«Він сподівається, що Україна про нього не забуде»: звинувачення кримчанина Олега Приходька та його етапування в Росію

Цього тижня російський суд продовжив арешт проукраїнському активісту з Криму Олегу Приходьку до 15 вересня. У Сімферопольському СІЗО він провів майже пів року, і тепер кримчанина етапували в російський Ростов-на-Дону. Там, у Південному окружному військовому суді його справу збираються розглядати по суті. Обвинуваченому 61 рік, він пенсіонер.

У жовтні 2019 року ФСБ Росії за підсумками обшуку звинуватила Олега Приходька в підготовці до терористичного акту та незаконному виготовленні вибухових речовин: за версією силовиків, активіст нібито збирався підірвати адміністрацію Сак. До цього Приходька притягували до відповідальності в адміністративній справі за те, що він нібито «пропагує і публічно демонструє нацистську атрибутику та символіку». У лютому 2019 року в активіста провели вдома обшук, вилучивши українську символіку та портрет Степана Бандери. Про цю кримінальну справу йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.

Адвокат Олега Приходька Назім Шейхмамбетов розповів Крим.Реалії, що російські силовики висувають його підзахисному вже чотири звинувачення.

‒ Спочатку його звинувачували в тому, що він самостійно виготовив вибухову речовину і потім зберігав її у своєму гаражі. Згодом, наприкінці 2019 року слідство висунуло ще одне звинувачення, по суті, формальне ‒ це придбання та зберігання вибухових речовин. Воно виходило з тієї ж логіки, що раз він виготовив вибухівку, значить купив і зберігав десь її елементи, проте факт угоди так і не був встановлений. Далі Олега Приходька звинуватили у підготовці до вчинення терористичного акту, тільки тут вже йдеться про Генеральне консульство Росії у Львові: нібито він планував скоїти підпал, знову ж таки з тим же наміром. Надалі звинувачення доповнили ще й замахом на незаконне виготовлення вибухових речовин. Потім справа була передана до прокуратури та до суду.

Назім Шейхмамбетов

За словами Назіма Шейхмамбетова, російські силовики могли підкинути докази його підзахисному.

‒ Вибухівка була вилучена в одному з гаражів у Саках, який Олег Приходько періодично використовував. Він займався ковальським ремеслом, виготовляв з металу різні вироби і зберігав там ґрати, електроди тощо. Однак цей гараж не належить Олегу Приходьку, і до нього мала доступ будь-яка людина для серйозних маніпуляцій. Двері часто були відчинені, тому що цей гараж стояв серед інших, і не було ризиків, щоб його закривати. Таким чином, Олег Приходько вважає, що вибухівку йому підкинули співробітники російських спецслужб. За кілька тижнів до затримання його викликали у ФСБ і з другої половини дня до пізнього вечора розмовляли на розлогі теми. На вході в будівлю у нього забрали в'язку ключів ‒ він вважає, що саме тоді був зроблений їх дублікат. Після цього у ФСБ була б можливість потрапити до того гаража безперешкодно.

«Конкретно хочуть посадити»: обшук і арешт Олега Приходька (відео)

Окрім того, Назім Шейхмамбетов стверджує, що в Олега Приходька незаконно взяли зразки слини, щоб згодом нанести їх на вибухівку і зробити висновок про присутність на ній ДНК обвинуваченого.

‒ Що стосується планів підірвати адміністрацію Сак, це нібито випливає із СМС-листування. Олег Приходько завжди користувався телефоном однієї марки ‒ це підтвердили його близькі ‒ а тут раптом у нього з'явився інший, вилучений у будинку наступного дня після арешту, де нібито він звичайним GSM-каналом пише на український номер, що планує підірвати адміністрацію міста Саки. Ми критично ставимося до цих доказів і вже подали скарги щодо цього. Будемо шукати докази того, що цей телефон ніколи не належав Олегу Приходьку. Він неодноразово стверджував, що не вміє користуватися листуванням у принципі, а телефон потрібний йому, лише щоб телефонувати. Що стосується Львова, слідство встановило це вже пізніше, нібито із записів телефонних розмов Олега Приходька. Ось на таких підставах слідство вибудувало всю базу доказів.

Дружина Олега Приходька Любов Приходько поспілкувалася з чоловіком напередодні і зазначає, що він налаштований оптимістично, хоч і страждає від проблем зі здоров'ям.

‒ Вчора він зателефонував із Краснодара, куди його перевели, і сказав, що важко переніс переїзд, що у нього дуже болить спина. Питав про ситуацію: як в Україні, як справи, як політична ситуація. Я пояснювала йому в міру можливостей про коронавірус тощо. Олегу хочеться чути якісь новини. За весь час, що він перебував у СІЗО Сімферополя, нам дали побачення тільки вже наостанок, перед його етапуванням. Олег просив також про зустріч з архієпископом Климентом, але цього не дозволили.

Він дуже любить малювати ‒ у нього все це забрали. Посадили в спецблок, в обмежений простір, без будь-якого спілкування. Це виводило його з рівноваги, тому що він людина товариська, хоче чути інформацію про те, що відбувається. Але настрій в Олега не псується ‒ він сподівається, що Україна все-таки про нього не забуде. Дуже хвилюється через коронавірус, за людей.

Любов Приходько

Координатор Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник пояснює, чому російські силовики вивозять кримчан з півострова при розгляді справ у судах та після вироків.

‒ Ще на етапі слідства, до вироку людей етапують для розгляду справ по суті в Південному окружному військовому суді. У російському законодавстві закріплено, що так звані терористичні статті розглядаються тільки там, а в Криму такого суду немає. Часто кримчан вже не повертають, і вони перебувають там до винесення вироку. Друга причина ‒ навіть якщо справа розглядалася в Криму, то після набуття вироком чинності, особливо якщо йдеться про політичні справи, людей етапують для відбування покарання в російські колонії. Причому намагаються везти якнайдалі: згадайте Олега Сенцова, якого відвезли в Лабитнангі. Я думаю, це робиться усвідомлено, щоб розірвати зв'язки активістів з їхніми сім'ями. Таке поводження з громадянами України ‒ їх незаконне переміщення з Криму ‒ є військовим злочином, згідно з нормами міжнародного права.

Ольга Скрипник

За оцінкою Ольги Скрипник, політичним мотивом у справі Олега Приходька є те, що він не приховував свою проукраїнську позицію в анексованому Криму і публічно висловлювався проти дій окупаційної влади ‒ і до кримінальної справи це вже було приводом для переслідувань з їхнього боку.

Тим часом журналіст, головний редактор видання «Ґрати» Антон Наумлюк розмірковує про подібність справи Олега Приходька до інших політичних переслідувань у Криму.

‒ І у справі Олега Сенцова та його групи, і у справі Володимира Балуха, і у справі Приходька є виявлені під час обшуку вибухові речовини. У Сенцова це були частини пістолета та гранати, у Балуха та Приходька ‒ вибухівка. Всі троє заперечували, що це належить їм, і стверджували, що співробітники ФСБ підкинули докази під час обшуків. Загалом прямих доказів ‒ відбитків пальців, слідів ДНК ‒ які б безпосередньо зв'язали обвинувачених з цими предметами, у суді так і не надали. Це технічні подібності, які відкривають завісу над методиками спецслужб. З ідеологічної точки зору, всі кримінальні справи такого характеру мають на меті не тільки усунути конкретних людей з активною проукраїнською позицією, а й створити відповідний інформаційний контекст. Так, Олег Сенцов уособлював «націоналістів», якими Росія лякала кримчан у 2014 році.

Антон Наумлюк

Антон Наумлюк вважає, що Володимир Балух та Олег Приходько в очах російської влади уособлювали собою демонстративну незгоду з їх присутністю на півострові.

‒ Вони розмовляють українською, вони не отримували російське громадянство, яке їм намагаються нав'язати. Це мирний спротив, але інформаційно силовики оформляють все як боротьбу з екстремістами, терористами, які для чогось зберігали вдома вибухові речовини. Так з'являються ці звинувачення в намірах підірвати адміністрацію Сак, підпалити консульство у Львові тощо.

(Текст підготував Владислав Ленцев)