У Верховній Раді України зареєстрували проєкт постанови про встановлення Дня захисту прав української громади Криму. Документ пропонує запровадити на державному рівні новий пам'ятний день, який щороку відзначатимуть 28 серпня. З чим пов'язана така ініціатива? Що вона передбачає? І чому цей документ викликав дискусію серед кримчан?
Про це в ефірі програми Радіо Крим.Реалії ведуча Олена Бадюк поговорила з українською правозахисницею з Криму Олександрою Дворецькою, представником Крайової Ради українців Криму Андрієм Щекуном та Юлією Тищенко, співзасновницею Національної платформи стійкості та згуртованості, експерткою Національного інституту стратегічних досліджень.
У пояснювальній записці до проєкту постанови вказано, що встановлення пам'ятної дати є відповіддю на масштабні порушення прав української громади Криму в умовах російської окупації. Окрім символічного значення, ухвалення постанови може стати елементом державної політики національної пам'яті та гуманітарної реінтеграції Криму після його деокупації, підкреслюючи відповідальність держави за захист прав української громади півострова.
Саме формулювання постанови викликало дискусію в соціальних мережах. Предметом суперечки стало слово «громада». Критики кажуть, що цей термін створює враження, ніби українці в Криму є лише однією з локальних національних груп, а не державотворчою нацією. Так, українська правозахисниця з Криму Олександра Дворецька вважає, що якщо Крим – це Україна, то українців на півострові не можна описувати як громаду. Вона тлумачить це слово як означення діаспори, наприклад – українська громада Польщі чи Канади.
Олександра Дворецька, архівне фото
Саме росіяни прагнуть представити українців як якусь маленьку, незначну частину, таку собі більш-менш культурну групуОлександра Дворецька
«Саме росіяни прагнуть представити українців як якусь маленьку, незначну частину, таку собі більш-менш культурну групу: мовляв, вони хочуть там вдягати вишиванки, вчити якусь українську мову, співати українські пісні, але насправді Крим їм не належить. Вони лише якась маленька громада. І саме співзвучність слів «українська громада в Канаді» з «українською громадою в Криму» створює уявлення, ніби це не українці, які живуть на своїй території», – наголосила Олександра Дворецька в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Не заперечуючи самої потреби захисту української ідентичності, Дворецька ставить під сумнів доцільність історичного контексту цієї дати. За її словами, у 1918 році Крим не був частиною української держави, і тоді формулювання «українська громада Криму» лунало доречно. Нині ж встановлення такої дати створює суб'єктивне відчуття українців як меншості, каже Дворецька. А це не може бути основою державної політики в момент, коли держава бореться за відновлення територіальної цілісності та захист громадян на всіх тимчасово окупованих територіях, переконана правозахисниця.
«У мене виникає відчуття, що ми, по-перше, виокремлюємо якусь окрему українську громаду Криму, і постає запитання: а хто тоді решта людей, які живуть на території Криму? Якщо вони не є українською громадою, тоді виникає запитання, а якою громадою вони є?» – зазначає Олександра Дворецька.
У цій ситуації, вважає Дворецька, доречніше було б говорити про захист української ідентичності на всіх окупованих Росією територіях України. Адже переслідування за українську мову, належність до української церкви та української держави загалом відбувається на всій окупованій території, наголошує правозахисниця.
«Насправді виникає запитання: а чи буде у нас День захисту української громади Донеччини, чи української громади Луганщини, Херсонщини або інших тимчасово окупованих територій? Оскільки ФСБ та окупаційна адміністрація здійснюють таке переслідування саме не за етнічним походженням і не через історичні передумови, не за 1918 рік, а саме за прояви та збереження української ідентичності в окупації», – каже Дворецька.
Наразі ж є відчуття, що ця постанова розділяє суспільство, ділиться Дворецька.
«Ділить на те, що якісь «справжні українці» є окремою громадою в Криму, а на інших окупованих територіях українці нібито не потребують окремого дня захисту, або там українська ідентичність не настільки під загрозою. І переслідування, пов'язані з цим, як ми розуміємо, відбуваються на всіх окупованих територіях», – говорить Олександра Дворецька.
Журналістка Ольга Духніч переконана, що в Україні існує громадянська, а не етнокультурна ідентичність, і захищати українську громаду в межах Криму як частини України навряд чи доречно.
Крим завжди був місцем, де всі хто там мешкають, відчували себе меншинамиОльга Духніч
«Крим завжди був місцем, де всі хто там мешкають, відчували себе меншинами, навіть титульна етнокультурна група украінців. Але це суб'єктивне переживання себе як меншості не має бути зафіксоване в політиках держави. Держава захищає громадян України, а не почуття окремої групи з цих громадян», – написала вона у себе на сторінці у фейсбуці.
Захищати громадян України в Криму вкрай важливо, але не за вибірковим принципом, зазначила Духніч.
Обрана дата має історичне підґрунтя. Саме 28 серпня 1918 року в Криму відбувся Перший з'їзд українських організацій, за результатами якого було створено Крайову Українську Раду на чолі з відомим громадським діячем Павлом Горянським. Ця подія стала важливою в історії українського національного руху на півострові та започаткувала інституційне представництво української громади Криму.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:
Маловідома історія українського Криму: історики руйнують російські наративиУ сучасних умовах українська громада разом із Меджлісом кримськотатарського народу не раз протистояла спробам відокремити півострів від України, каже представник Крайової Ради українців Криму Андрій Щекун. Це було і в 1991 році, після розвалу СРСР, і за часів «мєшковщини», і за часів двох революцій – Помаранчевої у 2004 році та Гідності у 2014 році, завжди, коли Росія активізувала спроби відокремити Кримську автономію та Севастополь, зазначає він.
Акції учасників протестів у Сімферополі. Мітинг прихильників «Євромайдан-Крим» (ліворуч) і мітинг прихильників Помаранчевої революції (праворуч). Колаж
Представники Крайової Ради українців Криму неодноразово наголошували, що офіційне встановлення Дня захисту прав української громади Криму стане важливим державним сигналом підтримки всіх громадян України, які живуть або жили на анексованому Кримському півострові та зберігають українську ідентичність.
Андрій Щекун, архівне фото
«У Криму українська громада вже сформувалася, і вона історично сформувалася. Ця боротьба, інституції самоорганізації етнічних українців уже існують, вони вже працюють. Просто їм фактично на сьогодні потрібно надати статус суб'єктності», – каже Андрій Щекун.
БІЛЬШЕ ПО ТЕМІ:
Кримський cпротив від Помаранчевої революції до анексії КримуВ умовах анексії півострова етнічні українці Криму є найбільш дискримінованою етнічною групою, зазначає Андрій Щекун.
Крим – це єдиний регіон в Україні, де українці – національна меншістьАндрій Щекун
«Фактично триває етноцид... Навіть за загальними переписами населення, які проводить окупаційний режим, із 24% українців залишилося 7%. І є ще одна складова, яка є досить важливою для всіх: Крим – це єдиний регіон в Україні, де українці – національна меншість. З погляду міжнародного права. Ось ці важливі речі, складові та відмінності від інших регіонів України нам потрібно доносити для розуміння всього суспільства України», – каже Щекун.
Українське законодавство визначає, що українську національну ідентичність та громадянську ідентичність формують державні органи влади, правоохоронні органи, РНБО та всі інші інституції, які фінансуються з державного бюджету, а також інституції самоорганізації громадянського суспільства, розповів Андрій Щекун. Українська громада Криму – це і є інституція самоорганізації суспільства, зазначив він.
«Українська громада Криму саме за регіональною ознакою сформувала Крайову Раду українців Криму, яка хоче формувати українську національну ідентичність та захищати права етнічних українців. У чому проблема? Це робиться в межах закону України та Конституції України. Тому підміняти поняття громадянська ідентичність і національна ідентичність, я вважаю, неправильно. Тобто спочатку потрібно розібратися, хто яку ідентичність хоче захищати – українську національну чи громадянську. І всі мають право формувати ті громади, ті інституції, які хочуть захищати. Якщо хтось хоче створювати інституції всеукраїнського масштабу і говорити про території Донеччини, Херсонщини, Запоріжжя – будь ласка, формуйте», – зазначив Андрій Щекун.
На думку співзасновниці Національної платформи стійкості та згуртованості й експертки Національного інституту стратегічних досліджень Юлії Тищенко, сама постанова ніяк не втручається в етнополітичні питання. Вона радше стосується історичної пам'яті, історії, української визвольної боротьби початку XX століття в кримському контексті.
Юлія Тищенко, архівне фото
«Мені здається, що відповідна постанова та різні дії, спрямовані на підтримку українців у Криму, ніяк не виключають підтримку загальнонаціональної української ідентичності. На мій погляд, це правильні кроки. Тут немає суперечності», – наголосила Юлія Тищенко.
Дискурс про українську громаду Криму існував і до анексії Кримського півострова. На півострові державотворчий етнос існував у меншості серед інших меншин, каже Юлія Тищенко.
Можливо, було недостатньо уваги саме до українського контексту КримуЮлія Тищенко
«І, за великим рахунком, політики, спрямованої на підтримку українців, які жили в цьому регіоні до 2014 року, чесно кажучи, бракувало. Можна згадати й ті шість українських шкіл, які були, і таке інше. Можливо, було недостатньо уваги саме до українського контексту Криму», – розповіла Юлія Тищенко.
Основи української національної ідентичності – мова, культура та історична пам'ять. І було б логічно, каже Тищенко, підтримувати та розвивати українську ідентичність Криму. Вона переконана – це і буде загальноукраїнський контекст.