Спеціально для Крим.Реалії
Днями в Криму побувала група, яку представники російської влади Криму називали представниками Асоціації російсько-китайської дружби і керівниками комерційних компаній з Китаю. Парламентська газета Криму відразу ж зробила висновок: «Китайцям Крим подобається... Схід в своїх симпатіях і інтересах керується прагматичними речами, а в якості ліричного доповнення, напевно пам'ятає, що «росіянин з китайцем – брати навік».
Зокрема, кримчани презентували туристичні програми, розроблені з урахуванням переваг туристів з КНР, а представники готелів і санаторіїв розповіли про свої об'єкти розміщення. Китайців цікавили сакські грязі, кримська виноробна продукція, морозиво, куряче м'ясо, ефірні та соняшникове масла, пише видання.
За заявою російського віцепрем'єра уряду і міністра економіки Криму Ірини Ківіко, Китай входить до трійки найбільших імпортерів кримської продукції. У 2020 році туди відправлено товарів більш ніж на 4 млн доларів, що становить 12% експорту регіону... Вже рік тривають поставки кримського морозива. В цілому за перше півріччя 2020 року експорт сільськогосподарської продукції з Криму до Китаю збільшився в 13,5 рази, стверджує Ківіко.
Обидві сторони, як видно, дотримувались вимог пристойності і говорили високі слова, хоча 4 млн доларів експорту на рік – це не те, що для Китаю, але і для Криму мізерна цифра, однак в умовах санкцій російська влада півострова і тому рада.
Невеликі обсяги торгівлі і при цьому прохання секретаря Міністерства закордонних справ Китаю Чжао Ліцзянь до України не політизувати співпрацю деяких китайських компаній з Кримом, говорять саме про політичне підґрунтя цього візиту. При цьому дивує нова порція «китайських хитрощів», коли стверджується одне, а робиться інше.
З одного боку, китайські керівники не можуть не знати, що Крим знаходиться під міжнародними санкціями, і при цьому торгувати з ними країні, члену ООН, як мінімум, непристойно. З іншого боку, заява Чжао Ліцзяня про те, що «позиція Китаю з питання Криму послідовна», не знімає певної напруги в українсько-китайських відносинах. Китай свого часу утримався від голосування по резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо територіальної цілісності України № 68/262, яка була прийнята 27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН відкритим голосуванням країн-членів ООН, 100 з яких висловилися «за», 11 – «проти», а 58 країн утрималися. Сподіваємося, з часом Китай чіткіше визначить свою позицію.
На словах Китай робить вигляд, що буде розвивати торгівлю з нинішнім окупованих Кримом
Це на ділі, а на словах Китай робить вигляд, що буде розвивати торгівлю з нинішнім окупованих Кримом. При цьому, як свідчить заступник міністра закордонних справ України Євген Єнін, він зустрівся з послом Китаю Фань Сяньжуном і обговорив з ним недавній візит китайських бізнесменів до Криму. Пан Фань Сяньжун запевнив у «незмінності підходів уряду КНР до тимчасової окупації АРК, зокрема, в підтримці територіальної цілісності і суверенітету України в межах її міжнародно-визнаних кордонів. Було зазначено, що коментарі окремих політиків і експертів про нібито зміну позиції уряду КНР щодо Криму в контексті ситуації навколо «Мотор Січ» не мають нічого спільного з реаліями».
Тобто посол Китаю спростовує широко розтиражовану російськими ЗМІ заяву народного депутата України від фракції «Опозиційна платформа – За життя» Вадима Рабиновича про те, що візит до Криму – це «хід у відповідь Китаю в зв'язку з позицією України по «Мотор Січ». Китай довго зберігав нейтральну позицію щодо Криму, але раптом «передумав» і направив туди представників на чолі з членами Пекінської експортно-імпортної комісії».
У той же час виходить, що Китай нічого не передумав, вважає Крим українським, проте при голосуванні в ООН утримався, а комерційну делегацію посилає через Москву? Де ж тут логіка?
І наскільки правильно китайський посол зрозумів слова Євгена Єніна, який «нагадав китайській стороні про те, що уряд України розглядає візити до Криму в обхід українського законодавства як «недружні», а також такі, які «грубо порушують чинне законодавство». І що «були наведені приклади, коли подібні візити мали вкрай небажані наслідки для відповідних іноземних компаній і їх представників»? Заступник голови українського МЗС також додав, що довів до відома китайської сторони, що Україна «поважала і буде поважати іноземні інвестиції, а також строго дотримуватися взятих на себе міжнародних зобов'язань у цій сфері». З іншого боку, обсяг торгівлі Китаю з Україною в десятки разів перевершує обсяг товарообігу з Кримом, і чи варто втрачати досить великого партнера заради «кримської дрібниці»?
Можливо, китайська сторона тут повинна зрозуміти психологію російської влади в умовах здійсненої ними незаконної анексії півострова і її наслідків – ізоляції Росії. Сьогодні для України російська влада Криму – це свого роду хунвейбіни, які ігнорують міжнародне право, свідомо скоюють злочини і керують, не озираючись ні на які закони. Сьогодні вони стверджують, що «брати навік», але варто згадати сумні підсумки конфлікту 1969 року на острові Даманський, в якому ні за що загинули сотні громадян Китаю і СРСР.
Для Криму вже стало правилом, що кожна нова влада відразу ж береться «освоювати» Китай
Історія підлещування анексованого Криму до Китаю налічує майже 30 років і могла б навчити дечому китайських керівників. Варто тільки підняти десятки китайсько-кримських меморандумів, як відразу стане зрозуміло, що влада півострова їх підписує не заради реального співробітництва, а для розгортання пропагандою міфу про дружбу і рівне партнерство Криму з Піднебесної.
Для Криму вже стало правилом, що кожна нова влада відразу ж береться «освоювати» Китай. Пам'ятається, Юрій Мєшков на початку 90-х років, відразу після обрання президентом Криму подався до Китаю. Через якийсь час до Криму приїхали китайці і підписали меморандум. Однак ніякої найсучаснішої фабрики макаронів на півострові так і не з'явилося.
Але всіх перевершили масштаби обіцянок уряду Василя Джарти, при якому в 2010 і 2011 роках «відбувся справжній інвестиційний прорив Криму в Китай». Були підписані меморандуми про інвестування в проєкти реконструкції міжнародного аеропорту «Сімферополь» і комплексу «Порт Ялта» на 300 млн доларів кожен. Обговорювалися питання фінансування проєкту з перенесення потужностей Євпаторійського морського торгового порту на Південну косу озера Донузлав. Планувалося будівництво парогазової електростанції в Щолкіно, тематичного парку пригод «Діноленд», п'ятизіркового готелю «Кемпінські» на ПБК.
Здавалося, що в Криму не залишиться жодного шматочка землі, що не забудованого китайцями. Але ніяких проектів реалізовано не було. Жодного
Проєкт розвитку Західного Криму оцінювався в 20 млрд доларів. Передбачалося будівництво зернового елеватора замкнутого циклу, молочного комплексу на 1200 голів, промислових садів горіхоплідних культур на площі 700 га і кизилу на площі 300 га, підприємства з виробництва дитячого харчування. Передбачалася взаємодія в розвитку виноградарства і виноробства, включаючи поставки кримської продукції в Китай, були плани розвитку сільського господарства, створення спільної авіакомпанії. Здавалося, що в Криму не залишиться жодного шматочка землі, що не забудованого китайцями. Але ніяких проєктів реалізовано не було. Жодного!
Уже в перші роки окупації кримські чиновники стверджували, що «з Росією в Крим прийшли справжні китайські« масштаби». Тоді серед них називалася ідея будівництва глибоководного порту під Євпаторією. Його активно рекламував віцепрем'єр Криму Рустам Теміргалієв, якого пізніше звинуватили в крадіжці 300 кілограмів золота з українського «Ощадбанку» і витіснили з Криму.
Та так нічого і не побудували. Тепер домовляються вже нічого не будувати, просто приїхати позасмагати. Хоча колишні кримські уроки для китайців, або ж китайські уроки для кримчан, так не пішли на користь.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції