Коли живеш на якій-небудь незвичайній землі, то зростаєшся з нею теж дуже вже надзвичайно, потужно. Звісно, кожна земля незвичайна, я не сперечаюся, але є такі... зворушливі, чи як. Маленькі, беззахисні. Слабкі.
І поки дорослішаєш і мужнієш, зростає в душі почуття, що ця твоя батьківщина ‒ вона ж маленька, вразлива. Зростає почуття, що їй постійно щось загрожує. Що треба її захищати. А особливо болісно бачити, що на ній, цій землі, хоче господарювати хтось зовсім вже до неї непричетний.
І з Кримом завжди так. Ті, хто приходив у ньому господарювати, починали зі знищень і руйнувань. Не будемо заглиблюватися в сиву далечінь віків, а згадаємо більш-менш помітні відстані. Хоча б те, що для будівництва російського флоту були знищені кримські дубові ліси, один з останніх представників тієї флори зберігся під ім'ям «Богатир Тавриди». Величезне таке дерево в Дитячому парку в Сімферополі. Такими богатирями були покриті всі північні схили гір ‒ але вони пішли на російський флот.
У пітерському Ермітажі декілька залів займають артефакти античності, серед них і знайдені в Керчі та Севастополі. Вони там, схоже, єдині, які можна було знайти на території Російської імперії та Радянського Союзу. Їх з Криму вивезли й передали в Ермітаж. Але, можливо, їх треба було в Криму залишити? Може, Керч зараз була б багатшою, якби в неї залишилася ця чудова колекція? Може, це було крадіжкою?
І так у всьому.
Згадаймо новіші події. У березні 14-го в Сімферополі працювала величезна кількість знімальних груп з усіх кінців земної кулі. Навіть з Аргентини були. Знімали захоплення Криму в прямому ефірі. А редакції розташували в неохоронюваних місцях, серед іншого і в кафе в центрі Сімферополя. І в один з днів до однієї такої тимчасової редакції раптом зазирнули представники кримської самооборони й на очах здивованих журналістів всю їхню апаратуру завантажили у свій автобус. І, звичайно, поїхали, не залишивши координат. Вже тоді мені стало зрозуміло, куди все буде рухатися найближчим часом.
Навіть за часів німецької окупації Масандрівську винотеку евакуювали в тил армії
У Масандрі була унікальна винотека, золотий фонд кримського виноробства. Зберігали з моменту виникнення цього виноробства. Пляшки, скажімо, перших кримських мускатів. Досвічена людина може оцінити вартість такої пляшки. Навіть за часів німецької окупації Масандрівську винотеку евакуювали в тил армії, здається, кудись за Волгу. Але зараз найціннішу її частину вивезли до Москви. І там, чого доброго, вже всю й розпили.
Був зоопарк Зубкова. Хороша справа? Так. Де ще можна було стільки тигрів побачити. Що з зоопарком зараз? А головне, кому він заважав?
Був чудовий Фороський парк. Ну, кому він заважав, цілком зрозуміло. Тим, хто вирішив там трохи побудуватися. І він загалом знищений. А це знищена праця поколінь садівників і знищена можливість у цьому парку погуляти, дітям своїм показати. Майбутнім кримчанам.
Нікітський парк на черзі? Чи Воронцовський? Але тут, напевно, особливо вирубувати не будуть ‒ навіщо? Просто загородять парканом і поселяться в самих цих парках.
Був у Сімферополі ляльковий театр. Його знесли
Або ж ‒ був у Сімферополі ляльковий театр. Його знесли. Напевно, усі сімферопольці в ньому в дитинстві бували, а потім ще й своїх дітей водили. Але дуже вже невдало він був розташований ‒ прямо в центрі міста! Не питання ‒ хочете щось краще збудувати, так запитайте городян. Кримчан ні про що не питають.
І давно перестали питати, і вони самі в цьому винні.
Ляльковий театр в Криму напередодні знесення
Я пам'ятаю, як соратники Януковича дерибанили Крим. На вертольотах літали, вибираючи собі бухти під забудову. Кримчани голосували за них? Так. Але тоді вони і протестувати хоч якось могли. Згадаймо, що почалося, коли на Горьківській почали пиляти дерева. А спробувала б влада знести Ляльковий!
Тепер за анекдоти беруть у розробку, а за публічний протест посадять
При Джарти донецьких стали розставляти на всі помітні посади, на будь-які місця, де щось вирішували. Навіть анекдоти ходили, як в Макіївці бомжа агітують їхати в Ялту покерувати прибиранням сміття ‒ і макіївський, свій, і в смітті розбирається. Але все це були жарти в порівнянні з тим, що стало зараз. Тепер за анекдоти беруть у розробку, а за публічний протест посадять. Ось так потихеньку, повільно, але вірно кримчани стали в Криму кимось на кшталт квартирантів. Але вони пам'ятають, що колись квартира була їх! Вони ще пам'ятають, що у них було право влаштувати істерику та розповісти все журналістам! А іноді чогось і домогтися.
А спробували б зараз почати видобувати щебінь під Карадагом. А ганяти танки в унікальному заказнику на Опуку? А загороджувати з прицілом на знищення долини навколо Коктебеля? А ставити на кожній гірській дорозі лісника з військовим. Підемо в похід! Тільки пролізти в ліс треба буде як справжньому партизану.
П.С. Зараз все частіше росіяни вживають для своєї влади слово «окупанти». Таким вони вважають усіх, причетних до обслуговування путінського режиму. Але в Криму, по суті, вся ця влада, яка утвердилася з 14-го, і була окупаційною. А зараз росіяни вже й самі так стали називати будь-якого свого чиновника. Загалом, якась у Криму окупація в кубі.
Андрій Кириллов, кримський журналіст, блогер (ім'я та прізвище автора змінені в цілях безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції