Міжнародна преса, повідомляючи про Україну, зосереджує увагу на подіях у східноукраїнських містах, де проросійські активісти захопили адміністративні будівлі. Кореспонденти повідомляють з місць подій у Донецьку та інших містах, а в редакційних та аналітичних статтях часописи намагаються знайти відповідь на запитання: що стоїть за подіями?
The New York Times інформує про лідера групи «Східний фронт» Миколу Солнцева – одного з активістів, які проголосили «Донецьку народну республіку» в захопленій будівлі Донецької облдержадміністрації.
Солнцев розповів кореспондентові американської газети, що він ніколи не асоціював себе з Україною, а натомість як колишній радянський військовослужбовець досі дотримується своєї присяги тепер уже не існуючій державі.
«Набір марґінальних проросійських активістів, що стоять за «Донецькою народною республікою», яку уряд у Києві називає намаганням захопити владу за підтримки Москви, не можуть самі дійти згоди про свою мету. Вони не можуть вирішити, чи вимагати приєднання до Росії, чи зміцнювати свою химерну державу, чи домагатися прав автономного регіону в межах України», – пише кореспондент Ендрю Гіґґінс.
У статті стверджується, що російські телевізійні канали, які у Донецьку і далі транслюють, попри оголошену Києвом заборону, активно розпалюють у глядачів побоювання, що новий український уряд впроваджуватиме політику дискримінації російськомовних мешканців східних регіонів.
Британська Guardian називає події в Україні «небезпечною грою» і застерігає, що «у разі нової інтервенції Росії, навіть якщо повномасштабної війни не буде, світ все одно стане тіснішим і гіршим».
У редакційній статті, яка відображає позицію часопису, читаємо: «Важко було б переоцінити шкоду, завдану у разі нового російського вторгнення в Україну. Надії тієї країни на якесь гідне майбутнє зникнули б у руйнівному вирі. Але то була б лише одна сторона зловісних змін на міжнародній арені, які ослабили б Європу і Росію, підірвали б економіку усім та призвели б до протистояння між сходом і заходом, на подолання якого може бути витрачено багато років».
Guardian частково погоджується із заявою російського міністра закордонних справ Лаврова про різницю між українськими регіонами, але зауважує, що зараз запитання до нього та до президента Путіна полягає у тому, «чи вони хочуть давати раду тим розбіжностям так, щоб допомогти Україні, чи маніпулювати ними, щоб розчленувати країну і панувати над нею».
Однією з повторюваних думок в англомовній пресі є припущення, що Росії навіть і не треба вдаватися до військового вторгнення, якщо мета полягає у дестабілізації України, бо події останніх місяців показали, що це можна робити, підтримуючи проросійські сили на українській території.
Редакція газети Washington Post налаштована скептично, стосовно благих намірів Росії і проголошує, що Москва прислухатиметься лише тоді, коли будуть запроваджені жорсткіші санкції.
«Ще не пізно стримати Росію від знищення України, – пише Washington Post, – але цього разу Захід повинен діяти швидко. Президенські вибори, призначені на 25 травня, життєво важливі для стабілізації країни з допомогою формування нової влади з чітким мандатом. Передбачувано Росія оголосила вимогу скасувати ті вибори. Провокації у Східній Україні, навіть якщо вони не є прелюдією для вторгнення російських військ, зосереджених на кордоні, цілком виглядають як намагання зірвати голосування і зробити країну некерованою».
The New York Times інформує про лідера групи «Східний фронт» Миколу Солнцева – одного з активістів, які проголосили «Донецьку народну республіку» в захопленій будівлі Донецької облдержадміністрації.
Солнцев розповів кореспондентові американської газети, що він ніколи не асоціював себе з Україною, а натомість як колишній радянський військовослужбовець досі дотримується своєї присяги тепер уже не існуючій державі.
«Набір марґінальних проросійських активістів, що стоять за «Донецькою народною республікою», яку уряд у Києві називає намаганням захопити владу за підтримки Москви, не можуть самі дійти згоди про свою мету. Вони не можуть вирішити, чи вимагати приєднання до Росії, чи зміцнювати свою химерну державу, чи домагатися прав автономного регіону в межах України», – пише кореспондент Ендрю Гіґґінс.
У статті стверджується, що російські телевізійні канали, які у Донецьку і далі транслюють, попри оголошену Києвом заборону, активно розпалюють у глядачів побоювання, що новий український уряд впроваджуватиме політику дискримінації російськомовних мешканців східних регіонів.
Британська Guardian називає події в Україні «небезпечною грою» і застерігає, що «у разі нової інтервенції Росії, навіть якщо повномасштабної війни не буде, світ все одно стане тіснішим і гіршим».
У редакційній статті, яка відображає позицію часопису, читаємо: «Важко було б переоцінити шкоду, завдану у разі нового російського вторгнення в Україну. Надії тієї країни на якесь гідне майбутнє зникнули б у руйнівному вирі. Але то була б лише одна сторона зловісних змін на міжнародній арені, які ослабили б Європу і Росію, підірвали б економіку усім та призвели б до протистояння між сходом і заходом, на подолання якого може бути витрачено багато років».
Guardian частково погоджується із заявою російського міністра закордонних справ Лаврова про різницю між українськими регіонами, але зауважує, що зараз запитання до нього та до президента Путіна полягає у тому, «чи вони хочуть давати раду тим розбіжностям так, щоб допомогти Україні, чи маніпулювати ними, щоб розчленувати країну і панувати над нею».
Однією з повторюваних думок в англомовній пресі є припущення, що Росії навіть і не треба вдаватися до військового вторгнення, якщо мета полягає у дестабілізації України, бо події останніх місяців показали, що це можна робити, підтримуючи проросійські сили на українській території.
Редакція газети Washington Post налаштована скептично, стосовно благих намірів Росії і проголошує, що Москва прислухатиметься лише тоді, коли будуть запроваджені жорсткіші санкції.
«Ще не пізно стримати Росію від знищення України, – пише Washington Post, – але цього разу Захід повинен діяти швидко. Президенські вибори, призначені на 25 травня, життєво важливі для стабілізації країни з допомогою формування нової влади з чітким мандатом. Передбачувано Росія оголосила вимогу скасувати ті вибори. Провокації у Східній Україні, навіть якщо вони не є прелюдією для вторгнення російських військ, зосереджених на кордоні, цілком виглядають як намагання зірвати голосування і зробити країну некерованою».
