Спеціально для Крим.Реалії
Парламенти країн Центральної Європи та Балтії один за іншим ухвалюють постанови, в яких засуджуються спроби Кремля переписати історію та покласти відповідальність за розв'язання Другої світової війни на жертв трагедії, а не на агресорів.
Але, схоже, таке «переінакшування» історії ‒ цілком звична для російського керівництва тактика. Саме переписуючи історію, Росія почала процес анексії Криму ‒ причому не в 2014 році, а набагато раніше.
Спочатку просто підмінили багатовікову історію цивілізації на півострові ‒ від античних колоній до Кримського ханства ‒ історією російського флоту, російських дачників і радянського курорту. Так Крим перестав бути Кримом, втратив душу у сприйнятті та розумінні не тільки більшості росіян, які живуть у повсякденному світі історичної та політичної брехні, а й багатьох українців, і багатьох жителів західних країн. Ось ви спитайте у таких людей, навіть у тих, хто обурений анексією Криму. І вони вам дадуть відповідь, що з точки зору міжнародного права Крим, звичайно, український, але ж з історичної точки зору він ‒ частина «русского мира», російської цивілізації. Але ж вважати так ‒ це все одно, що вважати Анголу португальською, Марокко ‒ французьким, а Аргентину ‒ іспанською. Але нічого, у наше постколоніальне століття Росія з усім цим успішно впоралася за допомогою брехні.
Саме переписуючи історію, Росія почала процес анексії Криму ‒ причому не в 2014 році, а набагато раніше
І можна сказати, що Росія на Криму успішно тренується. Якщо історія півострова, на якому держави виникали ще тоді, коли на місці не тільки Москви, а й навіть Великого Новгорода були непрохідні ліси та болота, зведена до кількох століть, які обчислюються днем приходу російської армії, то чому не можна історію України починати від Переяславської Ради, а не від Київської Русі? Чому не можна множити підробку на підробці, брехню на брехні, керуючись простим правилом: чим ця брехня більша й чим більше ресурсів витрачено для її пропаганди, тим більше людей їй повірять?
І зрозуміло, що від фальсифікації історії сусідніх країн можна спокійно переходити до фальсифікації історії Другої світової війни. Схоже, при цьому самим брехунам ніяка правда не страшна, так потужно і впевнено вкоренилася фальсифікація в мізках їхніх співвітчизників. Я завжди наводжу простий приклад ‒ приклад проєкту «Невідома війна» з великим американським актором Бертом Ланкастером у ролі ведучого. Цей фільм був знятий ще за радянських часів радянськими та американськими кінематографістами. Його метою, зрозуміло, було показати роль СРСР у Другій світовій війні, але водночас він детально розповідав і про роль країн-союзників, про їхній внесок у перемогу над гітлеризмом і про їхню допомогу Червоній армії. Цьому були присвячені цілі серії! І телесеріал транслювався на радянському телебаченні у найкращий ефірний час. При цьому ніякого сліду у свідомості більшості радянських людей з точки зору внеску в перемогу країн антигітлерівської коаліції він просто не залишив ‒ таким сильним було тяжіння сталінського міфу про війну, зараз успішно реанімованого Путіним.
Країна з такою пропагандистською традицією як Росія може впевнено спотворювати правду і не менш впевнено її не боятися ‒ правда не пройде!
Схоже, країна з такою пропагандистською традицією як Росія може впевнено спотворювати правду і не менш впевнено її не боятися ‒ правда не пройде! Саме тому й українцям, і полякам, і жителям країн Балтії так важливо зупиняти кремлівську неправду біля своїх кордонів, реагувати на неї, не давати їй спуску.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди