Очевидно, що Росія вже програла війну – Ахтем Сеітаблаєв

23 лютого режисер, актор та директор «Кримського дому» Ахтем Сеітаблаєв із командою презентував на Зимовому кіноринку трейлер свого нового фільму «Мирний-21». Повний райдужних планів, він і не підозрював, що наступного дня вирушить записуватися у тероборону. «Пресофіцер 206 батальйону територіальної оборони міста Київ», – тепер представляється він. Про надію на повернення Криму, про історію, що його вразила і з якої виріс фільм, і про те, що він зробить у перший день після перемоги, Ахтем Сеітаблаєв розповів в інтерв'ю Крим.Реалії.

– Яким для вас став початок війни?

– Прокинувся, дізнався, що почалося. Це нагадало відчуття 27 лютого 2014 року (коли російські військові без розпізнавальних знаків захопили будинки Ради міністрів і Верховної Ради Криму, – КР). Я того дня був у Криму, і о пів на дев'яту ранку виявив, що я в центрі міста абсолютно один. А потім уже, за 15 хвилин, дізнався, що відбувається. І цього разу було відчуття розгубленості, якогось ступору, хай і не такою мірою, як тоді, в 14-му.

Так вийшло, що ми зустрілися з другом, не змовляючись, і поїхали шукати, куди можна записатися в територіальну оборону. Зрештою, нам знайшлося місце у 206 батальйоні територіальної оборони Києва.

– Відтоді спілкувалися з кимось із Криму?

– Кожного дня. На мою думку, у тих людей, з якими я спілкуюся, надії на повернення Криму побільшало.

– А у вас?

– Теж.

– Одна з вимог Росії для припинення війни – це визнання анексії Криму. Що ви думаєте з цього приводу?

– Очевидно, що Росія вже програла війну. Крим можна розглядати як казкову голку Кощія. Все було настільки обставлене «сакральним» наративом, мовляв, без Криму Росія неможлива. Думаю, це ланки одного ланцюга.

Може, я видаю бажане за дійсне, але я маю відчуття, що через не дуже довгий час Російської Федерації у тому вигляді, в якому звикли її розглядати на мапах, не залишиться. Насамперед, якщо національні республіки, що входять до складу РФ, згадають свої мрії про незалежність.

Ця війна, що триває ось уже 9 років – це протистояння світоглядів, цивілізацій, війна між Мордором та найбільш гармонійним із відомих способів співіснування людей – демократією та демократичними цінностями.

Маріуполь після російських обстрілів та авіабомбардування (фото)

– З початком повномасштабної війни Росії проти України багато українців намагалися донести свою позицію рідним, знайомим у Росії. Ви спілкувалися з російськими колегами?

– Не спілкувалися. У соцмережах я бачу, в кого з тих, з ким я співпрацював чи дружу, вистачило сміливості зробити особисту заяву з цього приводу. Їх не так багато. Це теж природно через те, що 20 років відбувається в Росії і на який благодатний ґрунт це впало. Ця недоімперська велич і «побєдобєсіє» не в пустелю ж прийшло. Це наратив, з яким уже не перше століття виступає Російська імперія у будь-якому її вигляді.

З одного боку, все, що наближає руйнування Мордора, я вітаю, у тому числі такого роду звернення. Інша річ, що я в них не дуже вірю. На жаль, це підтверджує і соціологія, що проводиться в Росії – тобто відсоток росіян, які цілком підтримують війну Росії проти України.

Усі ці розмови: «А до чого тут місцеві жителі?..» А до того ж! Отже, піднімайте свій «тухес», ходіть та вибирайте. А до чого тут діти України, які гинуть? Ти не маєш сиру в холодильнику? То йди, у підвалі поживи. Попий водичку зі скоринкою хліба два тижні поряд із дитиною, яка кричить. У цьому випадку Карфаген має бути зруйнований!

– В Україні провели опитування, згідно з яким 68% українців висловили готовність до збройного спротиву. А якщо воювати доведеться не за те місто, де живеш, а за окупований Крим? Які настрої з цього приводу ви зустрічали?

– Може, мені щастить на людей, яких я зустрічаю. Це питання навіть не обговорюється, тому що це само собою зрозуміле.

– Якою ви уявляєте перемогу України?

– Путін, що сидить у клітці в Гаазі, спокійна можливість поїхати до Криму, обійняти свої, виплачені репарації. Якщо пов'язувати з чимось конкретним – це кримськотатарський та український прапори над Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

– Що ви зробите після перемоги?

– Зберу всіх своїх та поїду на берег моря, на батьківщину мами. Сидітиму і дивитимуся, як мої діти купаються, як рідні п'ють вино і про щось розмовляють. А я сидітиму, мовчатиму і просто дивитимусь на них.

Ахтем Сеітаблаєв

– Цієї весни могла відбутися прем'єра вашої стрічки «Мирний-21». Вона про події у Донецьку в 2014 році? Розкажіть докладніше.

– 23 лютого презентували трейлер та інформацію про наш фільм на одеському Зимовому кіноринку. В нас у всіх були грандіозні плани. А вранці почалася війна. Все як у кіно. Ми ще тоді вирішили, що переноситимемо прем'єру на осінь, ближче до 14 жовтня, до Дня захисників і захисниць України.

«Мирний-21» – це фільм про захист Луганського прикордонного загону, заснований на документальній історії. Я почув її безпосередньо від командира цього загону і спершу не повірив у неї. Один приклад: 85% особового складу в загоні складали місцеві жителі, і ніхто не зрадив. А в мене перед очима зовсім інша картина: Крим у дні окупації, коли все було з точністю навпаки. І це була головна причина, чому я почав сумніватися в правдивості цієї історії. Потім познайомився і із середнім командним складом, і з багатьма хлопцями. І проаналізував досить велику кількість передач та інтерв'ю «з того боку» – на телебаченні про «ДНР/ЛНР»; іноді варто послухати коментарі ворога. І коли з'ясувалося, що це правда, я був по-доброму здивований.

Для мене ця історія стала історією довіри. Жити, не довіряючи, значить перетворити своє життя на пекло. Я не говорю про сліпу довіру, а в принципі; що у сім'ї, що у війні, що у роботі. Довіра як базис до створення, та її відсутність – як одна з головних причин руйнації.

– Чи немає такого відчуття зараз, що після того, як повернеться мир, усе створене до цього часу не буде актуальним, бо країна вже буде зовсім іншою?

– Не думаю. Наприклад, наша команда ледве стримується, щоб не викласти трейлер.

Після «Хайтарми» вже у післяокупаційні роки мене часто запитували, особливо за кордоном: «А ви зараз це знімали?», «А ви знали, що це буде (окупація Криму – КР)?». Це знімалося у 2012 році, і звичайно, я не знав. На жаль, дуже часто те, що ти знімаєш у кіно, може стати надзвичайно актуальним.

Почнемо з того факту, що 90% нашого фільму («Мирний-21» – КР) ми знімали у військовій частині навчального центру у Василькові. Саме так. І дружимо і з командиром, і з усіма хлопцями, і списуємося іноді.

І трагічний для нас усіх факт, що одну з головних ролей у цьому фільмі зіграв Паша Лі – наш друг, котрий грав вихідця з Криму. Власне, з нього починається наш фільм. Події, що відбуваються з його персонажем у фільмі, майже один в один нагадують події його справжньої трагічної загибелі.

Тема довіри як одна з базисних частин конструкції людського життя ніколи не втратить своєї актуальності.

Доступ до сайту Крым.Реалии заблокований Роскомнаглядом (Роскомнадзором). Безперешкодно читати Крым.Реалии можна за допомогою дзеркального сайту​: rukrymr.azureedge.net. Також слідкуйте за головними подіями в Telegram та Instagram Крим.Реалії.