Події 2014 року боляче вдарили по стосунках між українцями та російськими козаками, частина з яких воювала в різних формуваннях проти незалежності України. А на багатьох козачих сайтах в інтернеті здавна поширювалася псевдоісторична інформація, нібито українці взагалі не мають жодного стосунку до козаків, мовляв по зруйнуванні Запорізької Січі Катериною, дніпрові козаки переселилися на Кубань, і тільки кубанські козаки є нащадками запоріжців, але не українці.
Разом з тим, справжні історичні факти свідчать про те, що російські, донські козаки, в старі часи вважали козаків українських, запорізьких, найстарішим з усіх козачих військ, і навіть саме постання донського війська було пов’язане з українськими, дніпровими, козаками.
І дійсно, значна частина як російських істориків (і серед них Василь Татищев і Микола Карамзін), так і українських (Микола Маркевич, Дмитро Яворницький), а також і турецькі історичні джерела, свідчили, що початок донського козацтва був пов’язаний із походом на Дон відомого черкаського старости Дмитра «Байди» Вишневецького у 1560 році, і саме черкаські козаки, що прийшли з Вишневецьким, започаткували як донське козацтво, так і столицю донських козаків, місто Черкаськ (Черкаський городок), який і названий був за містом Черкасами, а першим донським отаманом став виходець із тих самих дніпрових Черкас, Михайло Черкашенин.
Один із організаторів козацького війська, гетьман, князь Дмитро Вишневецький (близько 1517–1563/1564). Портрет XVIII століття. Вважається, що саме він став прообразом легендарного Байди – оспіваного в народних думах героя
Щоправда, сучасні донські історики, аби не згадувати Україну, наполягають на тому, що першими козаками на Дону були не «черкаси», а «черкеси», тобто гірські народи Кавказу, але, якби там не було, а українські традиції жили і зберігалися серед донських козаків аж до нашого часу.
В українських традиціях був побудований головний військовий собор донських козаків, Воскресенський, у місті Черкаську, що на головній площі козачої столиці, яка називається саме так, як і в українців – Майданом.
Воскресенський військовий собор донських козаків, споруджений на початку ХVIII століття за українськими взірцями, в колишній столиці донського козацтва – місті Черкаську, що було засноване українськими козаками-черкасцями (нині Старочеркаська станиця Ростовської області)
Ось як характеризують цей собор науковці: «Воскресенський військовий собор – це хрещатий двоповерховий дев’ятибанний храм. Він зведений в стилі українського бароко, невідомими майстрами, знайомими з тогочасною архітектурною традицією козацької Гетьманщини». Розписували собор також українські майстри, кияни, під керівництвом Пилипа Симоновича.
І одягалися донські козаки та отамани майже саме так, як козаки українські, і навіть символи влади – булави в їхніх руках, цілком тотожні тогочасним зображенням української козацької старшини Гетьманщини та Запоріжжя.
Донські козачі отамани зображувалися на портретах майже так само, як українські козачі полковники
Теж саме і козачі хати. Подивіться, наприклад, на зображення домівки на донському хуторі Кружилині, де народився відомий письменник Михайло Шолохов.
Шолохов хоч і не був справжнім донським козаком (батько його був росіянин із Рязанщини, а мати – українка, з родини переселенців із Чернігівщини, Анастасія Чорняк), але шолоховська хата є типовою і для козачих хат Дону.
Борис Щербаков. «Хутір Кружилин. Будинок, в якому народився М. О. Шолохов»
Хутір Кружилин у Ростовській області, 2 липня 1965 року. Делегація з тодішньої Німецької Демократичної Республіки на запрошення письменника Михайла Шолохова відвідує будинок, у якому він народився
Сучасна фотографія меморіального будинку на хуторі Кружилин (Ростовська область), де народився Михайло Шолохов і жив з батьками до 1910 року
Будинок, в якому сім'я письменника Михайла Шолохова жила в станиці Каргинській Боківського району Ростовської області
Сам Шолохов казав про своє українське коріння: «Моя мати з дитинства прищепила мені любов до українського народу, до українського мистецтва, до української пісні – однієї з наймилозвучніших у світі».
По-різному складалися стосунки між українцями та донськими козаками і в буремному ХХ столітті. У 1918 році Українська Держава і Всевелике Військо Донське разом боронилися проти більшовицької навали.
Під час зустрічі представників Української Держави і Всевеликого Війська Донського. Київ, 1918 рік
Проте у 1919 році, донці, разом з Денікіним, пішли проти незалежної України.
Так само і на еміграції – частина донців вороже ставилася до українського національного руху, та були й такі, що вважали, що у майбутньому, українці та російські козаки повинні жити у дружбі та злагоді, хоч і в різних державах, та у братерньому союзі. Такі козаки, прихильники дружби з Україною, навіть видавали у Празі та Парижі у 1920-х–1930-х роках двомовний журнал «Вільне козацтво/Вольное казачество», який виходив українською та російською мовами.
Часопис «Вільне козацтво/Вольное казачество» українською і російською мовами видавався на еміграції (спершу в Празі, а згодом у Парижі). Його видавали російські козаки, прихильники дружби з Україною
Сподіваюся, що і в майбутньому, попри всі сучасні негаразди, українці та російські козаки житимуть у приязні та дружбі, як справжні сусіди, кожний у своїй, вільній та демократичній державі – Україні та Росії.
Ігор Роздобудько, історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов’язково відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода