Спеціально для Крим.Реалії
В урочистостях, присвячених 25-й річниці військової операції «Буря», що ознаменувала відновлення територіальної цілісності Республіки Хорватія, вперше в історії країни брав участь політик ‒ представник партії етнічних сербів. Віцепрем'єр Хорватії від сербської партії Борис Мілошевич ‒ однофамілець політика, який у 90-і роки розв'язав кровопролитну війну в колишній Югославії ‒ говорив про необхідність поважати пам'ять жертв усіх національностей. І з ним погодився і прем'єр Хорватії Андрій Пленкович, й інші політики та громадські діячі країни. Не погодився тільки багато хто в сусідніх країнах ‒ Сербії та Боснії і Герцеговині. Там Бориса Мілошевича критикували за участь в урочистостях, але це було передбачуваним.
Мир без справедливості перетворюється на довге животіння на околиці власного майбутнього
І ось парадокс: Боснія і Герцеговина ‒ теж країна з відновленою територіальною цілісністю. Але тільки там не було перемоги над агресором і його маріонетками. Мир у Боснії був встановлений завдяки тиску міжнародного товариства в першу чергу на тих, хто став жертвами війни. Тому про справжнє примирення громад у Боснії можна тільки мріяти. Хорватія ‒ нехай із великими труднощами, але приходить до національного миру, серб у хорватському уряді не викликає більше відторгнення та нерозуміння.
А в Боснії і Герцеговині як і раніше – кожен за себе. Мир настав, але справедливість не відновлена ‒ і це можна помітити щоразу, коли у країні згадують про трагічні події в Сребрениці, де армія боснійських сербів знищила чоловіче населення міста. У боснійських мусульман і хорватів ‒ своя правда про ту війну і те знищення. А у боснійських сербів ‒ своя, хай навіть ця правда не має нічого спільного з тим, що було насправді. І навіть, якщо сербський політик намагається брати участь у церемоніях у Сребрениці ‒ як це було з чинним президентом Сербії Александром Вучичем у 2015 році ‒ то це викликає не схвальну реакцію, а озлоблення. Тому що здається легітимізацією несправедливості. Адже важливо не тільки те, що ти прийшов, а з якою правдою ти прийшов.
Тим в Україні, хто вірить, що можна просто домовитися про майбутнє Донбасу і Криму, погодившись із вимогами агресора ‒ доведеться в майбутньому переконатися, що мир без справедливості перетворюється на довге животіння на околиці власного майбутнього. Досить порівняти долю Хорватії та Боснії, щоб це зрозуміти.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакці