Вірогідність розпаду Російської Федерації як наслідок війни Росії проти України аналітики з різних країн обговорюють досить давно й уважно. Дехто з оглядачів вважає, що така вірогідність продовжує зростати, на що звертає увагу «Голос Америки».
«Настав час серйозно поставитися до потенційного розпаду Росії», – пише Олександр Мотиль, професор політології в Ратґерському університеті у Ньюарку (США), у своїй статті для видання The Hill від 13 серпня.
Путіну явно не вдалося побудувати згуртоване суспільство та функціонуючу економікуОлександр Мотиль
Мотиль, який спеціалізується на дослідженні України, Росії та колишнього СРСР, у своїй статті проаналізував реакції і висновки низки аналітиків і коментаторів на останні подій війни в Україні, і вважає, що «хоча світ був би кращим за значно ослабленої Росії, її падіння може не пройти гладко».
Професор Мотиль цитує слова оглядача Washington Post Девіда Ігнатіуса, який зазначає: «Роздроблена, деморалізована Росія – це диявольський майданчик… Внутрішній безлад у Росії ставить перед Путіним серйозну дилему, але це також дуже небезпечно для Заходу».
А Тетяна Становая з Фонду Карнегі додає: «Кремль одночасно боротиметься з… поглибленням кризи лідерства Путіна, дедалі більшою нестачею політичної підзвітності, дедалі неефективнішими відповідями влади на нові виклики, посиленням фрагментації серед еліт та суспільством, яке стає налаштованим все більш проти влади».
«Путін потрапив у пастку»
Ці аналітики праві, вважає Мотиль, коли хвилюються про потенційний неконтрольований розпад Росії.
Російські еліти зламані та роздроблені. Ніхто не знає, що робити з катастрофічною війною з УкраїноюОлександр Мотиль
«Путін потрапив у пастку і, можливо, схильний до відчайдушних заходів. Колишній президент і прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, як випливає з його безглуздих послань, можливо, божевільний – і, на жаль, він не самотній у своєму божевіллі. Російські еліти зламані та роздроблені, їм бракує згуртованого та послідовного бачення майбутнього своєї країни; ніхто не знає, що робити з катастрофічною війною з Україною. Як каже Становая, «ці події перетворюють Росію на набагато менш згуртоване утворення, насичене внутрішніми протиріччями та конфліктами, більш мінливе та позбавлене передбачуваності».
Водночас, непередбачуваність і хаотичність давно були притаманними Росії, і її сусіди та західні країни певною мірою призвичаїлися жити з цим, зазначає Мотиль.
«30 років у Росії панує розлад. Дійсно, часи Бориса Єльцина в 1990-х роках були особливо важкими, але Путіну явно не вдалося побудувати згуртоване суспільство та функціонуючу економіку. Репресоване суспільство може бути більш поступливим, але воно не є згуртованим і стабільним, як радянська влада зрозуміла під час перебудови. [...] Підсумовуючи, пострадянська Росія завжди була, за висловом Станової, «насичена внутрішніми протиріччями та конфліктами». Різниця в тому, що тепер їх видно», – зазначає професор Олександр Мотиль.
Під час акції протесту в столиці Росії (архівне фото)
Росія, зведена до території, обмеженої Санкт-Петербургом, Москвою та Нижнім Новгородом, перестане бути вагомим геополітичним гравцем
Втім, інші оглядачі, такі як Януш Бугайський із «Джеймстаунського фонду», дотримуються думки про те, що після імовірного розпаду Росія може опинитися під міжнародним контролем, і їй бракуватиме економічних і військових ресурсів, необхідних для реалізації імперіалістичних цілей.
На думку Бугайського, якого цитує Мотиль: «Росія, зведена до території, обмеженої Санкт-Петербургом, Москвою та Нижнім Новгородом, негайно перестане бути вагомим геополітичним гравцем і, отже, загрозою для будь-кого зі своїх сусідів – особливо якщо останні об’єднаються із Заходом. Життя в такій країні може бути біднішим, але воно також, ймовірно, буде безпечнішим».
Акція проти режиму Володимира Путіна і пенсійної реформи. Барнаул, Алтайський край РФ, 22 вересня 2018 року
Інтереси Китаю
Сценарій більш контрольованої Росії, яка, однак, зберегла свою цілісність, але є достатньою мірою залежною і керованою зовнішніми гравцями, імовірно, підходить і Китаю. Відносини Китаю з Росією значно поглибилися останніми роками, особливо на тлі спільної мети послаблення або руйнування домінування США і Заходу загалом у світі, зазначає Голі Еліат у своїй статті для CNBC.
Однак, в динаміці відносин між двома країнами є певні нюанси і боротьба інтересів поза «необмеженою дружбою», оголошеною Володимиром Путіним і Сі Цзінпінем напередодні війни Росії проти України.
«Деякі аналітики порівнюють ці стосунки з казкою про «Златовласку», в якій шукають золоту середину, коли Китай хоче, щоб його союзниця Росія не була ні надто сильною, так щоб кинути виклик Пекіну, ні надто слабкою, щоб залишати Китай ідеологічно ізольованим у боротьбі з Заходом», – пише Еліат.
Під час акції протесту проти програми реновації в Москві, 27 травня 2017 року
Китаю необхідно знайти баланс між утриманням Росії якомога слабкішою, щоб переконатися, що вона не становить загрози для КитаюЕтьєн Сула
Незважаючи на своє небажання відкрито критикувати Росію під час війни в Україні, Китай водночас скористався своїм привілейованим становищем у відносинах з нею, розуміючи, що Росії необхідний торговий партнер для життєво важливого для російської економіки продажу нафти, металів та іншої сировини, але купуючи їх зі знижкою.
В інтерв’ю CNBC Етьєн Сула, дослідник Альянсу за забезпечення демократії Фонду Маршала, сказав: «Китаю необхідно знайти баланс між утриманням Росії якомога слабкішою, щоб переконатися, що вона не становить загрози для Китаю, а також гарантувати, що Росія все ще може бути подразником для їхніх спільних суперників – західних демократій на чолі зі Сполученими Штатами».
Водночас, утримувати такий баланс може бути складно, а деякі західні спостерігачі і російські дисиденти почали відверто закликати до «деколонізації» самої Росії, зазначає Аншаль Вора у своїй статті для видання Foreign Policy. Своєю чергою, Марлен Ларуель у статті для журналу Foreign Affairs нагадує, що Росія є найбільшою за територією країною в світі, розташованою в 11 часових поясах, а 20 відсотків її населення складають етнічні неросіяни, а за таких умов «розвал цієї крихкої багатоетнічної держави може призвести до збільшення насильства» на тлі війни в Україні.
Завдання для Заходу і України
Втім, на думку Олександра Мотиля, Заходу і сусідам Росії треба дивитися на цю проблему під іншим кутом.
Існує майже нульова ймовірність того, що Росія раптом позбудеться своєї нестабільності та непередбачуваностіОлександр Мотиль
«Сусіди Росії та Захід уже три десятиліття живуть із глибоко нестабільною та непередбачуваною Росією, – зауважує він. – Якими б не були причини такого стану речей, існує майже нульова ймовірність того, що Росія раптом позбудеться своєї нестабільності та непередбачуваності та припинить сповзання до розпаду».
«Все, що можуть зробити Захід і Україна, а також інші сусіди Росії – це виграти війну, ізолювати себе від хаосу Росії та зрозуміти, що потрібно буде зробити, щоб упевнитися, що бачення Бугайського виявилося довготривалим», – підсумовує Мотиль.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
На початку квітня російські війська повністю залишили три області на півночі України – Київську, Чернігівську і Сумську.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацією», згодом – «захист Донбасу».
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Маріуполі, Харкові, Чернігові, Житомирі, Сєвєродонецьку, а також у Києві й інших українських містах і селах.
На початок квітня Україна і країни Заходу оцінювали втрати Росії у війні в межах 15-20 тисяч убитими. Кремль називає у десять разів меншу цифру, хоча речник Путіна визнав, що втрати «значні». У березні Україна заявила про 1300 загиблих захисників. Президент Зеленський сказав, що співвідношення втрат України і Росії у цій війні – «один до десяти».
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей. Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств. РФ відкидає звинувачення у воєнних злочинах, а вбивства у Бучі називає «постановкою».
Станом на 10 квітня ООН підтвердила загибель 1793 людей та поранення 2439 цивільних внаслідок війни Росії проти Україні.