«У Криму немає дієвих механізмів захисту особистих і колективних прав». Видано доповідь про порушення прав людини в Криму за 7 років

Фрагмент обкладинки книги

Книга «Ситуація з правами людини в Криму за 7 років окупації: аналітична доповідь» стала підсумком великої за тривалістю й обсягом роботи Центру прав людини ZMINA, Дому прав людини Крим, Кримської правозахисної групи, Регіонального центру прав людини, Центру громадянської освіти «Альменда», зусиллями яких підготовлено та видано доповідь про порушення прав людини Російською Федерацією в Криму.

Ця робота має велике значення, оскільки відомості, отримані й зареєстровані методом моніторингу, систематизовані за багатьма параметрами, а це означає, що вони можуть бути використані не тільки для правових, політичних, гуманітарних висновків і документів, а й як докази в судах і на слуханнях міжнародних організацій. У цій доповіді консолідовано представлений масив інформації про стан дотримання прав людини в Криму Російською Федерацією за сім років, які вона здійснює ефективний контроль над територією Криму. У доповіді також проаналізовано основні тренди порушень прав людини російською владою в Криму.

Структурно документ складається з глав, що характеризують у динаміці ситуації з правами людини за сім років, і умовно розділений за основними групами прав: громадянські, політичні та економічні права, соціальні й культурні права. Книгу завершують висновки про загальну картину життя півострова за 7 років під управлінням Росії з точки зору міжнародного права і прав людини. Кожен з розділів доповіді містить коротке резюме про ситуацію з відповідною групою прав у Криму, а також висновок, що описує тенденції, викладені в основній частині кожного з розділів.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Ситуація з правами людини в Криму істотно погіршилася – правозахисники

Автори вважають за необхідне підкреслити, що доповідь містить аналіз дій тільки Російської Федерації як держави, що здійснює контроль над кримською територією, і виконання нею зобов'язань щодо охорони, дотримання та забезпечення прав людини на такій території за міжнародним правом. Аналітики й укладачі доповіді навмисне абстрагувалися від інформації про дії України на регіональному, національному та міжнародному рівнях, пов'язані з її суверенною і недоторканною територією, невід'ємною частиною якої є весь півострів Крим, оскільки це зовсім інший напрямок галузі управління.

Міжнародне право захищає людей від насильства і з боку військ загарбника, і з боку будь-яких інших його організацій

Аналіз матеріалів доповіді допомагає читачам правильніше і повніше з точки зору міжнародного права осмислити те, що сталося в 2014 році. Аналітики в цьому дослідженні пишуть, що «слово «окупація» ніколи не мало позитивної конотації», і це дійсно так, але справа в тому, що міжнародне право охоплює і регламентує і стан окупації окремих територій. Правила випадків окупації та норми поведінки загарбників на окупованих територіях регламентує Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни, ухвалена 12 серпня 1949 року Дипломатичною конференцією для складання міжнародних конвенцій про захист жертв війни, що засідала в Женеві з 21 квітня до 12 серпня 1949 року, й іншими документами. І зрозуміло, що міжнародне право захищає людей від насильства і з боку військ загарбника, і з боку будь-яких інших його організацій. Проте, підкреслюють укладачі доповіді, цей термін завжди означає насильницький, брутальний наступ на права людини в кожній зі сфер життя.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: Олександра Матвійчук: «У Криму нікого за тортури не карають»

І, на жаль, Крим не став винятком, і після спеціальної військової операції, після незаконного і фальсифікованого референдуму, проведених Російською Федерацією, після встановлення нею ефективного контролю над Кримом, на півострові відбулися кричущі порушення прав людини в результаті того, що Російська Федерація не дотримувалася вимог Женевської конвенції. На жаль, саме ці факти і дозволяють визначити характер російського контролю над Кримом як військову окупацію, що повною мірою відповідає визначенням міжнародного права. Як би президент Росії Володимир Путін чи інші російські політики не заперечували цей факт.

Автори доповіді підкреслюють, що в Криму мали місце насильницькі зникнення, необґрунтовані арешти, повна відсутність поваги до людини, до її приватного і сімейного життя, викорінення будь-яких форм і проявів інакомислення, свободи слова й думки, існує непередбачувана політика щодо приватних власників, мілітаризація і централізація освіти, споживацьке ставлення до природних і людських ресурсів та зневага до культурної спадщини – все це лише частина того, чим характеризується політика Росії в приєднаному нею Криму.

Як відомо також, встановлення російської влади в Криму та її діяльність супроводжується масштабною пропагандистською кампанією про «довгоочікуване возз'єднання» Криму і Росії, що не відповідає дійсності та є маніпуляцією суспільною свідомістю. Ведеться також оглушлива пропаганда про нібито поліпшення всіх сфер життя на півострові, що також спростовується незалежними аналітиками і соціологічними замірами, проведеними багатьма засобами масової інформації.

Перед аналітиками правозахисних організацій, які видали книгу, стояло важке завдання. Вони кажуть: «Якщо перше (порушення прав – авт.), можна, хоча й досить нелегко, принаймні, задокументувати як порушення того чи іншого права, то другому (пропаганді – авт.) протистояти вкрай складно». Саме для того щоб показати реальну, підтверджену фактами, динаміку життя на півострові в умовах російського управління, і була створена ця книга.

До книги увійшов матеріал, отриманий шляхом моніторингу відповідно до груп основних прав протягом семи років від самого початку встановлення контролю Росії над Кримом. Автори книги зазначають, що матеріал збирався по частинах з різних джерел групою українських правозахисних організацій, і за своїм обсягом і якістю він переконливо показує всю картину того, що сталося в Криму за останні 7 років.

Слід описати основні напрямки їхньої роботи. В їхнє поле зору потрапили події та явища, що характеризують сферу цивільних і політичних прав жителів Криму. Ці події систематизовані й розглянуті за своїми напрямками. Це насильницькі зникнення проукраїнських активістів, що почалися з перших днів окупації і тривають донині; довільні арешти активістів, журналістів, національних і релігійних лідерів; тиск на суддів і адвокатів; розширення кола противників держави-окупанта; масове застосування російського тенденційного антитерористичного та антиекстремістського законодавства для боротьби з проукраїнським рухом; утиски мусульманської релігійної громади, Православної церкви України та інших релігійних організацій у Криму; фактична ліквідація свободи слова на півострові; критичне обмеження права на свободу об'єднань і мирних зібрань; депортація громадян України з Криму; висилка українських в'язнів з Криму у віддалені регіони Росії; генерування потоку вимушених переселенців громадян України; примусовий призов громадян України до російської армії тощо.

В умовах катастрофічного звуження громадського і політичного простору на півострові шансів на повноцінну реалізацію економічних, соціальних і культурних прав у жителів окупованого Криму майже немає

Правозахисники, які видали книгу, відзначають, що «в умовах катастрофічного звуження громадського і політичного простору на півострові шансів на повноцінну реалізацію економічних, соціальних і культурних прав у жителів окупованого Криму майже немає. Відповідно, основний наступ у цій сфері Росія здійснила на: реалізацію права власності українських громадян у Криму; освітній процес в умовах окупації перетворився в інструмент пропагандистської політики Росії та одночасно став засобом викорінювання зв'язків Криму з усім українським...»

Цей наступ торкнувся й екології Криму, порушивши баланс екосфери регіону внаслідок використання всіх без винятку унікальних і важко відновлювальних природних ресурсів півострова; охорони здоров'я, в якій зазначається ігнорування впровадження необхідних заходів для боротьби з COVID-19; культури, в якій влада заборонила багато не проросійських «проявів» у культурі в Криму; і культурної спадщини, в якій зі злочинним умислом чи через недбальство знищуються цінні об'єкти культурної спадщини Криму.

БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ: «Плоди безгосподарності»: в Криму шукають воду під сміттям

Правозахисники відзначають, що «незважаючи на всебічну і майже одностайну підтримку України в її боротьбі проти окупації Криму з боку міжнародного співтовариства, на жаль, сьогодні всі злочини проти прав людини в Криму залишаються нерозслідуваними, а винні в них не притягуються до відповідальності. Судові скарги, подані урядом і громадянами в різні міжнародні судові органи майже з перших років окупації Криму, залишаються нерозглянутими. Міжнародні моніторингові місії не допускаються Росією на територію Криму. Сьогодні не існує дієвих механізмів для захисту індивідуальних і колективних прав та інтересів громадян України, які живуть у Криму...»

Сьогодні не існує дієвих механізмів для захисту індивідуальних і колективних прав та інтересів громадян України, які живуть у Криму

Тому так важливий моніторинг, документування та оприлюднення фактів порушення прав людини на територіях Криму і Донбасу, оформлені в публікації, подібні до цієї, поряд із політичними процесами, запущеними на рівні урядів і міжнародних організацій. Вони залишаються, власне, єдиним інструментом у боротьбі за українських громадян у Криму, за захист їхніх прав і свобод в умовах окупації до моменту звільнення Криму. Книга розрахована на представників органів державної влади, міжнародних і міжурядових організацій, журналістів, правозахисників та громадських активістів.

Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

Анексія Криму Росією

У лютому 2014 року в Криму з'являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об'єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.

16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.

Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.