Василь Сліпак («Міф»): воїн-співак у спогадах колег та друзів

Друзі та колеги оперного співака та воїна-добровольця Василя Сліпака на прохання Радіо Свобода поділилися своїми спогадами про нього. Василь Сліпак загинув у бою з російськими гібридними силами 29 червня 2016 року. Два роки по тому його друзі, колеги та члени родини організували в українських містах «Міжнародний музичний марафон пам’яті Василя Сліпака». Радіо Свобода взяло інтерв’ю у двох його учасників, друзів Василя – солістів Паризької опери: Гійома Дюссо та Гоші Ковалінської.

Український оперний співак Василь Сліпак – відомий тим, що з початком російсько-української війни він відклав свої концерти на світових оперних сценах, а натомість – взяв до рук зброю. 29 червня 2016 року він загинув у бою з російськими гібридними військами, звільняючи одне з сіл на Луганщині.

Музичні фахівці, а також друзі й колеги Василя говорять про його унікальний голос, який охоплював одразу кілька діапазонів (від басу-баритону, до мецо-сопрано). А також згадують його як життєрадісну, артистичну, товариську людину. З 1997 року Василь Сліпак був солістом Національної Паризької опери (Франція).

Друзі й колеги воїна Василя Сліпака провели музичний марафон його пам’яті (відео)

​Друзі Сліпака: «Він мав Україну у своєму голосі»

Друзі Василя Сліпака та його колеги з Парижа, які долучилися до марафону його пам’яті у Києві та в інших містах України, поділилися з Радіо Свобода спогадами про нього.

Ґійом Дюссо, соліст Паризької опери (бас), друг Василя Сліпака:

Ґійом Дюссо

​«Я вперше зустрів Василя на дні народження. Трохи запізнився, прийшов вже після нього. Перше моє враження, коли я зайшов досередини,– дуже гарний, дуже цікавий голос, який лунав на всю кімнату. Я був вражений, коли побачив цього великого, кремезного чоловіка посеред кімнати, який співав неймовірним, особливим тембром. І що мене вразило: він закінчив одну партію, і одразу почав співати іншу, іншим тембром. І я став співати разом з ним. Ми випили кілька келишків горілки, і пішли на «перекур». Він тоді спитав мене, чи є в мене дівчина. Я відповів: так, в мене нещодавно з’явилася дівчина, теж співачка, її звати Гоша Ковалінська. Він сказав: «Так, я знаю, бо це моя сестра». Я, звісно, був дуже здивований. Перепитав: «Ти що, дійсно її брат?». Він відповів ствердно. І ми з’ясували, що вони з нею називали одне одного братом та сестрою. Так ми познайомилися», – пригадує Гійом Дюссо.

Гоша Ковалінська, солістка Паризької опери (мецо-сопрано), каже, що незвичний голос Василя Сліпака був для неї втіленням України.

Гоша Ковалінська

«Василь мав унікальний голос. Так, голос кожного є унікальним. Але Василь мав Україну у своєму голосі. Він містив сяйво вашого блакитного неба, і золото ваших полів. Голос вміщував усе це. І це завжди прекрасно, коли хтось передає цей світ іншій людині. І це велика втрата для України, і для світу, бо його голос більше ніколи не створить на сцені того контакту з глядачами. Але для тих, хто знав його, хто, як я мав змогу співати разом з ним… Я співала у ролі Кармен (вколи він уперше співав Ескамільйо у цій опері. Мені пощастило бути його першою Кармен!.. І, о так, це величезна втрата», – зізнається оперна співачка, друг і колега Василя Сліпака.

До початку українсько-російської війни на Донбасі Василь Сліпак майже два десятиліття прожив у Парижі. Він співав не лише разом з Паризькою оперою, а й робив сольну кар’єру. На світових сценах він виконував не лише класику, а й українські народні пісні.

Є небагато людей, які стільки зробили для популяризації української пісні у світі, скільки зробив Василь, зізнається його друг і колега Гійом Дюссо.

«Коли пісні співаються такою людиною і таким голосом, як у Василя, це миттєво популяризує цю пісню, цю мелодію і цю мову, – каже Дюссо. – Коли я вперше почув, як він співав «Ніч яка місячна» – я був шокований, мені мимоволі захотілося співати разом з ним».

Василь Сліпак – це не лише унікальний голос, придатний майже для всіх чоловічих партій, це і вражаючий артистизм і контакт з глядачем, пригадує Гійом Дюссо.

«У нього був рідкісний тембр голосу, бас – баритон, і саме цей тембр якнайкраще підходить для відомих оперних партій, наприклад – Мефістофеля. Я також мав нагоду співати з ним партію князя Ігоря, і він повністю домінував на сцені. Окрім тембру, треба сказати, що Василь був дуже харизматичний, дуже артистичний. Тобто, не тільки голос, а й уся його поведінка робили його унікальним артистом», – зауважив соліст Паризької опери Радіо Свобода.

Від співу – до зброї

Наприкінці 2013 року, під час Революції Гідності в Україні життя Василя та його оточення у Парижі кардинально змінилися, але тоді ще ніхто не розумів, у що це виллється, зауважує Гійом Дюссо.

Василь Сліпак (у центрі) на акції у Парижі до Дня Незалежності України у 2014 році

«Я пам’ятаю, коли він розповів, що відбувається, а ми тоді саме працювали над оперою «Кармен», він сказав, що загроза (для України) є дуже серйозною, і ми маємо щось зробити, передовсім – для дітей.Того ж вечора ми зустрілися, нас було четверо співаків: я, Гоша Ковалінська, Перін Медоф (так само – солістка Паризької опери, сопрано) та Василь. І ми вирішили заснувати організацію «Оперні співаки для дітей». Ми планували робити концерти, збирати кошти і передавати їх на допомогу українським сиротам», – розповідає Дюссо.

Ідея зайнятися волонтерством на благо України народилася у суперечках, пригадує Гоша Ковалінська:

«Так, ми мали години й години суперечок. Ми боролися, кричали, сміялися. Разом з Василем та Гійомом Дюссо ми створили фундацію «Оперні співаки для дітей». Це був 2013 рік, ми співали «Кармен» разом, і саме тоді почався найтяжчий для України момент».

У певний момент Василь Сліпак вирішив бодай на місяць поїхати на фронт добровольцем, боронити Україну, і він виявився людиною слова, пригадує Гійом Дюссо.

Василь Сліпак під час бойових дій на Донбасі

«Тоді Василь брав участь у багатьох масових акціях у Парижі на підтримку України та української армії. Але він бачив, як розвивається політична ситуація, якою складною вона стає. Він вирішив їхати на фронт. Я намагався його зупинити, всі його друзі намагалися зупинити – але марно. Але це було його рішення, і він був людиною слова. Я також є людиною слова, і тому поважаю рішення Василя. Я маю наголосити: при цьому він ніколи не переставав бути співаком. Він і співав, і воював. І співав і воював», – каже Дюссо.

Гоша Ковалінська зізналася, що вона з друзями вдавалася до найрізноманітніших хитрощів, щоб не дати Василеві Сліпаку поїхати на війну. Але він був непохитним.

«Я намагалася зупинити його, разом з усіма своїми друзями, які знали Василя. Ми забрали в нього паспорт, – він просто розлютився. Ми намагалися розірвати паспорт на шматки. За місяць до того, як він вирушив у свою останню поїздку на фронт, ми були разом у Ліоні. Ми співали «Стабат Маттер» Россіні, ми тоді жили всі разом із друзями, – пригадує співачка. – Так, ми намагалися зробити все. Але це було сильнішим за нас. Це була доля, це було те, що він мав зробити. Неможливо спинити того, хто є настільки захоплений цим».

Друзі Василя Сліпака: Це була його остання партія, яку він прагнув заспівати

На другі роковини загибелі Василя Сліпака його друзі, колеги та члени його родини зібралися разом у Києві, щоб вшанувати пам’ять воїна та співака. Наступного дня вони погодилоися поговорити з Радіо Свобода.

Зустріч батьків Василя Сліпака та президента України Петра Порошенка 10 квітня 2017 року

Гійом Дюссо зазначає: «Я відчуваю величезний сум: нам дуже бракує Василя. Ми з друзями зустрілися вчора, випили трохи і пом’янули його. Так нам дуже його бракує. Але окрім суму ми згадували й веселі епізоди з нашого спільного життя, і нам вдалося навіть трохи посміятися. Адже Василь був дуже позитивною людиною. І ми намагатимемося нашими концертами також приносити радість людям, які прийдуть нас послухати», – наголошує оперний співак.

Гоша Ковалінська, зі свого боку, каже, що в Україні вона відчуває зв’язок з душею Василя, який за життя називав її сестрою.

«Мені здається, я час від часу маю зв’язок з ним там, нагорі. І я кажу Василеві подумки: «Я не змогла приїхати сюди з тобою. Я приїхала зараз – для тебе». Минулого разу я була тут 27 червня 2016 року (в день загибелі Василя Сліпака – ред.). І щоразу, коли приїжджаю до України, я відчуваю зв’язок з ним, я завжди немов знаходжу його тут. Ваші люди – прекрасні. Всі, хто долучилися до боротьби за Україну – чудові люди, це – люди честі. Той, хто є не лише солдатом – є й митцем. Була така фраза в нашій з друзями розмові, в українській церкві у Парижі (після загибелі Василя – ред.): «Це була його остання партія, яку він прагнув заспівати».

Орест Сліпак

Раніше Радіо Свобода поспілкувалося з братом Василя Сліпака Орестом, який розповів багато невідомих загалу моментів з його біографії.​

(Ця стаття була написана у 2018 році. Нині, 29-го червня 2020-го року, виповнюється чотири роки з дня загибелі Василя Сліпака на Донбасі).