Спеціально для Крим.Реалії
«Ми розмістили бойові підрозділи на наших кордонах для того, щоб чітко продемонструвати, поза всяким сумнівом або ризиком непорозуміння, що ми ніколи не допустимо, щоб Крим повторився в будь-якій країні НАТО», ‒ сказав генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг в інтерв'ю іспанському виданню El Pais.
Ці слова ‒ точне та зрозуміле пояснення того, навіщо Україні потрібно було приєднуватися до НАТО. Якби країна опинилася серед членів альянсу, упевнений, ніякої анексії Криму й неоголошеної війни на Донбасі просто не було б. Тисячі людей залишилися б живі, не втратили б житло, роботу, життєві перспективи. Вражає, втім, аж ніяк не те, що в Україні цього не могли зрозуміти. Дивує те, що українці ніколи не розуміли: це добре розуміють у Росії.
Росія постійно шукала можливості посадити Україну на ланцюг, не дати їй шансів рухатися самостійно
Саме тому з початку 90-х Кремль наполягав на збереженні базування Чорноморського флоту в українському Севастополі. Не через якусь там горезвісну «ностальгію» та сакральність. І зовсім не тому, що Севастополь ‒ «місто російської слави», сам Севастополь разом із його жителями цікавив Москву в останню чергу.
А тому, що збереження російської військової бази на українській землі відкривало можливості для подальшої окупації Криму й стримувало європейську та євроатлантичну інтеграцію України. Росія постійно шукала можливості посадити Україну на ланцюг, не дати їй шансів рухатися самостійно.
Москва з усіх своїх каналів намагалася переконати політиків і військових на Заході, що як тільки Україна стане членом НАТО, одразу ж почнеться військовий конфлікт
Після Чорноморського флоту був дешевий газ. Після дешевого газу ‒ спроби змусити увійти в Єдиний економічний простір. Після Єдиного економічного простору ‒ Харківські угоди. Після Харківських угод ‒ зрив рішення підписати угоду про асоціацію з ЄС. Ну а потім уже була анексія та війна.
І одночасно всі ці роки Москва з усіх своїх каналів намагалася переконати політиків і військових на Заході, що як тільки Україна стане членом НАТО, одразу ж почнеться військовий конфлікт. І багатьох дійсно переконало. І навіть те, що Росія напала на країну, яка на 2014 рік погодилася з усіма її «хотєлками» і оголосила про свою позаблоковість, мало кого переконало ‒ і серед самих західних політиків, і серед опонентів євроатлантичної інтеграції в самій Україні.
Тому Україна й залишається за стінами альянсу. Поки тільки без Криму та Донбасу.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції