На засіданні підконтрольного Росії Центрального райсуду Сімферополя у «справі 26 лютого» адвокат Едем Семедляєв заявив, що в матеріалах справи немає жодного документа, який підтверджує, що його підзахисний Алі Асанов був під Верховною Радою Криму 26 лютого 2014 року під час зіткнень і брав участь в інкримінованій йому бійці з одним потерпілим Олексієм Івкіним.
«Не було жодної експертизи фото- і відеоматеріалів, які б підтвердили, що серед тисяч людей на мітингу – саме Алі Асанов. Потерпілого Івкіна так і не допитали в суді. Ніколи не було очної ставки й упізнання. Асанов був позбавлений можливості поставити запитання потерпілому», – пояснив адвокат.
Як повідомляє кореспондент Крим.Реалії, адвокат підкреслив, що звинувачення обмежується загальними фразами, не вказуючи роль кожного з підсудних в інкримінованих їм масових заворушеннях. Також Семедляєв зазначив «велику кількість суттєвих суперечностей у показаннях свідків звинувачення», а також те, що багато хто з них взагалі не бачили Асанова на мітингу. На думку адвоката, це вказує на те, що або слідство змусило людей підписувати протоколи силою чи обманним шляхом, або вони не були присутні на місці подій.
«Той факт, що на лаві підсудних перебувають тільки кримські татари, вказує на явний політичний мотив цієї справи», – підсумував Семедляєв у дебатах на засіданні суду.
Суд над групою кримськотатарських активістів за участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України біля стін будівлі Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року розпочався в 2015 році. Активістів звинувачують в участі в масових заворушеннях.
Пізніше суд розділив «справу 26 лютого» на дві: окремо – щодо одного з лідерів кримськотатарського національного руху Ахтема Чийгоза, і окремо щодо інших фігурантів процесу – Алі Асанова, Мустафа Дегерменджи, Ескендера Кантемирова, Талята Юнусова, Ескендера Емірвалієва, Арсена Юнусова та Ескендера Небієва.
25 жовтня 2017 року російська влада звільнила засуджених у Криму заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова і передала їх Туреччині, пізніше Умеров і Чийгоз приїхали до Києва.