Козячими стежками через Хашкі-Кая: туристичними маршрутами Криму (фотогалерея)

Під південно-західними відрогами хребта, в долині висохлої річки Ворон, притулилося однойменне маленьке село

У долині розкинулися виноградники підприємства «Морське» – філії «Масандри». Схоже, столові й технічні сорти винограду пізнього строку дозрівання дійшли до потрібної кондиції

Туристи піднімаються на Хашкі-Кая з боку дороги в село Ворон

Скельний хаос на Хашкі-Кая

Внизу – полохливі косулі (в центрі фотографії)

Труднопрохідна «сипуха» – ділянка маршруту суцільно з дрібного каміння

Для цих кіз майже прямовисні скелі не є складною перешкодою

На привалі в гірській сідловині

На шляху – гірські гребені різної конфігурації

Скельні фігури назвали «Ярославна прощається з Ігорем»

Низькорослий колючий чагарник на північному схилі

Ця арка посеред хребта отримала назву «Ведмежата, що цілуються», або Екі-Ага-Карда (з кримськотатарської – «старший і молодший брати»). Існує легенда про двох скам'янілих братів, проклятих за взаємну ворожнечу

Барви осені на схилах Хашкі-Кая

Глід у горах майже достиг

Гора Ай-Йорин-Буруну (з кримськотатарськоїо перекладається як «височина святої Ірини»). Це головна вершина (510 метрів над рівнем моря) всього хребта

Внизу – село Межиріччя. Воно тягнеться уздовж берегів нині вщент пересохлої річки Ай-Серез

Під склепінням невеликого грота