Київ – Переселенців з Криму та східних регіонів України поселили в маєтку Януковича «Межигір'я». Як живеться людям, які вимушено змінили місце проживання? Чи достатньо уваги приділяє їм держава? Про це Крим.Реалії поговорили з координатором громадської ініціативи розселення і працевлаштування кримських переселенців Гайде Різаєвою та завідувачем відділу Адміністрації Президента України з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації Андрієм Іванцем.
Кримчанка Гайде Різаєва почала займатися проблемами вимушених переселенців на початку березня 2014 року. Вона приїхала до Києва, щоб звернути увагу влади на те, що починає відбуватися на півострові, тому що люди вже тоді стали переселятися звідти. «Потім відбувся «референдум», кількість переселенців різко збільшилася, і я почала всіма правдами і неправдами займатися їх розселенням на території Києва та Київської області», – розповідає Різаєва.
За словами активістки, вона особисто розселила понад півтори тисячі осіб. «Також займався цим питанням Департамент соціальної політики, але ось уже понад три тижні вони не можуть продовжувати свою роботу, оскільки держава не надає їм того майна, яке могли б зайняти вимушені переселенці, – говорить Різаєва. – Більше того, немає ніякої реєстрації переселенців з інших регіонів – вона триває лише щодо кримчан. Так що я почала опікуватися й переселенцями з інших регіонів».
Нещодавно, за словами активістки, вона разом з однодумцями провела акцію – поселила переселенців в будинку колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, але самооборона їх звідти «вигнала». Зате людей дуже гостинно зустріли в «Межигір'ї » – резиденції екс-президента Віктора Януковича. Близько 25 вимушених переселенців і зараз проживають там – це жінки, діти та літні люди.
– Куди ви зазвичай поселяєте переселенців?
– Ми селимо їх і в квартири киян, і в будинки, і в передмістя. Дуже допомагає Київська міська державна адміністрація – нам виділили 5 і 6 поверх, а так само Жовтневий палац. Але там абсолютно немає ніяких умов, тому жінок з дітьми і літніх людей я селю в хороші умови – сама шукаю для них гідні варіанти.
– Що вас спонукає до таких дій?
– У першу чергу – патріотизм. Я кримська татарка, кримські татари дуже багато натерпілися за весь цей час, не встигли стати на ноги, як пішов новий удар. Якби кримські татари знали, що з вигнання вони повертаються на територію Росії, то вони ніколи б не повернулися до Криму. Ми повернулися на півострів, тому що це – Україна, це можливість вільно висловлювати свої думки і погляди. Про те, що зараз відбувається в Криму, люди, які зараз там перебувають, бояться навіть телефоном розповідати.
Метою моєї акції було ось що: нікому не потрібні будинки Пшонки, Януковича, Захарченка (екс-голови МВС України Віталія Захарченка – прим. ред.) і всіх інших – я просто хотіла, аби влада звернула увагу на проблему в цілому і почала вирішувати це питання на державному рівні. Щоб ми не зверталися по допомогу до киян, які впродовж півроку годували Майдан, а тепер намагаються допомогти з розселенням переселенців. Щоб держава усвідомила – ми хочемо відчувати себе під захистом України. А говорячи про будинки Пшонки, Януковича і Захарченка – дуже б хотілося, щоб вони були націоналізовані і їх віддали не вимушеним переселенцям, а будинкам престарілих, онкохворим, дитячим будинкам, адже вони це заслужили. Це дійсно буде правильно, це буде по-людськи.
– Ви маєте команду, з якою ви працюєте?
– На жаль, а може, і на щастя, команди у мене немає. Якщо хочеш щось зробити правильно і красиво – зроби це сам. Це моє життєве кредо. Я є членом Громадської ради Майдану, але щодо всіх своїх дій раджуся тільки зі своєю совістю. Моя команда – це люди з усіх регіонів України, які небайдужі до того, що тут відбувається. І, незважаючи на те, що зараз працює дуже багато громадських організацій, які також займаються проблемами вимушених переселенців, я з ними не працюю. Я спостерігала за роботою деяких з них, і єдине, що побачила – це те, що у них у всіх відкриті розрахункові рахунки, і вони активно закликають людей пересилати їм гроші. Але чомусь усі переселенці зрештою йдуть до мене, хоча я єдина, у кого розрахункового рахунку немає і ніколи не буде.
Я дійсно прагну до співпраці з владою. Кількість переселенців збільшується, люди переїжджають вже не тільки з Криму, а й з інших регіонів, і їх кинули напризволяще. Влада має створити цим людям комфортні умови для життя: щоб вони жили в своїх будинках, в своєму регіоні, в мирі, щоб вони могли вести справи, заробляти гроші, годувати свої сім'ї і на щось сподіватися. Або, якщо ці люди змушені змінювати місце проживання через свою любов до батьківщини і страх перед агресією окупантів, – забезпечити їм достойний рівень життя, щоб вони могли відчувати себе людьми, а не покидьками.
Сьогодні мені телефонував львівський військовослужбовець, якого терміново евакуювали із Севастополя. Він зателефонував і сказав: «У мене вже три тижні немає ні копійки, сусіди приносять мені їжу, хоч і самі голодують, у мене немає грошей навіть на те, щоб дістатися до Києва, щоб ви мені допомогли».
Не можна так кидати людей напризволяще! Хтось сильний, можливо, і витримає, хтось поплаче і заспокоїться, а хтось через це робитиме необдумані вчинки, які можуть призвести до серйозних наслідків. А заспокоїти людей можна мінімальними умовами для життя – дахом над головою і шматком хліба. І їм потрібно надати роботу – ці люди, дійсно, серйозно налаштовані, вони можуть працювати, але у нас немає можливості їх працевлаштувати. Тому у мене нагальне прохання до уряду: прокиньтеся. Просто прокиньтеся і подумайте над тим, що відбувається з людьми зараз.
– Ви бачите себе політиком?
– Ні. Я ніколи не піду в політику, це мій принцип. Мені це не потрібно. Але я ніколи не перестану допомагати нужденним, тому що я знаю, що якщо я зараз кину цих людей і скажу, що нічим не можу допомогти, – вони втратять будь-яку надію. Адже до мене вони приходять в останню чергу, після дюжини інстанцій, де їм відмовляють.
Я зараз одна намагаюся зберегти в душах людей патріотизм до їхньої батьківщини. І мені дуже хочеться, щоб вибори президента 25 травня були чесними. Мене тут намагаються всіляко підкупити – мені пропонують мільйон, щоб я змусила татар проголосувати за певного кандидата. А я кажу: «Я не кримськотатарський народ, я кримська татарка, я громадянка України, і я голосуватиму за того, кого вважатиму гідним, як і кожен кримський татарин». Це має бути вибір народу.
Андрій Іванець, завідувач відділу Адміністрації Президента України з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації, навпаки, відзначив позитивні зміни в ситуації з кримськими переселенцями і розповів про державну підтримку активістів, які займаються цими проблемами. Сьогодні, за словами Іванця, в органах влади функціонує кілька структурних одиниць, що займаються вирішенням питань кримчан, які виїхали на материк. Зокрема, в Адміністрації Президента був створений спеціальний відділ з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації. Також є державні структури, які допомагають розселяти таких людей – цим займається Міжвідомчий штаб з розселення громадян, які були змушені виїхати з Криму і Севастополя.
«Можна говорити про позитивні зміни – по-перше, дуже ефективно, як на мене, спрацювало Міністерство освіти, яке зробило суттєві кроки для полегшення переведення студентів з кримських ВНЗ в інші ВНЗ України, – говорить Іванець. – Була відпрацьована дуже зручна схема, завдяки якій безліч кримських студентів змогли перевестися, зокрема й на бюджетні відділення, і тепер навчаються у ВНЗ на материку».
По-друге, за словами Іванця, є позитивні зміни у сфері медичного обслуговування переселенців. Так, кримчани, які виїхали в інші міста, можуть обслуговуватися в медичних установах Києва.
«Безумовно, все ще залишається маса проблем, які вимагають негайного рішення – це проблеми житла, реєстрації, розблокування банківських карток, і в цих напрямках зараз триває робота», – зазначає Іванець. Зокрема, за його інформацією, Адміністрація Президента надала підтримку в організації Першого всеукраїнського з'їзду вимушених переселенців. Представники понад десяти громадських організацій, ініціатив, які об'єднують вимушених переселенців, створили оргкомітет і розробляють механізми вирішення власних проблем за сприяння Адміністрації Президента України. Наступним кроком стане проведення цього з'їзду, де будуть сформульовані пропозиції органам влади для вирішення найболючіших проблем переселенців. Перший з'їзд вимушених переселенців з Криму, за інформацією Іванця, відбудеться 23 травня в Києві.
Кримчанка Гайде Різаєва почала займатися проблемами вимушених переселенців на початку березня 2014 року. Вона приїхала до Києва, щоб звернути увагу влади на те, що починає відбуватися на півострові, тому що люди вже тоді стали переселятися звідти. «Потім відбувся «референдум», кількість переселенців різко збільшилася, і я почала всіма правдами і неправдами займатися їх розселенням на території Києва та Київської області», – розповідає Різаєва.
За словами активістки, вона особисто розселила понад півтори тисячі осіб. «Також займався цим питанням Департамент соціальної політики, але ось уже понад три тижні вони не можуть продовжувати свою роботу, оскільки держава не надає їм того майна, яке могли б зайняти вимушені переселенці, – говорить Різаєва. – Більше того, немає ніякої реєстрації переселенців з інших регіонів – вона триває лише щодо кримчан. Так що я почала опікуватися й переселенцями з інших регіонів».
Нещодавно, за словами активістки, вона разом з однодумцями провела акцію – поселила переселенців в будинку колишнього генерального прокурора України Віктора Пшонки, але самооборона їх звідти «вигнала». Зате людей дуже гостинно зустріли в «Межигір'ї » – резиденції екс-президента Віктора Януковича. Близько 25 вимушених переселенців і зараз проживають там – це жінки, діти та літні люди.
– Куди ви зазвичай поселяєте переселенців?
– Ми селимо їх і в квартири киян, і в будинки, і в передмістя. Дуже допомагає Київська міська державна адміністрація – нам виділили 5 і 6 поверх, а так само Жовтневий палац. Але там абсолютно немає ніяких умов, тому жінок з дітьми і літніх людей я селю в хороші умови – сама шукаю для них гідні варіанти.
– Що вас спонукає до таких дій?
– У першу чергу – патріотизм. Я кримська татарка, кримські татари дуже багато натерпілися за весь цей час, не встигли стати на ноги, як пішов новий удар. Якби кримські татари знали, що з вигнання вони повертаються на територію Росії, то вони ніколи б не повернулися до Криму. Ми повернулися на півострів, тому що це – Україна, це можливість вільно висловлювати свої думки і погляди. Про те, що зараз відбувається в Криму, люди, які зараз там перебувають, бояться навіть телефоном розповідати.
Метою моєї акції було ось що: нікому не потрібні будинки Пшонки, Януковича, Захарченка (екс-голови МВС України Віталія Захарченка – прим. ред.) і всіх інших – я просто хотіла, аби влада звернула увагу на проблему в цілому і почала вирішувати це питання на державному рівні. Щоб ми не зверталися по допомогу до киян, які впродовж півроку годували Майдан, а тепер намагаються допомогти з розселенням переселенців. Щоб держава усвідомила – ми хочемо відчувати себе під захистом України. А говорячи про будинки Пшонки, Януковича і Захарченка – дуже б хотілося, щоб вони були націоналізовані і їх віддали не вимушеним переселенцям, а будинкам престарілих, онкохворим, дитячим будинкам, адже вони це заслужили. Це дійсно буде правильно, це буде по-людськи.
– Ви маєте команду, з якою ви працюєте?
– На жаль, а може, і на щастя, команди у мене немає. Якщо хочеш щось зробити правильно і красиво – зроби це сам. Це моє життєве кредо. Я є членом Громадської ради Майдану, але щодо всіх своїх дій раджуся тільки зі своєю совістю. Моя команда – це люди з усіх регіонів України, які небайдужі до того, що тут відбувається. І, незважаючи на те, що зараз працює дуже багато громадських організацій, які також займаються проблемами вимушених переселенців, я з ними не працюю. Я спостерігала за роботою деяких з них, і єдине, що побачила – це те, що у них у всіх відкриті розрахункові рахунки, і вони активно закликають людей пересилати їм гроші. Але чомусь усі переселенці зрештою йдуть до мене, хоча я єдина, у кого розрахункового рахунку немає і ніколи не буде.
Я дійсно прагну до співпраці з владою. Кількість переселенців збільшується, люди переїжджають вже не тільки з Криму, а й з інших регіонів, і їх кинули напризволяще. Влада має створити цим людям комфортні умови для життя: щоб вони жили в своїх будинках, в своєму регіоні, в мирі, щоб вони могли вести справи, заробляти гроші, годувати свої сім'ї і на щось сподіватися. Або, якщо ці люди змушені змінювати місце проживання через свою любов до батьківщини і страх перед агресією окупантів, – забезпечити їм достойний рівень життя, щоб вони могли відчувати себе людьми, а не покидьками.
Сьогодні мені телефонував львівський військовослужбовець, якого терміново евакуювали із Севастополя. Він зателефонував і сказав: «У мене вже три тижні немає ні копійки, сусіди приносять мені їжу, хоч і самі голодують, у мене немає грошей навіть на те, щоб дістатися до Києва, щоб ви мені допомогли».
Не можна так кидати людей напризволяще! Хтось сильний, можливо, і витримає, хтось поплаче і заспокоїться, а хтось через це робитиме необдумані вчинки, які можуть призвести до серйозних наслідків. А заспокоїти людей можна мінімальними умовами для життя – дахом над головою і шматком хліба. І їм потрібно надати роботу – ці люди, дійсно, серйозно налаштовані, вони можуть працювати, але у нас немає можливості їх працевлаштувати. Тому у мене нагальне прохання до уряду: прокиньтеся. Просто прокиньтеся і подумайте над тим, що відбувається з людьми зараз.
– Ви бачите себе політиком?
– Ні. Я ніколи не піду в політику, це мій принцип. Мені це не потрібно. Але я ніколи не перестану допомагати нужденним, тому що я знаю, що якщо я зараз кину цих людей і скажу, що нічим не можу допомогти, – вони втратять будь-яку надію. Адже до мене вони приходять в останню чергу, після дюжини інстанцій, де їм відмовляють.
Я зараз одна намагаюся зберегти в душах людей патріотизм до їхньої батьківщини. І мені дуже хочеться, щоб вибори президента 25 травня були чесними. Мене тут намагаються всіляко підкупити – мені пропонують мільйон, щоб я змусила татар проголосувати за певного кандидата. А я кажу: «Я не кримськотатарський народ, я кримська татарка, я громадянка України, і я голосуватиму за того, кого вважатиму гідним, як і кожен кримський татарин». Це має бути вибір народу.
Андрій Іванець, завідувач відділу Адміністрації Президента України з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації, навпаки, відзначив позитивні зміни в ситуації з кримськими переселенцями і розповів про державну підтримку активістів, які займаються цими проблемами. Сьогодні, за словами Іванця, в органах влади функціонує кілька структурних одиниць, що займаються вирішенням питань кримчан, які виїхали на материк. Зокрема, в Адміністрації Президента був створений спеціальний відділ з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації. Також є державні структури, які допомагають розселяти таких людей – цим займається Міжвідомчий штаб з розселення громадян, які були змушені виїхати з Криму і Севастополя.
«Можна говорити про позитивні зміни – по-перше, дуже ефективно, як на мене, спрацювало Міністерство освіти, яке зробило суттєві кроки для полегшення переведення студентів з кримських ВНЗ в інші ВНЗ України, – говорить Іванець. – Була відпрацьована дуже зручна схема, завдяки якій безліч кримських студентів змогли перевестися, зокрема й на бюджетні відділення, і тепер навчаються у ВНЗ на материку».
По-друге, за словами Іванця, є позитивні зміни у сфері медичного обслуговування переселенців. Так, кримчани, які виїхали в інші міста, можуть обслуговуватися в медичних установах Києва.
«Безумовно, все ще залишається маса проблем, які вимагають негайного рішення – це проблеми житла, реєстрації, розблокування банківських карток, і в цих напрямках зараз триває робота», – зазначає Іванець. Зокрема, за його інформацією, Адміністрація Президента надала підтримку в організації Першого всеукраїнського з'їзду вимушених переселенців. Представники понад десяти громадських організацій, ініціатив, які об'єднують вимушених переселенців, створили оргкомітет і розробляють механізми вирішення власних проблем за сприяння Адміністрації Президента України. Наступним кроком стане проведення цього з'їзду, де будуть сформульовані пропозиції органам влади для вирішення найболючіших проблем переселенців. Перший з'їзд вимушених переселенців з Криму, за інформацією Іванця, відбудеться 23 травня в Києві.