Павло Казарін: Терміни придатності для президента

Спеціально для Крим.Реалії

Український виборець голосує за диво.

Причому передвиборне меню «дивом» зовсім не обмежується. В рамках політтехнологій там є ще чотири популярних способи. У тому числі «найсильніший», «найрозумніший», «найчесніший» і «борець». Але для українського обивателя традиційно найпривабливішим залишається п'ятий тип – «чудотворець».

Саме завдяки цьому образу Володимир Зеленський рік тому знімав свої електоральні вершки. І був приречений потрапити до тієї ж пастки, що і його попередник. Тому що виборець завжди мріє про «рубильник щастя», який перенесе його одномоментно в світле майбутнє. І коли виявляється, що у президента такого рубильника під рукою немає, виборець починає мстити за обдурені очікування.

Власне, ми бачимо це вже зараз. Дії Зеленського схвалюють 38% громадян. Не схвалюють – 45%. Дев'ять місяців тому співвідношення було зовсім іншим: 64% проти 22%. Ця динаміка була неминуча. Шостий президент країни обіцяв усім – усе. І було одразу зрозуміло, що поява розчарованих – лише справа часу.

За нього голосували прихильники Європи та Росії. Адепти державного регулювання та вільного ринку. Ті, хто хотів реформ, і ті, хто їх не хотів. Це була класична гра з нульовою сумою. Якщо одні виграють – інші програють. Чиїмось надіям судилося не виправдатися.

І головне питання тепер у тому, як на це реагуватиме сам Володимир Зеленський.

Можливо, він вирішить владнати справи за рахунок кримінального переслідування попередника. Але цей крок навряд чи дасть йому бажане. Тому що в рівнянні народної любові кримінальний термін для п'ятого президента України абсолютно необов'язково супроводжуватиметься припливом почуттів до шостого. А ось іміджеві витрати від подібного кроку будуть. Справи виглядають юридично непереконливо, і уникнути паралелей із Віктором Януковичем буде непросто.

Можливо, Володимир Зеленський вирішить влаштувати атракціон небаченої щедрості. Збільшить зарплати, підніме пенсії, включить друкарський верстат. Але всі ці прийоми в українських умовах матимуть короткотерміновий ефект. Тому що інфляція, курс національної валюти і макроекономічна стабільність залежать не від президентських бажань, а від фінансової дисципліни. І короткотерміновий ефект від «роздачі слонів» дуже скоро буде обнулений економічними наслідками.

Можливо, він вирішить піти на поводку громадської думки. Тієї, яка вважає співпрацю України з МВФ необов'язковою і порочною. Але цей крок просто залишить країну без підтримки донорів, що відгукнеться все тим же збіднінням українського виборця. Який у пошуках винного дивитиметься не в дзеркало, а в телевізор.

У цьому і полягає трагедія Володимира Зеленського. Його рейтинг знижуватиметься в будь-якому випадку. Він падатиме незалежно від того, чи стане той діяти відповідально або скочуватиметься в популізм. Шостий президент країни став заручником такого сценарію рік тому – коли під час своєї передвиборної кампанії обзавівся іміджем «чудотворця». Який пообіцяв «здійснення мрій» людям із діаметрально протилежними поглядами.

Із падінням рейтингу потрібно просто змиритися. Цей процес неминучий як опади. Повернути торішні 60% схвалення неможливо саме тому, що в країні живуть люди, які мріють про різне. Перемога одного табору сприйматиметься іншим як поразка. І якщо не відволікатися на рейтинг, то є шанс зосередитися на майбутньому країни.

Тим більше, що це майбутнє вимагає непопулярних рішень. Війна триває – і в рамках формули «просто перестати стріляти» закінчити її не вдасться. Крим анексований – і про жителів півострова українським політикам необхідно пам'ятати навіть тоді, коли цього не вимагає від них виборець. Економіка потребує непростих реформ – а проти них готові налаштовувати обивателя ті ж люди, які десятиліттями заробляють свою корупційну маржу.

З моменту вторгнення до Криму минуло шість років, але за цей час Росія нітрохи не втратила своєї войовничості. Ті ж поправки до конституції, за які сьогодні змушують голосувати, в тому числі, і кримчан – це історія про закріплення кремлівського курсу. Амбіції Москви навряд чи обмежуються Кримом і Донбасом, про що не втомлюється говорити російський президент. І спроби знайти в його очах «бажання закінчити війну» звучать безглуздо для тих українських громадян, які вже встигли відчути цю війну на собі.

Але для усвідомлення цього простого факту президенту Зеленському потрібно перемогти в собі шоумена. А це явно непросто для людини, яка все своє свідоме життя присвятила вмінню подобатися людям. Всю свою кар'єру нинішній президент звикав до оплесків, посмішок та шанувальників. Купався в хвилях обожнювання та популярності. Але рішення йти в політику прирекло його на зовсім інше майбутнє.

У цьому майбутньому час гратиме проти Зеленського. Підтримка падатиме. Табір критиків – зростатиме. Це запрограмований сценарій, якого не уникнути. І якщо шостий президент країни зуміє з цим фактом змиритися – він уникне спокуси наробити дурниць.

А якщо не зуміє – ми всі дуже скоро відчуємо це на собі.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції