Чи загрожує щось Керченському мосту? Чи повертатиме Україна всі свої окуповані території, включаючи Крим? До чого готуватися кримчанам? Про це в ефірі Крим.Реалії журналістка Катерина Некреча говорила з Владиславом Селезньовим, військовим експертом, полковником ЗСУ, який у 2014 році виїхав із Криму, не зламавши присягу. До 2014 року Владислав був начальником Кримського медіацентру Міністерства оборони України. З листопада 2014 року до 2017 року він був начальником пресслужби Генерального штабу Збройних Сил України.
Де війна почалася, там вона і закінчиться?
«Українська армія за підтримки українського народу вестиме бойові дії до повного звільнення всіх територій нашої країни від чобота окупанта. Ми маємо унікальну підтримку західних партнерів. Хочу нагадати, що після Другої світової війни вперше у такому форматі збирається антипутінська коаліція (на сьогодні в її складі близько 42-х країн), яка готова економічно та у військовому плані підтримувати дії української армії, українського народу, спрямовані на звільнення нашої землі від російських окупантів».
Доля Криму – постійно бути чиєюсь військовою базою?
«Я гадаю, що це позиція російської окупаційної влади. Тому що вони мислять категоріями ХХ, а може, ХІХ століття. Логічно, що в сучасних умовах, коли високоточна ракетна зброя здатна діяти на відстанях, що набагато перевищують тисячі кілометрів, абсолютно неважливо географічне розташування тієї чи іншої військової бази, звідки здійснюються пуски. У рамках нинішньої війни ми бачимо: найчастіше ті ракети, що летять углиб нашої країни на Закарпаття, росіяни випускають з акваторії Каспійського моря. Тому прив'язуватися до географічної точки не зовсім логічно. А те, що Крим абсолютно унікальний за своїм місцем розташуванням, за тими кліматичними зонами, що представлені на території півострова – це абсолютно очевидно. Безумовно, розвивати рекреаційні можливості цього регіону – це вкрай важливо та перспективніше, ніж вкладати гроші у військову інфраструктуру.
Адже робота буквально кількох сучасних кораблів класу «есмінців», припустимо, Збройних Сил США, здатна за лічені години за допомогою високоточних ракет класу Tomahawk знищити на нуль усю військову інфраструктуру на території півострова. Це хибна думка російських генералів, російського військово-політичного керівництва з приводу того, що Крим їхній, і вони створили там непотоплювану базу авіаносців, – це маячня. Сучасні засоби ураження готові працювати з будь-якої відстані максимально точно, буквально зі скальпельною точністю та ефективністю».
Чи загрожує щось Керченському мосту?
Маючи високоточну сучасну зброю, українська армія здатна творити чудеса
«Кримський міст є важливим інфраструктурним об'єктом. Через нього відбувається переміщення військових вантажів, військової техніки та особового складу збройних сил РФ, які беруть участь у бойових діях (в Україні – ред.). Тому виведення його з ладу було б гарною операцією Збройних Сил України стратегічного характеру. Адже у разі обвалу конструкції Кримського мосту РФ була б змушена використовувати інші сили та засоби для реалізації логістичних постачань. Але ми маємо бути реалістами і розуміти, що той арсенал коштів, який є нині у Збройних сил України, не дозволяє ефективно виконати ці завдання. І реалізація інших проєктів, пов'язаних із залученням ВМС України, також не дозволяє реалізувати цей проєкт зі знищення Кримського мосту. Але всьому свій час. Війна – це дуже динамічна історія. Ми всі чудово пам'ятаємо настрій російських генералів, коли вони наприкінці лютого цього року розпочинали військову авантюру проти нашої країни. Ми бачимо настрій у російському експертному середовищі нині. Будь-які політичні процеси, переговорні процеси, підсумки війни – вони формуються на полі бою. Маючи високоточну сучасну зброю, українська армія здатна творити чудеса».
Міф про другу армію у світі розносять «в хлам»
«Нині українські солдати «в хлам» розносять цей міф. Міф, що формувався російською пропагандою протягом близько 30 років, про те, що російська армія – друга за потужністю у світі, практично непереможна і має всі можливості, щоб реалізувати будь-які завдання свого військово-політичного керівництва. Виявилося, що це не так, і бої, що йдуть, та величезний список знищених російських окупантів свідчать про те, що з російською армією можна воювати, її можна успішно знищувати. І той процес, що зараз триває, – він цілком логічний у своєму фіналі: перемога українського народу, українських збройних сил над державою-агресором та її збройними силами».
Роскомнагляд (Роскомнадзор) намагається заблокувати доступ до сайту Крим.Реалії. Безперешкодно читати Крим.Реалії можна за допомогою дзеркального сайту: https://dfs0qrmo00d6u.cloudfront.net. Також слідкуйте за основними подіями в Telegram, Instagram та Viber Крим.Реалії. Рекомендуємо вам встановити VPN.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.