14-15 лютого 2022 року федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц, обраний на посаду кількома місяцями раніше, здійснив два візити – до Києва та Москви, де провів зустрічі з президентами України та Росії. Поїздки відбулися на тлі різкого загострення військової риторики та проведення масованих навчань, зокрема спільних із Білоруссю, російських збройних сил та флоту по периметру українських кордонів. Раніше у Кремлі висунули безпрецедентні претензії на отримання гарантій безпеки від НАТО та ОБСЄ, а також зажадали негайно повернутися до політики і стану 1997 року, закрити Україні шлях до повноправного членства у Північно-Атлантичному альянсі. Інакше – у Москві пророкували війну за Крим. Прогнози, публічні заяви, дії Європи та Америки вказували на значну ймовірність російської військової агресії та початку третьої світової війни 16 лютого – у встановлений напередодні президентом День єдності України.
Тимчасова окупація Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей триває з 2014 року. Дії Росії у Криму та на Донбасі засуджує світова спільнота, США та європейські країни запровадили санкції проти Москви. У Донецьку та Луганську восьмий рік ведуться бойові дії, гинуть люди. Мінські угоди розглядаються як можливий план рішення, підкріплений переговорами у Нормандському форматі та «човниковою дипломатією» лідерів європейських країн.
Естафету місії переговорника Берлін прийняв від Парижа і почав її здійснення відразу після обрання федерального президента. Ним знову став Франк-Вальтер Штайнмаєр. Як міністр закордонних справ країни у 2015 році, саме він запропонував метод виконання мінських домовленостей. На негайній та беззастережній реалізації «формули Штайнмайєра» категорично наполягає Москва.
Федеральний президент і канцлер Німеччини заявили про безумовну підтримку української територіальної цілісності та суверенітету, прихильність Берліна до принципів і зобов’язань у НАТО: Німеччина візьме конкретну участь у колективних діях Заходу в разі вторгнення Росії в Україну.
Держдума Росії у день візиту канцлера Шольца прийняла та направила президенту Путіну звернення про визнання сепаратистських «ДНР» і «ЛНР». Градус напруженості продовжує триматися на небезпечній позначці і після сигналу з Москви про початок відведення військ від українських кордонів, і після заяв президентів Путіна та Байдена про намір продовжити дипломатичний шлях вирішення кризи.
Мінськ-2 також вимагає і звільнення в'язнів, і відведення військ
У Києві заявляють про готовність до діалогу за столом переговорів та обговорення всього спектра питань, у тому числі виконання Мінських домовленостей, підтверджують зацікавленість у мирному і компромісному вирішенні питання. Водночас Україна не приймає трактування «формули Штайнмайєра» агресором і не відмовлялася від «Мінська-2», але потребує гарантій суверенітету країни під час імплементації протоколів.
«Зустріч у Києві все ж таки підтвердила зацікавленість обох сторін у мирному та компромісному вирішенні питання, але «Формулу Штайнмайєра» не потрібно переробляти за «путінським рецептом у німецькій упаковці». Такий варіант не може сприяти вирішенню проблем. Німеччина, як і Франція, продовжують врегулювання української кризи саме як внутрішнього конфлікту в Україні. І тому, власне, при всіх спробах заперечень Путіну, так чи інакше, Шольц виходив саме з цього. Але умовляння та прохання – це те, що на Путіна за нинішніх обставин жодного впливу не має», – так прокоментував ситуацію на прохання Крим.Реалії Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» (Київ).
Михайло Гончар
«Сам Шольц, та і в Німеччині взагалі не розраховували, що ці візити принесуть якийсь прорив. Індикатором прориву були б зміни позиції Кремля і перехід до конструктиву. Прорив був би, якби від Путіна домоглися безумовного звільнення політичних в’язнів з обміном за принципом «всіх – на всіх»: і тих, хто на Донеччині, і тих, хто в Криму, хто вивезений до Росії. Західні лідери, коли вони приїжджають до Москви, вони б мали з цього починати! Жодні мінські домовленості не можуть обговорюватися, поки в російських катівнях є громадяни України, хто позбавлений волі окупаційними режимами. Українська дипломатія має також діяти. Якщо ми не говоримо, то чому за нас мають говорити Макрон і Шольц? Тільки США, та й то іноді, нагадують Росії про це. Згадайте відповідь «Сполучені Штати не забули про вас» держсекретаря Ентоні Блінкена севастопольському журналісту Олексію Бессарабову, який уже шостий рік у колонії суворого режиму за сфальшованою справою «диверсантів». А що відбувається насправді? Демонстративно через два дні після візиту Макрона до Москви у Криму проводять обшуки у кримських татар і затримання чотирьох активістів. Путін проводить свою лінію, і йому, по суті, ніхто не докоряє. Ну, висловлюють протест, закликають припинити, але не запроваджують санкції саме за це. Тому він далі здійснює зондаж. Проте реакція Заходу, яку ми бачимо, – це не те, що його зупинятиме…», – додав Михайло Гончар.
Щольц – це зовсім не Меркель…
Андре Хертель (Берлін)
Андре Хертель, експерт Фонду Науки та Політики Німецького інституту міжнародної політики та безпеки (Берлін), аналізуючи для Крим.Реалії результати візитів німецького канцлера заявив: «Я не думаю, що дві зустрічі вплинуть на перебіг кризи. Новий канцлер не розглядається ані в Росії, ані в Україні як особа однієї категорії з Анґелою Меркель. Він не посідає лідируючі позиції серед західних держав і не може дати жодній зі сторін того, що вони від нього очікують. Київ розраховує на чітке визнання курсу країни у бік ЄС та НАТО, але канцлер не може дати відповіді й навіть скептично ставиться до цього. У Москві знають, що канцлер Німеччини не є ключовою фігурою, коли хочуть переговорів із Заходом щодо нової архітектури безпеки. У Німеччині, на мою думку, більшість людей задоволені візитом і пов'язують його з першими сигналами про відведення військ, продемонстрованими Москвою. Люди хочуть якнайшвидшого миру та «звичайного бізнесу» з Росією, і багато політичних таборів готові й до того, щоб перегородити Україні шлях до НАТО».
«…І так, Берлін, схоже, як і очікувалося, скоригував свою позицію за канцлера Шольца: він не хоче брати на себе роль провідного європейського противника Росії, як Меркель. Швидше, є бажання допомагати у подоланні кризи в рамках західного Альянсу і лише дипломатичними й економічними інструментами, та бути як одна з кількох держав», – підсумував Андре Хертель.
Володимир Барбашов (Берлін)
Експерт з інформаційних війн Асоціації «Солідарність з громадянським рухом Росії – SOLIDARUS» (Берлін) Володимир Барбашов вважає важливими невербальні засоби: «Щодо мовної поведінки лідерів, то тут, як на мене, є про що поговорити. У Києві на переговорах Шольц заявив про тверду позицію Німеччини щодо можливого вторгнення Росії в Україну, яка отримає необхідну однозначну підтримку. Але під час пресконференції в Москві Шольц тримався, я б сказав, не так упевнено. Путін змусив його захищатися, відразу виступивши в ролі такого економічного миротворця, який тільки й дбає про дружбу і співпрацю Росії та Німеччини, а примара потенційного агресора при цьому ніби зникла. А ось Шольцу довелося почати говорити про війну. Принципово важливий момент – у маніпуляції Путіна про Югославію: річ у тому, що в операції брали участь збройні сили Німеччини – Бундесвер. При цьому потрібно віддати належне Шольцю, який чітко дав зрозуміти, що Німеччина та ЄС загалом зацікавлені у мирному врегулюванні конфлікту й роблять усе, щоб риторика війни згасла. А ось чи згасне вона з боку Росії, залишається під питанням».
Крим залишається на порядку денному, але Донбас зараз важливіший
Заступник постійного представника президента України в Автономній Республіці Крим (2006-2007 роки), надзвичайний та повноважний посол України у Хорватії та Боснії і Герцеговині (2010-2017 роки) Олександр Левченко вважає: «Нам би всім хотілося, щоб питання Криму ставилося західними партнерами перед Кремлем. На жаль, воно ставиться через кому після «ОРДЛО» або в рамках загального визнання територіальної цілісності й суверенітету України, але без прямого позначення того, що Крим окупований».
Олександр Левченко
«Крим нині не відіграє ролі у західній політиці – це також передбачуваний наслідок ескалації з боку Москви, яка фокусується на східній Україні. …Дотримуватися проголошених Меркель принципів про підтримку суверенітету і територіальної цілісності України в Берліні все ж таки будуть», – заявив Андре Хертель Крим.Реалії.
Володимир Барбашов вважає, що «анексований Крим для Путіна та росіян, які підтримують його зовнішньополітичний курс, є історичним трофеєм, на який Росія «заслужила». «Ключову роль тут грає базовий лінгвокультурний концепт – «історична пам’ять». Тому підконтрольний російській владі медійний дискурс отримує просто шалене фінансування для ведення інформаційної війни проти свого власного народу: «тема Великої Вітчизняної війни» не вщухає, нею відкрито спекулюють... І все це робиться в ім’я однієї мети – отримати від свого народу схвалення на диверсії такого роду. На жаль, дуже багато росіян так і не зрозуміли, що тоді, у лютому 2014 року внаслідок небезпечної авантюри – диверсії «ввічливих людей» – світ став близьким до третьої світової війни. Для Німеччини поняття «історичної пам’яті» принципово інше. Це – покаяння за злочини диктатур Гітлера, Ульбріхта та Хонеккера. Німеччина розглядає анексію Криму як порушення міжнародних угод, тобто правове порушення, злочин. У цьому полягає колосальна понятійна проблема. Якщо сторони в цьому полі не домовляться, то боюся, що ситуація буде патовою і не залишиться іншого шляху, лише військовий», – наголосив експерт.
Усі залежить від політики... чи економіки?
Михайло Гончар заявив, що бізнес, який Шольц, як і Меркель, прагне відновити з Росією, і так непогано почувається. «В економічних відносинах є речі, які лежать на поверхні, а є такі, про які не кажуть. Не кажуть, бо проти Росії діє певний санкційний режим. Але що треба враховувати, це те, що головний зміст російсько-німецьких торговельно-економічних відносин – енергоносії. Сфера торгівлі енергоресурсами не перебуває під санкціями! Так сталося стараннями колишнього комісара Європейського Союзу з питань енергетики Ґюнтера Етінґера. Коли у 2014 році розглядалися санкційні питання та ще тривало поглинання Криму, з ініціативи Етинґера торгівля енергоресурсами була винесена за дужки. Тому Путіна влаштовує такий санкційний режим. Що не враховують, і не лише в Україні, то це те, що обсяги російсько-німецького товарообігу виглядають жалюгідними на тлі німецько-американських економічних відносин. У 2021 році товарообіг між США та ФРН перевищив 200 млрд доларів США. Позитивне сальдо для Німеччини – понад 70 млрд доларів США! Основний ринок збуту німецької високотехнологічної продукції, автомобільної промисловості – це американський ринок. Не китайський, не російський, а американський! За ідеєю німці мали б бути задоволені Америкою, оскільки вони заробляють хороші гроші на ринку США, але насправді це не так. А Росію німці, навпаки, могли б ігнорувати...».
Ситуація, як і раніше, небезпечна
Олександр Левченко впевнений, що «човникова дипломатія» змушує Москву йти на діалог, хоча вона поводиться як «переможець» і продовжує маніпуляції. Проте надія, що ризик ескалації з її боку буде знижений, ще є. Він наголосив: «Кремль навмисно «підвищує ставки». Демонстративне стягування військ, ідея визнання «ЛДНР» – грубий тиск на Україну та світову спільноту. Росія демонстративно нехтує інтересами інших учасників діалогу та проштовхує написаний у Кремлі варіант. Тому Шольц був Москві в дуже складному становищі. Фактично глава МЗС України заявив, що визнання «поставить хрест» на Мінську, і тому перед такою загрозою говорити про якесь виконання домовленостей не доводиться. Верховна Рада ухвалила звернення до парламентів із цього питання. Москва торпедує мінські угоди і від початку не збиралася їх виконувати. Путін спеціально змішує питання стратегічного паритету у світі та членства України в НАТО, щоб якось виправдати свою агресію. Але Берлін розуміє, що Москва каже і коли каже на «біле» – «чорне», і навпаки. Він розуміє, що Путін займається маніпуляціями та дезорієнтацією своїх співрозмовників».
«Особисто я вважаю, що ситуація, як і раніше, дуже небезпечна, і багато хто недооцінює російську гібридну тактику. Москва просто диктує Заходу поєднання сигналів ескалації та розрядки, а підґрунтям все ж таки залишається дестабілізація України за все новими та новими напрямками і за допомогою все нових та нових інструментів», – оцінив перспективи Андре Хертель.
На думку Михайла Гончара, «Путін створює пастку для України». «Виходить, що Росія створила проєкцію загрози офіційного визнання «ЛДНР». Далі – ставлять перед фактом усіх – і Маркона, і Шольца та Зеленського: виконуйте мінські домовленості! Вказані сепаратистські «утворення» проголосили себе у межах територій та адміністративних кордонів Донецької і Луганської областей. У Кремлі вже розроблено гарячий сценарій для підвищення градусу тиску на Україну?» – зазначив співрозмовник Крим.Реалії.
ФРН стала членом НАТО в 1955 році, через шість років після створення організації, коли припинили дії окупаційні зобов’язання союзників, що здобули перемогу. Повною мірою договір з Альянсом став діяти у 1990 році, після возз’єднання Західної та Східної Німеччини.
18-20 лютого відбудеться щорічна Мюнхенська конференція з безпеки. З 1 січня 2022 року до Німеччини перейшло головування у Великій сімці. Щорічний саміт G-7 відбудеться 26-28 червня у замку Ельмау в Альпах Баварії. На форумах знову планують говорити про зростаючу агресію Росії, але... чи почнуть діяти?
Росія накопичує війська біля кордонів України та в анексованому Криму
За інформацією Міноборони України, протягом другого півріччя 2021 року поблизу кордону України командування збройних сил Росії провело низку широкомасштабних командно-штабних навчань.
Президент України Володимир Зеленський повідомляв 10 листопада, що біля кордону з Україною перебувають близько 100 тисяч російських солдатів і що західні країни передають офіційному Києву інформацію про активні пересування російських військ поблизу українського кордону.
Франція та Німеччина 15 листопада застерегли Росію від заподіяння шкоди територіальній цілісності України – на тлі великої та незвичайної концентрації російських військ поблизу українських кордонів. Генсекретар НАТО Єнс Столтенберґ заявив 16 листопада, що альянс продовжує тісно співпрацювати з Україною та надавати їй політичну та практичну підтримку.
Російська влада, включаючи президента Володимира Путіна, заперечує агресивні наміри і сама звинувачує Захід в ескалації напруженості, вказуючи на проведення масштабних навчань у Чорному морі. Путін звинуватив у ескалації також Україну через використання нею проти бойовиків на Донбасі ударного безпілотника.
Видання Bloomberg раніше повідомило, що американська розвідка поділилася з європейськими союзниками розвідувальними даними, які свідчать про ймовірну підготовку Росії до масштабного вторгнення на неокуповану територію України за декількома напрямками.
У Кремлі розкритикували такі повідомлення західних ЗМІ.
Востаннє російська влада стягувала військовослужбовців до українського кордону на початку весни 2021 року. Київ і країни Заходу побачили в цьому загрозу безпеці України. Москва пояснювала перекидання військ навчаннями і вказувала, що те, що відбувається, не несе небезпеку для інших країн.