Спеціально для Крим.Реалії
У Криму в перші дні ХХ сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів, яка проходить з 19 по 30 квітня 2021 року, передчуваючи критику на свою адресу, спробували протиставити численним коментарям аналітиків хоч щось. Вийшло слабо, але знаково. Влаштували пресконференції та круглі столи, на яких оприлюднили нову порцію навмисно перекручених фактів та суб'єктивних трактувань, щоб підвести кримчан до помилкового висновку про те, що, як пише газета російського парламенту Криму, «народи Криму зберегли міжнаціональну злагоду і мир». Знаково воно тому, бо тим самим на півострові визнали, що міжнаціональна злагода до окупації Криму була, інакше що ж зберігати? А ось чи зберегли – тут велике питання.
Замість конкретного аналізу міжнаціональних відносин, організатори «говорильні» в Криму присвятили свої «діалоги» черговій річниці підписання Володимиром Путіним указу «Про заходи щодо реабілітації вірменського, болгарського, грецького, італійського, кримсько-татарського (в оригіналі – через дефіс – авт.) і німецького народів та державну підтримку їх відродження і розвитку», виданого 21 квітня 2014 року, що і завело ситуацію в глухий кут. У Криму не втомлюються прославляти цей недоречний указ, не звертаючи уваги на те, що він істотно спотворив як історичні обставини середини ХХ століття, так і процес повернення на півострів депортованих і їх реабілітації.
По-перше, представники депортованих народів і національностей були політично реабілітовані ще за Радянського Союзу, починаючи з декларації Верховної Ради СРСР «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню, і забезпечення їхніх прав», і закінчуючи рішеннями органів влади Росії та України вже після розпаду СРСР.
Написання в указі, всупереч граматиці російської мови, слова «кримськотатарського» через дефіс є образливим для цілого народу
По-друге, указ Володимира Путіна про реабілітацію тільки заплутав ситуацію. Якщо в колишніх документах – і радянської влади, і Росії, і України – називалися тільки ті національності, представників яких депортували за національною ознакою за постановами ДКО, підписаними Сталіним, то указ вийшов за ці межі і був поширений на інші категорії населення, попри те, що органи НКВС виселили багатьох з них як окремих громадян. Природно, що і реабілітовані вони повинні бути, якщо вони цього вимагають, не за національною ознакою, а як окремі громадяни. Таким чином, вже в доповнений більше ніж через рік, у вересні 2015 року, другий варіант указу, явно на прохання друга Путіна Берлусконі, потрапили італійці, яких в постанові ДКО не було. Хоча відомо, що в ході тимчасового звільнення Керченського півострова в результаті Керченсько-Феодосійської десантної операції 28-29 січня і 8-10 лютого 1942 року за розпорядженням НКВД до Казахстану були вислані близько 700 осіб – членів італійського колгоспу ім. Сакко і Ванцетті. Однак порівняння їх з виселенням сотень тисяч представників інших депортованих народів ставить їх в нерівні умови. Крім того, написання в указі, всупереч граматиці російської мови, слова «кримськотатарського» через дефіс є образливим для цілого народу.
Втім, з образами в Криму не церемоняться. Глава провладної національно-культурної автономії німців Криму Юрій Гемпель заявив, що «за цим послідувало ухвалення державної програми більш ніж на 10 мільярдів рублів, що більше, ніж фінансування облаштування депортованих за всі роки української періоду...» Насправді це у сім разів менше, ніж виділено за всі роки за держпрограмою України, і в 16 разів менше, ніж за ті ж роки виділено допомоги депортованим спільно Україною і Туреччиною.
Слідом за цим російський глава Криму Сергій Аксенов прибрав слово «депортованих», щоб очі не муляло, з назви підконтрольного Кремлю Держкомітету у справах міжнаціональних відносин і депортованих громадян, перейменувавши його в Держкомітет у справах міжнаціональних відносин. Це позначилося і на його роботі. Постійна змінюваність його керівників через непродуману програму держкомітету не дозволяє вибудувати послідовність в роботі, руйнує управління програмами. Терміни здачі багатьох об'єктів зірвані, доля деяких – взагалі під питанням. Досі не пішли в минуле так звані «самозахоплення», що свідчить про суттєві порушення справедливості з виділенням землі в Сімферополі та Сімферопольському районі, Євпаторії, Судаку і Ялті. Водночас нинішній голова Держкомнацу Айдер Тіппа сказав, що «з боку уряду робиться все, щоб зберегти мир і злагоду, доброзичливість», і подякував кримчанам за «дбайливе ставлення один до одного».
Якщо «дбайливе ставлення один до одного» кримчан полягає в тому, що ні Держкомнац, ні Духовне управління мусульман Криму на восьмому році репресій щодо кримських татар за релігійною і національною ознаками так і не виступили на захист політичних в'язнів, яких тільки по Криму вже більше сотні, то про яку міжнаціональну злагоду може йти мова? Щоразу під будівлями кримських судів збираються натовпи на підтримку незаконно засуджених, плачуть дружини іта діти, старі батьки в'язнів, а російська влада називає це «міжнаціональною злагодою»...
Голова регіональної національно-культурної автономії греків «Таврида» Іван Шонус сказав, що «для греків відкрилися можливості для вивчення рідної мови», хоча грецькі недільні школи, а також спеціалізовані мовні класи були створені ще до анексії Криму, а грецька громада користувалася значною частиною української держпрограми допомоги депортованим, і вважалося, що її потреби з облаштування вже тоді були задоволені.
В рамках ХХ сесії Постійного форуму ООН з питань корінних народів перша заступник міністра закордонних справ України Еміне Джеппар повідомила, що «репресивні кампанії проти кримських татар, їх витіснення з півострова, позбавлення громадян України права володіти землею, політика російської окупаційної адміністрації зі зміни демографічного складу в Криму є загрозою для збереження ідентичності кримськотатарського народу».
Еміне Джеппар
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров на засіданні Постійного форуму ООН сказав, що «російська окупація Криму стала причиною катастрофічних наслідків для унікальної території Кримського півострова і загроз для майбутнього його корінних народів – кримськотатарського, караїмського і кримчакського. Російська Федерація має на меті повне витіснення корінного кримськотатарського народу за межі окупованого нею Криму».
Рефат Чубаров
Проведена російською владою політика витіснення незгодних кримчан і колонізації Криму за рахунок переїзду на півострів населення сусідньої Росії призводить до ворожості з боку кримчан до переселенців. Вона націлена на заміну населення окупованої території: з Криму змушені виїхати понад 50 тисяч незгодних кримчан, а на півострів, за даними Інституту Чорноморських стратегічних досліджень, вже переселено близько 1 мільйона жителів Росії.
Комісія США з питань свободи віросповідання в країнах світу (USCIRF), створена Конгресом для підготовки рекомендацій у сфері релігійних свобод, у своєму щорічному звіті, опублікованому 21 квітня, пропонує внести Росію до списку країн, які допускають «систематичні, тривалі і кричущі» порушення принципу свободи віросповідання. Тільки проти однієї забороненої в Росії організації «Свідки Єгови», в тому числі в Криму, було порушено 188 кримінальних справ, в той час, як в помешканнях їх членів було проведено 477 обшуків з рейдами та допитами, включаючи «випадки застосування тортур, які все ще залишаються нерозслідуваними і безкарними».
Можна вигнати незгодних, активістів позбавити волі. Але мовчання – це не згода
Дивно навіть те, що пацифістська група віруючих «Свідки Єгови» переслідується за ... екстремізм, не притаманний їй в принципі. У доповіді говориться, що російський закон про боротьбу з екстремізмом також використовувався для «переслідування релігійних меншин, особливо мусульман». Приблизно 300 осіб відбувають суворі тюремні терміни від 10 до 20 років за недоведену участь в «Хізб ут-Тахрір», у тому числі 19 осіб, звинувачених у тероризмі в жовтні 2020 року, попри відсутність доказів того, що вони підтримували насильство... За даними омбудсмана Людмили Денісової, число громадян України, які переслідуються Росією за політичними мотивами, становить 130 осіб. За даними Кримської правозахисної групи, не менше 110 осіб позбавлені волі в рамках політично мотивованих або релігійних кримінальних переслідувань в Криму.
Репресії проти місцевого населення на окупованій території можуть змусити людей мовчати. Саме таку тактику і обрала Росія в Криму. Можна примусити мовчати ручні національно-культурні автономії з «підгодованими» керівниками, які будуть все підтримувати. Можна вигнати незгодних, активістів позбавити волі. Але мовчання – це не згода, і малювати благополучну картинку, чим займається російська влада в Криму, можна тільки для власного самозаспокоєння. Обдурити цим ні кримчан, ні світову спільноту неможливо.
Микола Семена, кримський журналіст, оглядач Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції