Переслідування «ухильників» у Криму: «Справи поставили на потік»

Російська влада продовжує переслідувати кримчан, які ухиляються від служби у збройних силах Російської Федерації. За інформацією Кримської правозахисної групи, тільки в серпні 2021 року підконтрольні Росії суди Криму ухвалили 10 вироків щодо кримчан «за ухилення від служби» у збройних силах Росії, а загалом за місяць було заведено 14 нових кримінальних справ.

Українська влада та міжнародні організації називають призов до російської армії в анексованому Криму незаконним. Раніше прокуратура Автономної Республіки Крим і Севастополя повідомила про підозру російському військовому комісару Криму за «порушення законів та звичаїв війни». Російська влада ці звинувачення відкидає. Про переслідування кримчан-«ухильників» йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Судячи за інформацією з відкритих джерел, щороку Росія призиває до своєї армії близько 2500 кримчан за дві кампанії ‒ весняну та осінню. Експерт Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін розповів Крим.Реалії, що кримчан се частіше притягають до кримінальної відповідальності за російським законодавством за ухилення від призову.

‒ Справ однозначно стає більше: загалом з початку окупації ми зафіксували 258 кримінальних справ, причому на кінець минулого року їх було всього 161, половина з них була порушена тільки за 2020 рік. У 2017-му, коли кримчан тільки почали переслідувати за цією 328-ю статтею, ми зафіксували лише дев'ять справ. Словом, обороти набрали серйозно і, швидше за все, ще раз подвоять цифру. Думаю, активізація може бути пов'язана з тим, що силовики поставили ці справи на потік, навчилися вести їх за шаблоном. Змінюють тільки прізвище обвинуваченого, а судді швидше розглядають такі справи. Як покарання найчастіше призначають штрафи, і їх розміри дуже різні: від тисячі до 60 тисяч рублів, у середньому це 30-40 тисяч. Іноді фігурують примусові роботи. Все це незалежно від визнання провини. Насправді результат залежить від практики конкретного судді.

Представник Кримської правозахисної групи Володимир Чекригін

Володимир Чекригін зазначає, що в окремих випадках за рішенням суду так звані «ухильники» зобов'язуються вибачитися за своє правопорушення й навіть за «зрив призову» перед військовим комісаріатом.

‒ Це дуже цікава російська практика, що зустрічається у багатьох категоріях справ. Декілька років тому ми помітили, що з'являються відеозвернення, оголошення в газетах, де люди вибачаються за вчинення абсолютно різних правопорушень. Це розцінюється як аргумент у суді, що нам здалося досить смішним.

Севастопольців відправляють у Ростов-на-Дону на службу в російській армії, 24 листопада 2020 року

У свою чергу координатор російської правозахисної ініціативи «Громадянин та армія» Сергій Кривенко в коментарі Радіо Крим.Реалії повідомив, що не бачить подібної активізації кримінального переслідування тих, хто ухиляється в Росії, але вказує на загальну дискримінаційну практику.

‒ Загалом за рік, навесні та восени, до армії призивають 300 тисяч молодих людей. За фактами ухилення порушується приблизно кілька сотень кримінальних справ і кілька тисяч адміністративних ‒ адже це порушення є як в адміністративному кодексі, так і в кримінальному. Фактична кількість тих молодих людей, проти яких порушуються кримінальні справи, становить менше ніж відсоток від усього призову. Це в середньому десяток справ на регіон, і така статистика спостерігається принаймні десять років. Взагалі, в Росії кілька років тому ухвалили закон, згідно з яким молодий чоловік, який ухиляється від служби в армії, обмежується в правах: після закінчення призовного віку, у 27 років йому видають не військовий квиток, а довідку, після чого він упродовж 10 років не може працювати в держустановах і бути чиновником. Причому військкомати порушують порядок видачі цієї довідки.

За словами Сергія Кривенка, військові комісари можуть де-факто розцінювати як «ухильника» будь-якого хлопця, який не пройшов службу з якої-небудь причини ‒ навіть якщо його не призивали.

У 2017 році сайт «Свідків Єгови» в Росії повідомив, що в Криму призовна комісія вимагала у призовника ‒ члена «Свідків Єгови» надати документ про «зміну віри» як передумову для проходження альтернативної цивільної служби. Вірянину не пояснили, в яку саме віру він має перейти та де отримати такі документи, які прийняли б у військкоматі. Проте у військкоматі оголосили, що в разі відмови від «зміни віри» він піде під суд.

Сергій Кривенко підкреслює, що жодні документи, які б підтверджували ті чи інші погляди, для проходження альтернативної військової служби в Росії не потрібні.

‒ Закон про неї загалом діє, нехай і з проблемами. Кожен молодий чоловік, який має переконання, що не дозволяють йому брати в руки зброю ‒ причому будь-які, від філософських до пацифістських ‒ може претендувати на альтернативну цивільну службу. Вона довша, ніж військова ‒ 21 місяць, але проходить вона за Трудовим кодексом і не в організаціях, пов'язаних з військовою сферою. Загалом нам на «гарячу лінію» скаржаться на порушення процедури призову, на незаконні виклики до військкомату, неврахування документів і на неправильний медичний огляд.

Володимир Чекригін зі свого боку вказує на те, що з точки зору міжнародного права призов на будь-яку службу російською владою в Криму можна розцінювати як військовий злочин, оскільки Четверта Женевська конвенція прямо забороняє призов населення окупованої території до армії країни-окупанта.

‒ Наскільки я знаю, з боку українських правоохоронних органів вже є обвинувальний висновок щодо військкома Криму та ще низки осіб, які сприяли призову на півострові, але там роботи непочатий край. Необхідно також пам'ятати про те, що до відповідальності треба притягувати не тільки тих, хто перебуває на місцях у Криму, але й вищих посадових осіб. Можливо, це вже буде прерогатива Міжнародного кримінального суду ‒ справи проти вищих керівників Російської Федерації, тобто головнокомандувача та міністра оборони, які, власне, віддавали основні накази в призовній кампанії.

Призовники в російській армії, Севастополь, квітень 2021 року

Незважаючи на труднощі з дистанційним збором інформації, вже дев'яти особам оголошені підозри за фактами незаконного призову в Криму, ‒ каже заступник начальника управління прокуратури Автономної Республіки Крим Єгор Ребров.

‒ Ми кваліфікуємо їхні дії за статтею 438 Кримінального кодексу України ‒ порушення звичаїв і законів війни, оскільки це грубе порушення Четвертої Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни. Окремі свідчення від потерпілих у нас є, але вони, на жаль, поодинокі: нечасто жителі тимчасово окупованих територій звертаються з такою проблематикою до правоохоронних органів України. Ми в основному оперуємо інформацією з відкритих джерел ‒ з Інтернету, із сайтів окупаційних органів влади. Мені здається, багато хто просто не знає, що військовий призов у Криму вважається порушенням, людей переконують, що це їхній громадянський обов'язок як громадян Російської Федерації. Окрім того, у багатьох можуть бути хвилювання, що їх переслідуватимуть за співпрацю з правоохоронними органами України.

Тим часом український політолог Дмитро Левусь розмірковує, чому російська влада вважає за потрібне призивати лише 2500 кримчан у 300-тисячному потоці, враховуючи, що Кремль уже зіткнувся з негативною реакцією з боку світової спільноти.

‒ По-перше, це механізм прив'язування Криму до Російської Федерації, його вбудовування в її реалії, зокрема й шляхом асиміляції місцевого населення і, можна навіть сказати, шляхом його долучання до своїх злочинів через службу в армії. По-друге, це легітимізація анексії Криму для самих росіян, адже кримчани в результаті служать у тій же армії. Третій момент ‒ абсолютна ірраціональність дій російської влади з метою демонстрації своєї величі. Негативні наслідки при цьому до уваги не беруться. Це можна порівняти з будівництвом мосту через Керченську протоку, незважаючи на весь супутній негатив. Мені здається, навіть якщо з боку світової спільноти буде жорсткіша й оформленіша реакція, а Україна організує кримінальне переслідування конкретних винуватців, аж до Шойгу та Путіна ‒ призов триватиме. Але це не означає, що зусилля марні.

Дмитро Левусь нагадує, що військові злочини відповідно до міжнародного законодавства не мають терміну давності, і відповідальність за них, виходячи зі світової практики, може наступити навіть через десятиліття після скоєння.

Російська влада відкидає звинувачення з приводу незаконності проведення військового призову в Криму. Так, у грудні 2020 року офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова сказала, що «Росія ‒ суверенна держава й на своїй території має право проводити навчання, розміщувати будь-які об'єкти, оголошувати призов до армії для своїх громадян та організовувати патріотичне виховання молоді».

(Текст підготував Владислав Ленцев)