Близько п’ятнадцяти тисяч гостей побували на гуцульському святі «Полонинське літо», яке відбулося в неділю в урочищі Запідок біля Верхнього Ясенова Верховинського району на Прикарпатті, повідомляє кореспондентка Радіо Свобода.
Із давньої традиції проводів літувальників-пастухів на високогірні пасовища виникла мистецька акція на пошанування вівчарської праці.
У програмі фестивалю було запалення полонинської ватри, виставка-ярмарок продукції, виготовленої на полонинах – сиру, будзу, бринзи, презентація сільських громад із гуцульською кухнею і концертними номерами, виставка виробів декоративно-ужиткового мистецтва, гуцульські розваги.
За словами голови Верховинської районної ради Ярослава Кікінчука, це один зі способів популяризації Карпатського регіону, приваблення туристів.
У рамках фестивалю було презентовано проект «Карпатський редик» польської фундації Pasterstwo Transhumancyjne та румунської Asociația Transhumanța – мандрівка овечого стада старовинним волоським шляхом полонинами кількох країн, об’єднаних Карпатами. За словами Пйотра Когута з Польщі, «вівці – це символ, а основна ідея акції – об’єднання людей навколо Карпат, чи це гуцули в Україні, чи гуралі в Польщі». І хоча це дві різні речі – вівчарство економічне та вівчарство культурове, як наголосив Пйотр Когут, важливе збереження і відновлення традицій вівчарства, виготовлення продукції з овечого молока, яке має давні традиції.
Колись вівчарство було визначальним у господарці гуцулів – за словами голови Верховинської райдержадміністрації Василя Гондурака, «гуцул жив і живе з худоби»; зараз поголів’я овець близько п’яти тисяч. І хоча економічно вівчарство не є вигідним, бо нема реальної ціни на ринку, намагаються підтримувати цю галузь сільського господарства: збільшили термін оренди полонин на шість років. Загалом з 9,5 тисяч гектарів полонин у районі в оренду віддано 5,4 тисячі гектарів.
Із давньої традиції проводів літувальників-пастухів на високогірні пасовища виникла мистецька акція на пошанування вівчарської праці.
У програмі фестивалю було запалення полонинської ватри, виставка-ярмарок продукції, виготовленої на полонинах – сиру, будзу, бринзи, презентація сільських громад із гуцульською кухнею і концертними номерами, виставка виробів декоративно-ужиткового мистецтва, гуцульські розваги.
За словами голови Верховинської районної ради Ярослава Кікінчука, це один зі способів популяризації Карпатського регіону, приваблення туристів.
У рамках фестивалю було презентовано проект «Карпатський редик» польської фундації Pasterstwo Transhumancyjne та румунської Asociația Transhumanța – мандрівка овечого стада старовинним волоським шляхом полонинами кількох країн, об’єднаних Карпатами. За словами Пйотра Когута з Польщі, «вівці – це символ, а основна ідея акції – об’єднання людей навколо Карпат, чи це гуцули в Україні, чи гуралі в Польщі». І хоча це дві різні речі – вівчарство економічне та вівчарство культурове, як наголосив Пйотр Когут, важливе збереження і відновлення традицій вівчарства, виготовлення продукції з овечого молока, яке має давні традиції.
Колись вівчарство було визначальним у господарці гуцулів – за словами голови Верховинської райдержадміністрації Василя Гондурака, «гуцул жив і живе з худоби»; зараз поголів’я овець близько п’яти тисяч. І хоча економічно вівчарство не є вигідним, бо нема реальної ціни на ринку, намагаються підтримувати цю галузь сільського господарства: збільшили термін оренди полонин на шість років. Загалом з 9,5 тисяч гектарів полонин у районі в оренду віддано 5,4 тисячі гектарів.
