Перший і останній президент Криму Юрій Мєшков упродовж двадцяти років залишався символом нездійснених російських надій жителів півострова. У 1994 році, маючи величезну підтримку серед кримчан, він так і не зміг реалізувати сподівання своїх виборців. Зараз, через десятиліття, він зізнається, що здався тоді і не став воювати. Втім, він не втрачає віру в своє політичне майбутнє. Зараз Мєшков активно готується до виборів до «Держради Криму», їздить містами півострова і критикує діяльність влади республіки. Про те, на які кошти живе колишній глава автономії, хто такі «іоффині діти» і що може викликати обурення у населення, Мєшков розповів в інтерв'ю сайту Крим.Реалії.
– Коли ви повернулися до Криму?
– Вперше така можливість з'явилася безпосередньо перед референдумом (16 березеня 2014 року. – Прим. ред.), тоді я і прилетів до Сімферополя літаком з Москви. Чесно кажучи, був дуже насторожений, і група підтримки готова була до всіляких несподіванок. Але українські прикордонники вже, очевидно, відчували зміни, тому пропустили мене без жодної затримки. Зрозуміло, тепер я хочу постійно жити у себе на батьківщині.
– Чим ви займалися до повернення?
– В основному, викладацькою роботою в Московському держуніверситеті, юридичній академії, академії бізнесу та управління. Останнім часом – в Російській академії народного господарства і державної служби при президенті. Викладаю конституційне право, цивільне право.
– Зараз без роботи?
– Зараз канікули. У Криму плани є, але у зв'язку з подіями виборів до Державної ради просто фізично немає можливості зайнятися вирішенням цього питання.
– Де живете?
– У Сімферополі – на вулиці Бела Куна в «мєшковському» будинку, як його називають.
– Вам не образливо, що Ви колись мали колосальну підтримку серед кримчан, а зараз перебуваєте в тіні?
– Тоді переді мною стояло питання: або чинити збройний спротив, або ні. Всупереч усьому тому, чого мене вчили, до чого зобов'язував приклад предків, я здався, я не став воювати. І для мене це була глибока душевна травма. Я за походженням донський козак, мій прапрапрадід отримав від Катерини II прапор за відвагу – він відвойовував Крим. І ось пам'ять предків теж зобов'язувала. Я це не зробив. Двадцять років поза батьківщиною – це страшне випробування. Але те, що Крим в Росії – це нагорода за все! У тіні я або на виду – вже має значення тільки для мене, для однієї окремо взятої людини. Доля Криму вирішена – ми назавжди в Росії.
– Судячи з останніх заяв, Ви досить критично ставитеся до дій кримської влади. З чим пов'язана така реакція?
– Це дуже м'яко сказано – те, про що ви говорите. Крим був окупованим. Республіка Крим і президент Криму – розгромлені. Мене взагалі отруїли, тому що я не тікав, залишався в будівлі Верховної ради. У Росії повернули до життя, коли я перебував у стані клінічної смерті. Розробка Марчука (екс-голова Служби безпеки України, колишній перший віце-прем'єр Євген Марчук. – Прим. ред.), виконавців я знаю – СБУ вирішила мене вбити, але не вийшло. Це супроводжувалося радісним виттям псів окупаційного режиму, які зараз перебувають при владі.
– Як ви оцінюєте діяльність кримського «прем'єра» Сергія Аксьонова та «спікера» Володимира Константинова?
– Давати їм оцінку мені – це буде сприйнято як образа президента, якому не залишили більше можливості реалізувати свої повноваження. Тому народ дасть оцінку, народ не помиляється.
– Ви маєте на увазі майбутні вибори до «Держради» Криму?
– Так.
– Ви вже оголосили про свою участь у них. З якою політичною силою маєте намір йти?
– Поки я йду самостійно, але не виключаю можливість спільних зусиль на виборах з партією, яка відповідає моїм уявленням про справжню російську політичну партію.
– Чому Вам так не до душі «перший віце-спікер» «Держради» Григорій Іоффе? У своїх висловлюваннях ви навіть використовуєте словосполучення «іоффині діти». Кого Ви маєте на увазі?
– Він уособлює все це угруповання. «Негідник» номер один – це юда Цеков (член Ради федерації Федеральних зборів Російської Федерації від Криму Сергій Цеков – Прим. ред.), «негідник» номер два – негідник, зрадник Грач (екс–спікер Верховної Ради Криму Леонід Грач – Прим. ред.), «негідник» номер три – це «бандюк» Шевйов (лідер Партії економічного відродження Криму Володимир Шевйов – Прим. ред.). З їхньою допомогою СБУ підготувала і надіслала сюди спецназ для того, щоб повалити Республіку Крим. Це три головних «негідники», яких я ніколи і ні за яких умов не забуду і не прощу. Мені дорікають, що ти привів Цекова в політику, ти відстоював його кандидатуру на засіданні Верховної Ради, коли обирали голову Ради – я буквально змусив своїх прихильників, а їх було 80 зі 100 – проголосувати за Цекова. Але на своє виправдання можу сказати: хто такий Юда заздалегідь знав тільки Ісус Христос.
До Цекова підтяглися і з плином часу потрапили такі ж «негідники»: герой України Борис Дейч, Сергій Шувайников, Юхим Фікс, Костянтин Бахарев (усі троє – депутати Верховної Ради Криму – Прим. ред.). Як вони захоплювалися рішучими діями Джарти (екс-прем'єр Криму Василь Джарти – Прим. ред.)! Вони самі помчали до Джарти з тим, щоб мене викинули, той сам не міг ухалити таке рішення. На Дні народження у Януковича (екс-президент України Віктор Янукович – Прим. ред.) Джарти отримав дозвіл. Мене заарештували в Ялті, закинули в автобус, потім суд – по всьому Криму мотали, до Керченської переправи. Я там ледь не помер. Якби не зателефонували дуже серйозні люди з російських спецслужб Росії, я б просто зник або пропав.
Той же Колесниченко (колишній народний депутат України Вадим Колесниченко – Прим. ред.) – друг бандерівців. Він просто волав, що однією з його заслуг у 90-х роках було те, що Крим не пішов до Росії. Він говорив про те, що ми, маючи на увазі Крим, не танцюватимемо під дудку Москви. Куницин (народний депутат, екс-прем'єр Криму Сергій Куницин – Прим. ред.), який збирає зараз ветеранів – воювати з Кримом. Його подруга лжесенатор Ковітіді (член Ради федерації від Криму Ольга Ковітіді – Прим. ред.). Вона буквально в екстазі роздягалася перед Джарти, просто знемагала. Говорила, що вона – це Партія регіонів у Криму. Ось ці всі люди – «іоффині діти», яких треба відправити до дитячого будинку в Київ. А вихователями до них – Цекова і Ковітіді.
– Чи були спроби зустрітися з тими, кого Ви згадали, поговорити, вислухати один одного?
– Я сказав: я прощу будь-кого, якщо він проголосує на референдумі за возз'єднання з Росією. Коли я прилетів з Москви, ті люди, які мене зустрічали, зателефонували всім, але всі виявилися зайняті. Ваша справа, хлопці!
– Чому Ви відмовилися від запрошення Інституту країн СНД на церемонію вручення нагород за «повернення» Криму Росії?
– Ну, як я можу стати в один ряд з цими людьми, про яких говорив вище, і бути нагородженим тією ж нагородою, як і вони?! Це при тому, що справжніх бійців опору – тих, кого били, тих, хто перший повстав проти українських окупантів, тих, кого судили за російську діяльність, – їх серед нагороджених немає.
– Чи є у Вас зараз політичні соратники?
– Звичайно, є. Я вже побував у Ялті, Алушті, Севастополі – вже закладені основи на перспективу Громадського парламенту республіки. Моє завдання – створити структуру, яку можна порівняти за ефективністю своєї роботи з державним апаратом. Таке громадянське суспільство, яке реально та ефективно могло б контролювати державний апарат, чиновників усіх рангів. Почнемо з Криму. Незалежно від результату виборів, цей громадський рух продовжуватиме діяльність, спираючись на своїх прихильників.
– Може, назвете цих людей персонально?
– Зараз у владі – пси окупанта. Вони всі на гачку в Служби безпеки України – у держави, яка збирається воювати з нами за Крим. І ось зараз назвати своїх прихильників – значить поставити їх до стінки.
– На які кошти Ви живете?
– На заробіток викладача. Але я сподіваюся хоч на якусь допомогу.
– У Вас високий заробіток?
– Ні, ну скільки отримує викладач?
– 15-20 тисяч рублів?
– Знаєте, не набагато вище.
– Пенсію отримуєте?
– Пенсія просто жебрацька. Мені не зарахували навіть термін моєї роботи президентом. Це ж категорія А. У мене мала бути тоді державна пенсія. Ось Леонід Грач, який зрадив усі комуністичні партії, 104 000 отримує. У мене в десять разів менше (сміється).
– Загалом, Ви задоволені нинішньою ситуацією в Криму?
– Ні. Ці «іоффині діти» зараз розділилися на дві команди і лупцюють один одного, збиваючи з вакансій, з нових посад. Іоффе, як старий досвідчений лис, собі забезпечив Громадську палату і до того часу не погоджувався, поки йому 100% його окладу заступника голови Верховної Ради не залишили. Тепер на російські гроші ця зграя живе розкошуючи, готується до виборів. Вони впевнені, що під прапором «Єдиної Росії» народ дружно за них проголосує. Вони переписані з Партії регіонів у «Єдину Росію», але що найжахливіше – те, що депутати від Руху теж можуть потрапити у виборчий список. Список вони засекретили, щоб народ завчасно не здибився. Я передбачаю сплеск народної ненависті до тих, хто прислужував окупантам. А тепер розгубленість: ми в Росії, але де ж Росія, де її присутність – як же так? Перехідний період – це колосальне навантаження. День і ніч потрібно сидіти у Верховній Раді та координувати дії уряду, реагувати на всі тривожні сигнали з місць: розкрадання, зростання цін на медикаменти, житлово-комунальні послуги. А де влада, в чому вона себе проявляє? У розподілі портфелів?
– Як скоро Крим впорається з цими труднощами?
– Спочатку треба розчистити будівельний майданчик після сміття. Ми ж були в стані економічної, політичної коми двадцять років.
Сайт Крим.Реаліі готовий за необхідності надати можливість відповісти всім згаданим в інтерв'ю персонам.
