Я думав, що може розв'язатися грандіозна бійня ‒ Заїр Смедля

Агресія, протистояння в суспільстві й тотальні акції залякування ‒ так делегат Курултаю кримськотатарського народу Заїр Смедля згадує події 2014 року.

До річниці анексії Крим.Реалії поговорили з кримськими політиками, активістами та громадськими діячами. У першому інтерв'ю з цього циклу Заїр Смедля розповідає про те, як він сприймав події 2014 року в Криму, про передчуття анексії та про невдоволення російських військових.

Делегат Курултаю кримськотатарського народу Заїр Смедля

«Повертаємося додому»

‒ Коли для вас особисто почалася анексія?

‒ 2014 рік ознаменувався Майданом, змінами, які мали відбутися в суспільстві. Ми очікували, що бандитська влада піде і нарешті будуть думати про людей. Збулося не все, що планували і про що мріяли, а деякі речі відбулися навпаки.

Ми в Криму опинилися в ситуації, коли тут з'явилися «зелені чоловічки», війська, БТРи, танки. Ми зіткнулися з тим, що стали зникати люди, нападали на журналістів, була висока агресія і протистояння в суспільстві. Одні «хотіли додому» ‒ у Росію, тільки ось Росія ‒ там, але чомусь вони вважають, що дім ‒ тут. Коли кримські татари говорять «повертаємося додому», то вони повертаються до вогнищ, до могил своїх предків.

У 2014 році Крим занурився в якийсь загальний тріумф. Але після того, як був викрадений і замучений Решат Аметов, як зникла низка українських активістів, стало очевидно, що казки про якесь світле майбутнє, якого очікували ті, хто махав триколором, якраз виявилися просто казками. Замість цього прийшли репресії, чиновницьке свавілля, корупція та суцільні тотальні акції залякування.

Решат Аметов. Перша кров на руках окупанта (відео)

Людей викрадали, утримували в підвалі й катували тільки за те, що у них була інша точка зору стосовно батьківщини, стосовно того, як має розвиватися суспільство.

‒ До анексії було у вас відчуття, що щось таке станеться?

‒ Особливо таких відчуттів не було, але коли 23 лютого (2014 року ‒ КР) ми проводили мітинг пам'яті Номана Челебіджихана біля будівлі Радміну, тоді ми вже в перший раз зіткнулися з агресивною групою. Видно було переодягнених військових з битами ‒ тоді вже було таке недобре передчуття, що можуть бути якісь серйозні конфлікти. Ми відчували, що їх будуть намагатися подати як міжнаціональний або міжконфесійний конфлікт, а буквально через три дні відбувся мітинг 26 лютого.

Згадуємо, як це було: автопробіг до Дня кримськотатарського прапора (відео)

Проукраїнськи налаштована група ‒ кримські татари та проукраїнські активісти ‒ виступали за розвиток і за загальнолюдські принципи. Інші сподівалися, якщо Крим приєднається до іншої території, вони заживуть краще: не треба буде працювати, служити, можна буде пити, красти, і гроші будуть сипатися з неба.

Виявилося, що з неба посипалися камені. Сьогодні частина з тих мрійників про «рускій мір» опинилися в місцях позбавлення волі, когось просто депортували за межі Криму й навіть не запитали: «Яким прапором ти махав і де ти хотів бачити батьківщину?»

‒ Яке ваше найяскравіше враження весни 2014 року?

‒ Просто ніяк неможливо забути події лютого від початку до кінця: переодягнених військових, моряків, завезених казаків, яких подавали як жителів Криму, як «самооборону». Також здавання Криму тими, хто мав захищати державні кордони: небо, берег, море ‒ ті просто перестали виконувати свої функції, а, може бути, просто зламали свою присягу, зрадили. Хтось відкрито перейшов на іншу сторону, хтось тихо сприяв усім тим змінам.

Довідка: Тодішній віцепрем'єр Криму Рустам Теміргалієв говорив, що основна частина українських військових частин на півострові перейшла на сторону сил «самооборони Криму». Самі українські військовослужбовці також розповідали про те, що їх змушували давати присягу, погрожуючи зброєю.

Як захоплювали українську військову частину на озері Донузлав

Яким вам тоді бачилося майбутнє Криму?

‒ Я думав, що це, напевно, ненадовго, на жаль, це затягнулося. Мені здавалося, що в XXI столітті такого бути не може ‒ щоб одна держава захоплювала територію іншої. Проте я думаю, що мине й це.

Це жахливо, коли перші особи держави всю свою політику будують на брехні: вони обманюють свій народ, обманюють міжнародне товариство. Напевно, таку владу заслужив їхній народ.

‒ Про що ви думали в той період, які тривоги й переживання відчували?

‒ Перші дні я думав, що може розв'язатися грандіозна бійня. Тоді роз'їжджала військова техніка, були п'яні казаки та військові й траплялися конфлікти саме на міжнаціональному ґрунті ‒ всі вони приїхали до Криму добре підготовленими ідеологічно.

«Лохорендум»

‒ Чи були ви на мітингу 26-го лютого 2014 року під стінами кримського парламенту?

‒ Так, звичайно, я був на мітингу 26-го лютого. Переодягнені військові намагалися зіштовхнути кримських татар і проукраїнськи налаштованих активістів з проросійськи налаштованою частиною громадян.

Мітинг 26 лютого 2014 року в Сімферополі

Ми бачили, що ці провокатори ‒ переодягнені кадрові військові, які намагаються зірвати наш мітинг. Ми всіляко намагалися в той день не допустити проведення сесії (кримського парламенту ‒ КР), і, в принципі, ми досягли цієї мети.

‒ Чи відчували ви, що Курултай і Меджліс мали вплив у Криму?

‒ Це відчувається і сьогодні ‒ з цієї причини і заборонили Меджліс, в судовому порядку визнавши його «екстремістською організацією».

Довідка: 29 вересня 2016 року Верховний суд Росії ухвалив рішення остаточно заборонити Меджліс кримськотатарського народу як «екстремістську організацію». Правозахисники вважають його органом самоврядування, заборона якого політично мотивована.

Заїр Смедля

Проте навіть за шість років свідомість кримських татар змінити не вдалося жодними хитрощами. Більше колаборантів не стало, кількість виборців на так званих виборах не збільшилася. Як правило, участь у цьому беруть ті, хто працює в бюджетній сфері ‒ вони залежні, їх змушували брати участь у цих «виборах», але їх кількість не перевищує 10%.

Участь кримських татар у так званому референдумі у березні 2014 роки не склала й 1%. Не було ніякого референдуму, був «лохорендум».

«Незадоволені навіть російські військові»

‒ Чи відчували ви проросійські настрої в Криму?

‒ Ці настрої, переважно, були серед правлячих кіл. Місцеве населення на побутовому рівні сприймало Росію як казкову країну: приїжджали туристи, міняли російські рублі на гривні, шикували й було нормально. Всі думали, що коли будуть рублі, всі будуть їх на щось міняти і жити як у шоколаді. Після 2014 року вже не потрібно міняти рублі на гривні, але цих рублів катастрофічно не вистачає. Ціни на деякі продукти виросли удвічі-втричі. Казкові пенсії, про які говорили, виявилися казкою, потім збільшили пенсійний вік, і люди зрозуміли, що таке реалії.

Тому то там, то тут (у Криму ‒ КР), а особливо в Севастополі активно висловлюється невдоволення тією політикою й тими змінами, які відбулися. Незадоволені навіть російські військові: вони отримували і зарплату, і на відрядження, які зараз не платять ‒ для них це відчутно.

‒ Чи пам'ятаєте ви появу в Криму «зелених чоловічків»? Як ви про це дізналися? Чи розуміли ви, хто це?

‒ Тут не було ніякої таємниці ні для кого. 27 лютого (2014 року ‒ КР) з ранку було повідомлення, що захоплена будівля Радміну та Верховної Ради Криму, Могильова (Анатолій Могильов, тодішній прем'єр Криму ‒ КР) не пускають, територія навколо оточена силовиками, і, найцікавіше, що на будівлях поставили російський триколор.

«Зелений чоловічок» – російський військовий, який стоїть біля аеропорту Сімферополя, 28 лютого 2014 року

Стало все зрозуміло, і тоді згадалися п'яні люди з битами та московським акцентом на акції 23 лютого ‒ було зрозуміло, яка країна тут залучена. На наступний день на дорогах з'явилися бронетранспортери з Севастополя, стало зрозуміло, що йде захоплення Криму.

Найжахливіше було те, що ніякої протидії ні з боку силовиків, ні з боку спецслужб не було. Тут, звичайно, стало зрозуміло, що зраджують, продають, розігрується щось жахливе. «Самооборона», про яку тоді говорили, ‒ я її не бачив. Вона з'явилася набагато пізніше на блокадах військових частин. Спочатку все це вирішували кадрові (російські ‒ КР) військові.

Спроба діалогу

‒ Як ви сприйняли рішення Меджлісу та Курултаю делегувати двох представників в уже підконтрольний Росії уряд Криму?

‒ З одного боку, не було особливого бажання когось делегувати, але міжнародні партнери говорили: «Хлопці, ви пройдіть і цей шлях. Покажіть, що ви хочете вирішувати проблеми за столом переговорів, давайте ваших представників. Пройдіть цей шлях, а потім скажіть, можливо чи неможливо розмовляти й домовлятися».

Довідка: Меджліс ухвалив рішення дати згоду на входження до складу російського уряду Криму Ленура Іслямова, власника телеканалу ATR ‒ як першого заступника голови Радміну та заступника голови Меджлісу Заура Смирнова ‒ як голову Республіканського комітету у справах національностей і депортованих громадян.

Ленур Іслямов, літо 2015 року

Якби не було цього кроку, то нам би дорікнули в тому, що ми відразу почали з ескалації. У Меджлісі не почали з ескалації, намагалися збудувати діалог, намагалися пояснити все: і законність, і незаконність дій.

‒ Чи змінювалося якось становище кримських татар у розпал анексії?

‒ Напередодні 8 Березня (2014 року ‒ КР) наші жінки виходили вздовж доріг, де їздила російська військова техніка, із закликами до миру, недопущення захоплення чужих територій. Пізніше стали проводити інші акції, але ми вже бачили протидію ‒ нам вже не дали провести повноцінний мітинг, який ми щороку проводили 18 травня (річниця депортації кримських татар ‒ КР), вже були судові процеси у «справі 3 травня», коли людей штрафували за нібито перекриття доріг.

Окупація і спротив. Хроніки: В Криму жіноче свято стало днем боротьби за мир (відео)

Від кримськотатарських мітингів жоден нормальний житель Криму ніколи не страждав. Нормальні люди нічого не бояться, а якщо хтось собі вселив страх, він буде жити з ним завжди. Не важливо, чи будуть кримські татари проводити мітинг 18 травня на площі, чи не будуть ‒ страх у нього буде завжди, навіть сьогодні, коли він перебуває при владі.