У Дніпрі презентували документальний фільм «Вірю, чекаю, молюся» про полонених і зниклих безвісти бійців. Стрічку створила творча група студії «12-й кадр» на чолі з режисеркою Катериною Стрельченко.
За словами творців, фільм порушує дві болючі теми, які є наслідками війни на сході України й поєднані між собою, – зниклі безвісти та полонені.
Для фільму автори записали свідчення колишніх полонених військових, їхніх родин, родин загиблих та зниклих безвісти бійців, представників пошукових організацій, психологів, волонтерів, матерів, тіла синів яких були ідентифіковані за допомогою ДНК-експертиз.
Як розповіли творці, під час підготовки стрічки вони взяли коментарі як у чоловіків, так і жінок, які пережили полон. Вони констатують: ставлення до жінок у руках сепаратистів було не менш жорстоким, аніж до чоловіків. Зібрані свідчення, вважають автори фільму, вказують на те, що деякі дії бойовиків можуть бути кваліфіковані як злочини проти людяності.
«Це вже п’ята наша стрічка, п’ята робота, і знову в центрі уваги стоїть проста людина, за якою не стоять ні зв’язки, ні гроші, ні олігархи, людина, яка бореться, яка страждає, яка втрачає, але вірить і надіється», – зазначила режисерка Катерина Стрельченко.
Працювали над кінострічкою з квітня 2018 року.
«Фільм тяжкий, про тяжкі долі людей, про нашу війну. Це наш загальний біль», – додав Віктор Боняк, учасник бойових дій на Донбасі і депутат облради.
На презентацію фільму зібрались герої фільму, українські військові, родичі загиблих солдатів, волонтери, громадськість, влада, духовенство.
Опісля прем’єри в Дніпрі фільм побачать в інших містах України.
Збройний конфлікт на Донбасі триває від 2014 року після російської анексії Криму. Україна і Захід звинувачують Росію у збройній підтримці сепаратистів. Кремль відкидає ці звинувачення і заявляє, що на Донбасі можуть перебувати хіба що російські «добровольці». За даними ООН, за час конфлікту загинули понад 10 300 людей.