Про ситуацію з правами людини в Криму, про проблеми кримських мусульман і кримськотатарського народу, про ідеї, що об'єднують народ, та про інші актуальні питання кримського суспільства в інтерв'ю Крим.Реалії розповідає кримськотатарська активістка та блогер Лутфіє Зудієва.
‒ Лутфіє, що мотивує вас у цей складний кризовий час так активно виявляти свою громадянську позицію?
‒ Немає сильнішого мотиватора в житті, ніж ідея. Вона формує наш світогляд, коригує спосіб життя, шукає практичне застосування в конкретних вчинках. Лейтмотив мого життя ‒ іслам, і саме він спонукає мене, надихає та дає сили в цей непростий час.
Депортація, розстріли інтелігенції, імамів, вимушена еміграція ‒ ми переживаємо багато заново
Так було й до 2014 року. Боротьба з несправедливістю не залежить від географічних кордонів, політичного ладу й не є прерогативою тільки чоловіків або тільки жінок. Вона ніколи не розділялася за гендерною ознакою. Навпаки, закони, пов'язані з суспільними процесами, мають універсальні основи й адресовані всім людям, незалежно від їхньої статі. Слідуючи цьому, я намагаюся в силу своїх можливостей і здібностей реагувати та впливати на процеси навколо мене.
‒ Але все ж багато в Криму змінилося з 2014 року.
‒ Неприйняття того, що сьогодні робить із моїм народом Росія, ‒ це ще й питання історичної пам'яті. Депортація, розстріли інтелігенції, імамів, вимушена еміграція ‒ ці злочини наші літні люди досі пам'ятають і живуть із цим болем. Сьогодні наше покоління переживає багато що заново.
‒ Хто в Криму цьогоріч постраждав за інакомислення?
‒ Цей рік приніс багато випробувань. Але є події, що врізалися дуже яскраво. Арештам, моральному тиску піддалися наші близькі колеги-активісти, відомі в народі люди. 22 березня був заарештований Наріман Мемедемінов, 21 травня ‒ Сервер Мустафаєв, 19 липня відбувся обшук, а пізніше порушена кримінальна справа стосовно Гульсум Алієвої. З літа 2018 року наростає небезпечна й неприємна тенденція тиску на жінок. Я все частіше схиляюся до версії про провокаційний характер дій силовиків. І це теж треба з гідністю витримати.
‒ Чому російська влада бачить для себе загрозу серед кримських мусульман?
‒ Все дуже просто: цією категорією людей практично неможливо управляти, тим більше ‒ фінансово або силовим шляхом маніпулювати. Усе, що не піддається контролю та управлінню, лякає. У кримських мусульман є ідея, й ця ідея погано вписується в загальноросійську парадигму «традиційного Ісламу» під редакцією ФСБ. Вона дуже активна.
‒ Це відноситься й до Муфтіяту?
Тут не потрібні людя, які читають і мислять. І з ними стабільно боротимуться
‒ Муфтіят у загальноросійські тренди успішно інтегрувався і тому його прихильники отримали карт-бланш у всіх напрямках. Ті ж, хто має хоч трохи відмінну точку зору, ‒ в постійній «зоні ризику». І не важливо, що інша точка зору інакомислячих ‒ це звичайні книги, з якими можна погоджуватися або ні. Можна по-людськи дискутувати. Але в Криму сьогодні не так. За це майже завжди садять до в'язниць. У кращому випадку, починають нагнітати ситуацію «дослідчої перевірки», щоб змусити активістів добровільно виїхати з Криму. Тут не потрібні люди, які читають, мислять, здатні на контраргумент. І з ними стабільно боротимуться.
‒ На ваш погляд, чи всі механізми використовує світова спільнота для захисту прав людини в Криму?
‒ Я, напевно, скептик, але дивлячись на те, як пасивно міжнародне суспільство вирішує проблеми мусульман в інших «гарячих точках» світу, не відчуваю особливого ентузіазму від десятків декларативних заяв щодо кримського питання. Мені подобається концепція hope for the best, but prepare for the worst (сподівайся на краще, але приготуйся до найгіршого). З таким підходом ти не відчуваєш розчарувань у людях, організаціях, ЗМІ, державах. Це зовсім не означає, що ти пливеш як перо на воді, спостерігаючи за ситуацією. Просто ти до всього готовий і робиш те, що маєш. Нехай навіть весь світ відвернеться. Важливим є те, з чим саме ти станеш перед Господом.
Через чотири роки хронічних обшуків, арештів, штрафів, у яких кримськотатарський народ відданий сам собі, а цивілізований світ розводить руками, виробився внутрішній імунітет від зайвої довірливості до чиєїсь допомоги, окрім Всевишнього. Тобто ти це знаєш від самого початку, але усвідомлювати по-справжньому, твердо вчишся саме в таких непростих життєвих ситуаціях.
‒ Тоді на що сподівається кримськотатарський народ в цій ситуації?
‒ Більшість кримських татар сподіваються тільки на бога та на свої сили. Це схоже на історію про 300 спартанців. Втомилися виправдовуватися, складати якісь політичні іспити «титульним націям». Хочеться справжніх дій, щирої системної боротьби за кожного політв'язня ‒ незалежно від його конфесії або національності.
‒ Наскільки ефективна робота правозахисників у Криму?
Хочеться справжніх дій, щирої системної боротьби за кожного політв'язня
‒ У Криму гостро не вистачає моніторингових місій. Бракує правозахисників, готових працювати «в полі». Ті нечисленні правозахисники, які живуть тут ‒ це люди, які на знос працюють, які забули про сон або відпочинок зі своєю сім'єю, тому що їх цілодобово атакують дзвінками, повідомленнями, листами. Я не хочу називати якийсь конкретний майданчик, це абсолютно різні за своїми переконаннями та поглядами люди. Народ почав самотужки «вирощувати» громадських захисників, журналістів, активістів, розуміючи, що цю роботу більше робити нікому.
‒ На що робиться акцент у цій діяльності?
Чим вища юридична грамотність населення, тим більший ступінь захисту людини, яка опинилася сам на сам із силовиками
‒ Усі зараз абсолютно ясно розуміють, що чим вища юридична грамотність населення, тим більший ступінь захисту людини, яка опинилася сам на сам із силовиками. Звісно, це не панацея. Практично всі суди та обшуки відбуваються із величезними порушеннями як російського, так і міжнародного законодавства. Але ми часто були свідками ситуацій, коли значення мав один вчасно зроблений дзвінок. Або правильна робота з паперами на допиті. Незнанням своїх прав у багатьох ситуаціях спецслужби та поліція активно користуються. Тому важливо навчити населення, щоб нікому не полегшувати роботу. Якщо, звісно, непропорційну за силою боротьбу з мирним, беззбройним населенням можна роботою назвати.
‒ Чи залишається кримськотатарська спільнота такою ж згуртованою в Криму, як це було до 2014 року?
‒ Мені здається, що рівень консолідації серед кримських татар зараз вищий, аніж будь-коли. «Мости» між собою змогли збудувати навіть ті, хто роками дискутував, був антагоністом. Було б не правильно сказати, що всередині народу взагалі немає проблем і дискусій. Але є внутрішній дискурс на об'єднання, є бажання навчитися розуміти один одного ‒ і це найважливіше. З'явилася платформа для реальної ідейної консолідації. Силовики своїм божевільним тиском на всіх відразу самі її створили.
‒ Які, на ваш погляд, головні проблеми кримських татар у сучасному Криму?
Принципове завдання для кримських татар ‒ залишитися в Криму. Це наш будинок, у кожному куточку якого живе частина нашої історії
‒ Зберегти свою ідентичність, не вдаючись до колаборації та не перетворюючись на заляканий, пасивний, зневірений народ ‒ найголовніше завдання. Асиміляційні механізми працюють дуже активно й через систему освіти, й через пропаганду в ЗМІ, й через політичне життя в Криму.
Друге ‒ зберегти себе фізично, тому що будь-який силовий варіант на території Криму ‒ це ще один геноцид нашого народу, але вже у 21 столітті.
Ну й принципове завдання для кримських татар ‒ залишитися в Криму. Це наш дім, у кожному куточку якого живе частина нашої історії.