братом імператора».
Тоді на півострові все пройшло мирно. Улуг-Мухаммед зосередився на боротьбі за столицю Золотої орди, а влада на півострові на початку 1424 року залишилася в руках Девлет-Берді, якого генуезці називали «недавнім імператором» (у січні) та «імператором Солхата» (у квітні).
Однак незабаром двовладдю прийшов кінець. Конфлікт двох правителів почався навесні 1424 року – наприкінці березня «імператор Солхату» завдав поразки «великому імператору» (8 квітня про це дізналися в Каффі), а вже влітку Девлет-Берді втік, а кримські беї у Солхата склали присягу на вірність Улуг-Мухаммеду (12 червня про це дізналися у Каффі).
Хан незабаром залишив Крим, і вже 24 серпня 1424 року до Каффи прибули посли від Девлет-Берді, а в жовтні – він сам особисто. І хоча генуезці іменували його «імператором», того разу в союз із ним вони не вступили. Це була одна з найважливіших причин, чому Девлет-Берді не вдалося тоді втриматися в Криму.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Кримське відлуння воєн Токтамиша і ТамерланаНавесні 1425 року Улуг-Мухаммед знову зайняв півострів, і Каффа не просто обмінялася з ним послами та визнала його владу, але і 25 травня відправила йому на допомогу війська проти Солхата (де, очевидно, тоді засіли прихильники Девлет-Берді). Допомога Каффи дозволила Улуг-Мухаммеду утвердитися в Криму, але не позбавила генуезців сутичок з ординськими розбійниками на дорогах. Залишок року хан провів на півострові.
Наприкінці лютого 1426 року Улуг-Мухаммед вирушив із Криму на Волгу, де мав успіх у війні проти Барака. А вже у квітні, скориставшись ситуацією, на півострові знову з'явився Девлет-Берді. Він відправив посольство в Каффу, а в травні через посередництво тамтешніх францисканців написав листа Вітовту з проханням про дружбу.
Весь наступний рік Крим належав Девлет-Берді, і він почував себе настільки впевнено, що відновив дипломатичні відносини з Єгиптом. У березні 1427 року там отримали лист кримського правителя, складений у таких квітчастих висловлюваннях, що ніхто не зміг його прочитати, і лише гонець на словах пояснив, що Девлет володіє Кримом, Мухаммед – Сараєм, а Барак – сходом країни.
Влітку 1427 року становище Девлет-Берді похитнулося настільки, що Каффа відправила посольство до Улуг-Мухаммеда. Не пізніше жовтня Улуг-Мухаммед за допомогою Вітовта і кримських беїв відновив свою владу над півостровом. У приписці до вірменського рукопису цей рік охарактеризували як «пору злиденну та смутну».
Проте відомі монети Девлет-Берді, карбовані в Хаджі-Тархані (Астрахані) у 831 р.х., тобто з жовтня 1427 до жовтня 1428 року (альтернативна версія – ці монети викарбувані в Новому Сараї, а хаджітарханські монети не датовані). Оскільки Улуг-Мухаммед в листі османському султану в березні 1428 року ані словом не згадував попереднього кримського правителя, ймовірно, той вже був переможений (або навіть загинув).
Можливі два альтернативні пояснення цьому: або Девлет-Берді зробив останню відчайдушну спробу перемогти Улуг-Мухаммеда, завдавши йому удару в тил; або, навпаки, «солхатський імператор» визнав владу «великого імператора», поступився йому Кримом, а натомість отримав в улус Хаджі-Тархан.
Але на користь першої версії свідчить приписка 1428 року до вірменського рукопису: «Бо в пору сум'яття написав його, в недобрий і гіркий час, коли зменшилися святилища і праведність людська, оскільки народ лучників багато монастирів зруйнував, сіл і поселень розорив. І ми в такий час, блукаючи з місця на місце, написали цю (книгу)».
Хай там як, до 1428 року Улуг-Мухаммед відновив владу над всією західною частиною Золотої орди (крім, зрозуміло, Феодоро). У квітні 1429 року хан надіслав до Єгипту два листи (арабською та уйгурською), які, як і у випадку із Девлет-Берді, були написані настільки складно, що ніхто не зміг їх розібрати (ймовірно, тому його пропозиція союзу залишилася без відповіді).
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Незалежність князівства Феодоро та перша генуезько-феодоритська війнаОднак довго тріумфувати Улуг-Мухаммеду не довелося – проти нього зі сходу виступив його тезка – Кучук-Мухаммед («малий»). Боротьба велася 5 років зі змінним успіхом, і до 1433 року Орда була формально розділена: землі на захід від Волги і Дону залишалися за Улугом, а на схід – за Кучуком, який отримав і столицю держави.
Крім того, 1430 року помер Вітовт, союзник Улуг-Мухаммеда, а спадкоємці литовського великого князя вступили у міжусобну війну.
І навіть на цьому біди великого хана не закінчилися. Вождем могутнього роду Конграт (Кунграт) у 1420-х роках був Айдер (Хайдар), який за Девлет-Берді та Улуг-Мухаммеда обіймав посаду беклярібека. Але 1430 року Улуг-Мухаммед посварився з Айдером, а за два роки побив горщики із Тегене (Текне) Ширіном – ще одним своїм найближчим радником. У 1433 році обидва аристократи залишили двір і разом зі своїми родами відкочували до Криму.
А там Айдер за прикладом своїх попередників того ж року обзавівся власним ханом – Сеїд-Ахмедом II, сином чи то Кебека, чи то, що ймовірніше, Бек-Суфі. Не обійшлося при цьому без хвилювань – у приписці до вірменського рукопису наступного року з Каффи значиться: «Написана з доброго та добірного зразка у злощасний та гіркий час, в який Господь Бог нехай привнесе тишу». Новий правитель контролював землі від Дніпра до Дону, а 1434 року московський князь Василь II заплатив данину всім трьом ханам Орди: двом Мухаммедам і Сеїду.
Саме Сеїд-Ахмед II став останнім ординським ханом, за якого Крим все ще вважався частиною Золотої орди. Мине трохи більше десятиліття з моменту його царювання – і на кримський престол сяде засновник незалежного ханства Хаджі Герай.
Але це вже інша історія.
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо встановити VPN.