Експерти: європейські політики, які приїжджають до анексованого Криму, – «маргінали» й «екстремісти»

Російський і український експерти зійшлися на думці, що європейські політики, які приїжджають до анексованого Росією Криму після 2014 року без погодження з Україною, не мають політичної ваги в своїй країні і «навіть у своїх партіях є другорядними політиками».

Таку точку зору фахівці висловили в ранковому ефірі Радіо Крим.Реалії.

На думку експерта Інституту Євро-Атлантичного співробітництва Андреаса Умланда, такі політики представляють «правих і лівих екстремістів» Європи.

«Я б так розділив цих людей, які приїжджають до Криму: з одного боку, другорядні політики, які хочуть, так би мовити, у велику політику пограти, але які не мають в національній політиці своєї країни велике значення. Друга категорія – це екстремісти, праві екстремісти, ліві екстремісти, які, знову ж таки, не грають велику роль у політиці своїх країн, але які ось таким чином хочуть з великою країною в Європі мати справу. Або це політичні ізгої, як Сильвіо Берлусконі (колишній прем'єр-міністр Італії – КР), які, може, і є значущими фігурами, але в національній політиці своїх країн, також в європейській політиці, ізольовані, і тому вони співпрацюють з Путіним (президент Росії – КР )», – вважає Умланд.

Він додав, що наразі у президента Росії Володимира Путіна «не залишилося значущих партнерів в Європейському Союзі».

З такою думкою погодився інший гість програми – російський політолог Іван Преображенський. На його думку, політики, які прибули до Криму після анексії півострова Росією, – «маргінали, які вибиваються навіть зі своїх партій».

«Одним словом усіх цих людей не описати, тому що їхня мотивація часто досить серйозно відрізняється. Є персонажі, які дійсно приїжджають значною мірою подивитися. Принаймні, такими були перші поїздки наприкінці 2014 – початку 2015 року, яким швидше приписується повна підтримка з боку Російської Федерації. А є люди, які дійсно свідомо підтримати (анексію Росією Криму – КР), таких теж чимало. Найчастіше, за невеликим винятком, це маргінали, які не вписані навіть у власну національну політику», – зазначив Преображенський.

Група з 10 французьких депутатів під керівництвом Тьєрі Маріані з партії «Союз за народний рух» відвідала Крим 23-24 липня минулого року. Свій візит вони не погодили з Україною, а МЗС Франції виступив проти візиту.

У 2015 році Крим відвідав мер грецького міста Коринф Александрос Пневматікос, а 30 березня цього року – група грецьких підприємців на чолі з членом Ради з розвитку туризму муніципалітету міста Коринф.

У лютому цього року до Криму прибула делегація на чолі з мером грецького міста Александруполіс – Евангелосом Ламбакісом, разом з місцевими представниками бізнесу.

У лютому 2016 року також чиновників з анексованої Ялти приймав мер французької Ніцци Крістіан Естрозі. Делегація з Ялти з підконтрольним Росії главою міськадміністрації Андрієм Ростенком і послом Росії у Франції Олександром Орловим перебувала в Ніцці з 29 лютого по 1 березня цього року. З ними були підписані угоди про співпрацю.

До Криму за час його анексії приїжджали глава комітету з освіти, культури та спорту ізраїльського кнесету Яаков Маргі та колишній прем'єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі, якого на півострові зустрів президент РФ Володимир Путін.

У квітні 2016 року російська влада Криму повідомила, що два депутати Європейського парламенту: Маркус Претцель із Німеччини та Яромир Кохлічек із Чехії, взяли участь у Ялтинському економічному форумі, який проходив в анексованому Росією Криму. Ще двоє представляли парламент Австрійської Республіки: Аксель Кассеггер і Барбара Розенкранц. Стефано Вальдегамбері був присутній від виборного органу області Італії.

Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року початком тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією. 7 жовтня 2015 року президент України Петро Порошенко підписав відповідний закон. Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили низку економічних санкцій. Росія заперечує окупацію півострова і називає це «відновленням історичної справедливості».