З Алсу в Чоргунь. Подорож із рюкзаком Кримом (фотогалерея)

Сільська дорога повз колишній кар'єр Балаклавського рудоуправління. Нею можна дійти до села Чорноріченське

Дорога веде до лісу

Краєвид на ставок біля гори Гасфорта. Така панорама відкривається на закинутий кар'єр Балаклавського рудоуправління на одному з поворотів лісової дороги. Кар'єр закрили наприкінці 1980-х через протести екологічних активістів. На місці шламосховища утворився ставок. Територію в 267 гектарів у 2014 році російська влада міста віддала в оренду байкерам з організації «Нічні вовки». Балаклавське рудоуправління судилося за землю з пропутінського мотоциклістами, але безуспішно

Чорнорічинський каньйон

Крутий кам'янистий схил

Тихі заводі Чорної річки. Раніше мала кримськотатарську назву Чоргунь. 1667 року турок Евлія Челебі згадував її в своїй «Книзі подорожей» як Казикли-Озен. На карті Федора Чорного 1790 року річка позначена, як Кірмень, а академік Петер Симон Паллас згадує її в своїх творах як Біюк-Узень або Казикли-Узень

Чорна річка

Післявоєнний будинок у селі Чорноріччя

Закинутий сільський клуб

Сільський житель косить траву

Мальовничий сільський будиночок

Ідилія поряд із сільською площею

Площа в селі Чорноріченське (Чоргунь). На горизонті видно вежу

Чоргунська вежа. Товщина складених із пісковика стін сягає чотирьох метрів, але час не жаліє навіть такі потужні споруди. На стінах кілька протяжних вертикальних тріщин, деякі ділянки кладки, що випали, закладені камінням на сучасному цементно-піщаному розчині

У повоєнні роки кілька разів проводилися обстеження Чоргунської вежі, наприкінці 1980-х навіть були складені кошторис і план реконструкції, але розпад Союзу поставив на цьому жирний хрест. Ще недавно поруч із вежею була табличка, що це історична пам'ятка України, але зараз вона кудись зникла

Сільські будиночки туляться до скель