Доступність посилання

ТОП новини

Олесь Черемшина: Київ має наочно показати сепаратистам, що таке Крим без України


Поїзди вже не ходять. У «російській» Феодосії залізничні колії заросли травою

Сімферополь – Днями довелося бути випадковим свідком такої сцени. Літня жінка у маршрутці доволі голосно розмовляла зі своєю сусідкою. Вона розповіла їй, що з червня пенсію їй збільшили вдвічі, і що тепер вона отримала 10, а її приятелька 8 тисяч рублів. «Тепер я першою візьму автомат і піду воювати з хунтою України за свій добробут!» – завершила вона свою розповідь.

Можна довго й аргументовано сперечатися з ходом думок цієї бідолашної пенсіонерки – і що пенсію підвищили вдвічі, а ціни зросли в середньому в 2,5 рази, тож на колишні гривні за старих цін вона могла б купити більше товару. І те, що ані 10, ані тим більше 8 тисяч російських рублів – це зовсім не добробут при споживчому кошику в 15-16 тисяч, і ще з багатьох інших питань.

В Інтернеті з'явився вдалий жарт – якщо до Криму ввійде армія Зімбабве і пообіцяє пенсію на три долари більшу за російську, кримчани також закидають її квітами, проведуть референдум і верещатимуть на кожному розі, що вони спадкові негри і «мріяли померти« саме у Зімбабве. Не можна сперечатися лише з одним – цілком очевидно, що така психологія у Криму є доволі поширеною, і надто багато голів за допомогою «зомбоящика» та відвертої «Інформаційної війни« (передача держтелерадіокомпанії «Крим») переконані в тому, що Україна – це виключно зло та «фашизм», «хунта, яка вбиває свій народ», а Росія – це виключне благо, що принесло в Криму «добробут».

Особливо переконані в цьому пенсіонери, яких у Криму понад 550 тисяч! Та й хто був би проти, якби ні сіло ні впало, абсолютно без зусиль з його боку, його утримання раптом збільшили вдвічі? Як же сформувалася і в чому коріниться фальш цієї системи думок?

Годуватимемо вбивць «всього українського»?

Люди не зомбовані, здатні аналізувати оточуючі їх факти та проблеми, вже мали можливість переконатися, що ані Росія, ані тим більше теперішній маріонетковий уряд Криму, не здатні забезпечити нормальну життєдіяльність Криму всім необхідним – водою, енергією, продуктами. Є лише два види ресурсів, які Росія постачає до Криму безперешкодно і щедро – це зброя та гроші. Крим уже напханий військовослужбовцями та військовою технікою, завалений грошима.

Грошове утримання багатьох, у першу чергу, головної електоральної сили Росії – пенсіонерів, збільшене на мінімум 10 і навіть на 100%, а той факт, що цю додачу вже з'їло або незабаром з'їсть зростання цін, мало хто усвідомлює.

Всі проблеми, які виникають, пояснюються традиційною причиною – «Україна встромляє палиці в колеса», «хунта хоче вбити Крим», і «приберемо з нашого життя все українське», як нещодавно підкреслював «спікер держради» Константинов, і налагодиться щасливе життя. Коли ж мова заходить про забезпечення Криму життєво необхідними ресурсами, і Константинов, і Аксьонов хваляться – незважаючи на те, що Україна весь час встромляє нам «палиці в колеса», ми «досягли, ми організували, ми забезпечили».

Насправді ж без постачань з України вони б давно збанкрутували, і Москва давно сама й без України посадила б їх до в'язниці за ті злочини, які вони скоїли вже за час «російського Криму» – незаконну «прихватизацію», оборудки з грошима та їх обміном, банківське шахрайство, створення незаконних воєнізованих формувань, зловживання владою.

Доки Україна годуватиме окупанта, він ніколи не зрозуміє, що Україна – це мати рідна, він спокійно це їстиме і далі звинувачуватиме Україну в усіх бідах, які з ним сталися останнім часом
Ліза Богуцька

У нещодавньому інтерв'ю відомого кримського блогера Лізи Богуцької щодо постачань до Криму харчів з України є такі слова: «Доки Україна годуватиме окупанта, він ніколи не зрозуміє, що Україна – це мати рідна, він спокійно це їстиме і далі звинувачуватиме Україну в усіх бідах, які з ним сталися останнім часом. А Росія – інша матір, яка дала гроші».

Під цими словами могли б підписатися десятки й сотні тисяч тих кримчан, які розуміють, що відбувається. Позиція Кабінету міністрів України та Адміністрації Президента України, співробітники яких якось заявляли, що, забезпечуючи Крим, уряд України опікується не сепаратистами, а громадянами України, які живуть у Криму, не витримує критики.

Річ у тім, що, по-перше, кримські громадяни України, які прагнуть чимшвидше повернутися на батьківщину до України разом з Кримом, вони хочуть отримувати ці ресурси від своєї держави, а не з рук окупантів і сепаратистів Константинова та Аксьонова.

По-друге, постачанням ресурсів з України Київ годує не кримських громадян-патріотів України, а конкретно сепаратистів Константинова та Аксьонова, які про ці постачання або мовчать, або заявляють, що Україна «встромляла палиці в колеса», але, тим не менш, шляхом «наполегливих зусиль», особисто вони питання постачання вирішили, і приписують усі заслуги собі.

По-третє, кого справді ощасливила Росія грошима, то це особисто тих сепаратистів у так званих «держраді» та «раді міністрів», які «загрібають» стільки, що якби бабуся зі своїми 8-10 тисячами пенсії почула, вона втратила б свідомість. Недарма Москва дозволила кримським сепаратистам те, що заборонила в самій Росії – не багато й не мало, але мати рахунки в закордонних банках і займатися бізнесом.

17 липня 2014 року «Крымская газета» опублікувала статтю «Везіть нам натуральне і якісне – і жодних проблем«. Газета вустами «Россільгоспнагляду» закликає постачати побільше українських продуктів до Криму.

Того ж дня газета «Крымская правда» публікує дві замітки, суть яких здоровий глузд нормальної людини ані зрозуміти, ані прийняти не може. Перша. «Бєс»: треба було вбити Порошенка. Один з командирів «ополчення Донецької Народної Республіки», «комендант» Горлівки Ігор Безлєр (псевдо «Бєс») шкодує, що не вбив чинного президента України Петра Порошенка під час його поїздки до Сімферополя в лютому. «Я шкодую лише про те, що у Криму, коли я його гнав зі своєю ротою від будівлі Верховної Ради до вокзалу, коли кричав «посадіть його до сцяної електрички», йому лише двічі по пиці дав. Знав би, що майбутній президент, убив би», – заявив Безлєр, розповівши також про своє кримське походження.

У другому дописі до повідомлення прес-служби про замах на Арсена Авакова газета доточила заголовок «Шкода, що промахнулися». У цьому випадку є очевидним, що Україна в Криму має справу як з реальними вбивцями, як «кримчанин» «Бєс», так і з тими, хто підбурює терористів і закликає «вбити у Криму все українське».

Парадокс: Україна допомагає окупантам Криму робити окупацію успішнішою

До цього кримські сепаратисти вигнали гривню, закрили банки, ліквідували україномовні школи, зараз намагаються витиснути операторів мереж мобільного зв'язку.

Спочатку вони намагалися навіть припинити постачання Криму продуктами харчування з України та перекрили доступ автівок на Перекопі та Чонгарі. Але налагодити постачання Криму продуктами з Росії в них, цілком закономірно, не вийшло з дуже багатьох причин – і негаразди з транспортом, і з цінами, і з якістю, і з постачальниками.

У результаті «Ашан» і «Метро», постачання до яких іде з Росії, стоять практично без покупців, а «Фоззі» та багато інших мереж і крамниць, які постачаються з України, забиті чергами. Хто з торговців не зміг знайти постачальників в Україні, той або закрився, або мириться з дефіцитом споживацьких товарів.

Так, частково перекрили постачання водою через Північно-Кримський канал, але лише тому, що кримські «спеціалісти» не впоралися з технікою і не зуміли запустити насоси. Це дещо протверезило сепаратистів. З прокляттями на голови України, щоправда, але це змусило їх відмовитися від цілої низки галузей у сільському господарстві. Вони й досі шукають спосіб заміни дніпровської води, аж до таких екзотичних проектів, як опріснення Азовського моря, повертання кримських річок, опилення дощових хмар з'єднаннями срібла, але реального заміщення ПКК так і не знайшли. Врятували рясні червневі дощі, але настала спека, яка за два місяці випарує всі запаси води, і незрозуміло, що сепаратисти робитимуть восени.

Більш критичним для Криму є забезпечення електроенергією. Вимкнення електроенергії з материка могло би стати найсильнішим аргументом для повернення Криму Україні без жодного військового втручання, але Україна ним так і не скористалася, хоча іншого реального вирішення цієї проблеми, окрім постачання через Україну, в природі не існує.

Якби до «енергетичної кризи» додалося ще й повне перекриття продовольчих постачань – то відомі «народи Криму» швидко змусили б сепаратистів визнати, що референдум був фальшивим, і «самовизначитися» у зворотний бік

«Нова влада» провела навчання – на нетривалий час вимкнули дві лінії з материка, щоб подивитися, що вийде. І згасло все! Якби це тривало тижні два-три, Крим би повстав. Кримські сепаратисти дуже боялися, щоб, як писала одна газета, «хунта не смикнула рубильника», заготували купу пересувних електростанцій. Немає сумнівів, що всі вони вийшли би з ладу за першу ж добу-дві, та й паливом їх не так просто забезпечити, та й ціна підскочить у багато разів. І відсутність енергії змусила б сепаратистів усвідомити і визнати, що перепідпорядкування Криму було фатальною помилкою.

Якби до «енергетичної кризи» додалося ще й повне перекриття продовольчих постачань – то відомі «народи Криму», яким теперішні окупанти приписують, що вони «самовизначилися на референдумі», швидко змусили б сепаратистів визнати, що референдум був фальшивим, і «самовизначитися» у зворотний бік.

Але… Україна готується продавати Криму електроенергію. Навіщо? Щоб Аксьонову та Константинову замість суду та в'язниці комфортніше «керувалося» і щоб Москва дала їм ще по одному ордену?

Наведемо аналогічний приклад. Коли Україна не погодилася на свавільні вимоги Росії щодо забезпечення газом, Росія, ані на хвилину не замислившись, тієї ж миті вимкнула Україні весь газ. Коли Росія окупувала Крим, Україна як постачала спочатку прихованих сепаратистів цими ресурсами життєзабезпечення, так і продовжує сьогодні постачати вже відвертих сепаратистів Константинова та Аксьонова, яких чомусь стільки часу без успіху розшукує суд і Генеральна прокуратура, усім, щоб ні в чому не було труднощів при окупації Криму як частини української території. Де логіка?

Українці Криму не розуміють – хіба «натуральне та якісне» Україні більше немає де збувати, окрім як у Криму? Хіба не знайдеться у світі споживача на українські продукти, які можна було би продати з гідністю, а не з приниженням і з погрозами «вбивства»? Врешті-решт, чому не кримські «постачальники» нишпорять теренами України, намагаючись закупити бодай щось із продуктів для Криму, а наші виробники не накручують їм подвійні та потрійні ціни? Чому вони самі стоять на кордоні Криму з фурами «якісного та натурального», принизливо доводячи цим нікчемам, що це добрі продукти, і благаючи пропустити? Знову ж – де логіка?

Крим сьогодні багато в чому обмежений – у транспорті, в інфраструктурі галузей, у банківському та фінансовому забезпеченні, у робочих місцях, у кадрах, але це все фактори не критичні, хоча сепаратистам доводиться докладати велетенських зусиль, щоб вирішувати, а ще більше, щоб приховувати їх. Але є фактори критичні – постачання Криму водою, енергією, харчами. І питання сьогодні стоїть так: або Україна, постачаючи своїх вбивць у Криму всіма ресурсами, допомагатиме сепаратистам поліпшувати та полегшувати процес окупації, і тоді час його повернення постійно віддалятиметься. І тоді виникає питання – як це називатиметься і кваліфікуватиметься з боку «постачальників»? Чи ж це не є пособництвом окупантам?

Або Україна допоможе нарешті патріотам України у Криму, в тому числі кримськотатарському народові, повернути півострів додому, на Батьківщину, до свого складу, перекривши доступ сепаратистам до всіх критично важливих ресурсів (чого вони, правда кажучи, давно очікують і більш за все бояться!), і наочно покаже всім, що таке Крим без України. Третього не дано!

Питання про законність і про гуманність

Деякі аналітики висловлюють сумніви щодо того, що якби Україна застосувала ці засоби впливу на агресора, то чи не приведе це до порушення існуючих у міжнародному праві обмежень на застосування техногенних факторів впливу на супротивника, які можуть призвести до гуманітарних катастроф. Відповідь однозначна – ні, не призведе.

По-перше, ані Кодекс громадянського захисту України, ані Закон України «Про засади національної безпеки України», як і акти міжнародного права, не містять заборони на їх застосування. По-друге, ці фактори є не техногенними, а торгівельно-політичними, і вони не можуть стати причиною загибелі для населення. По-третє, керівники самопроголошеної влади Криму неодноразово заявляли, що вони вже вжили всіх заходів для того, щоб у випадку аварій чи скорочення постачань ресурсів на півострів забезпечити Крим усім необхідним. Тому ці заходи спрямовані не проти населення, а виключно на перевірку компетентності та працездатності органів влади. По-четверте, не будемо забувати, що вони не cпрямовані на людей, а виключно на створення тиску на супротивника, який порушив міжнародне право, який утримує півострів військовою силою і має ядерну зброю, який веде проти нашої країни агресивну загарбницьку війну на Донбасі. По-п'яте, метою цих методів є не порушення прав, а навпаки – прагнення відновити законність і права понад 2 мільйонів громадян України, які перебувають на незаконно анексованій території.

Супротивник, тобто Росія, сам створює неприйнятні умови для торговельно-економічної співпраці з Україною

При цьому не будемо забувати, що цей супротивник, тобто Росія, сам створює неприйнятні умови для торговельно-економічної співпраці з Україною. Саме тому Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк на засіданні уряду 18 липня 2014 року закликав українських експортерів диверсифікувати ринки збуту продукції у зв'язку з перспективою повного обмеження торгівлі з Росією. Це повною мірою, і передусім, стосуватиметься й Криму.

Яценюк заявив: «Мій прогноз наступний – треба готуватися до того, що в нас буде практично повне обмеження торгівлі з Росією у двосторонньому форматі. Західні країни впроваджують санкції проти Росії, закривають двосторонню торгівлю, також зазнають збитків, а ми гадаємо, що все так просто мине, – це неправильно, це не відповідає нормам міжнародного права і це не відповідає основному поняттю – нашій гідності. Розумію всі економічні наслідки, але так само розумію, що Росія – це не єдиний ринок у світі, на який українська продукція повинна постачатися… Інакше виходить, що ми у фактичному стані війни і кажемо: купіть у нас на мільйон доларів продукції. Для мене це ненормально». Голова уряду підкреслив, що Російська Федерація вже перекрила газ і виставила ціну в 500 доларів за 1 тис. куб. м газу. «Знаючи, що кожний з вас страждає, і вся країна, торговельне ембарґо впровадили на всю продукцію, яку можна і не можна, і залишили тільки те, без чого вони просто фізично не можуть обійтися. Зате вони дуже впевнено постачають зброю, «Буки», танки, гроші та розстрілюють наших вояків», – підкреслив Яценюк.

Точку зору, солідарну з думкою автора тієї замітки, висловлюють і відомі дипломати, аналітики, експертні товариства в Україні. Так, 18 липня у Києві відбулася прес-конференція благодійного фонду «Майдан закордонних справ» за участі екс-посла України в Туреччині Богдана Яременка та відомого кримського експерта Андрія Клименка. Її учасники аргументовано висловилися за застосування проти Росії торговельних, енергетичних, економічних санкцій. «Росія мусить на своїй шкурі відчути ціну анексії Криму. Тому Україні необхідно впровадити секторальні санкції проти Криму та Росії, як країни-агресора, яка підтримує міжнародний тероризм», – заявили вони.

«Ми виходимо з тези про те, що Україна може зробити для того, щоб перетворити Крим для Росії на дуже дороге задоволення. Ці санкції мають бути спрямовані на те, щоб Росія слабшала економічно та політично. Найбільш ефективними тут будуть економічні секторальні санкції», – каже Богдан Яременко.

Україна протистоїть серйозному і сильному агресорові, а тому для перемоги необхідне застосування всіх можливих засобів, не пов'язаних із загибеллю кримчан

«Український бізнес має звідти піти, а держава повинна стимулювати цей процес, щоб зберегти ініціативний прошарок підприємців», – пояснив Андрій Клименко. Він підтверджує, що проукраїнське населення Криму готове до жорстких санкцій з боку України. «Позиція цих людей з кожним днем стає дедалі жорсткішою – вони кажуть: впроваджуйте санкції, бийте їх дужче, завдавайте їм збитків, ми потерпимо. І це не лише у питаннях електроенергії, подачі води, але й продуктів харчування, медикаментів і багатьох, багатьох галузей», – повідомив Андрій Клименко. Учасники благодійного фонду «Майдан закордонних справ» стверджують, що українська влада повинна на законодавчому рівні ухвалити рішення про те, що всі прибулі на територію Криму після 1 березня 2014 року після повернення півострова до складу України не матимуть майнових прав і права проживання в АРК. А весь їхній бізнес і торговельні операції в Криму після 18 березня 2014 року повинні бути визнані недійсними.

Експертне товариство в Києві розробило «Стратегію повернення Криму», яку вони пропонують владі України. За словами її автора Андрія Клименка, Україна протистоїть серйозному і сильному агресорові, а тому для перемоги необхідне застосування всіх можливих засобів, не пов'язаних із загибеллю кримчан. «Кримські українці, – пише Андрій Клименко, – буквально викликають вогонь на себе, запитуючи щодня нас, тих, хто поїхав на материк – коли, нарешті, Україна почне жорстку економічну блокаду півострова? «Економічна війна» не є чимось новим в історичній практиці. У 1939 році, очоливши уряд у перші дні Другої світової, британський прем'єр Вінстон Черчіль створив спеціальне міністерство економічної війни з Третім рейхом. Воно швидко проаналізувало всі слабкі місця – експортні та імпортні комунікації, активи за кордоном і судна у морі, критичні сировинні та фінансові позиції. І діяло – винахідливо, жорстко та швидко.

З точки зору Клименка, блокада Криму вже існує. Він вказує, що її підтримують усі великі банківські структури, світові туристичні оператори, судноплавні та авіаційні компанії, у Криму припинено інвестування. На його думку, Україні та світовій спільноті слід зробити транспортну та інші форми блокади півострова повними. Зокрема, на його думку, має бути повною і торговельна блокада Криму.

Платити податки окупантам означає фінансувати продовження агресії Російської Федерації проти України
Андрій Клименко

Андрій Клименко пропонує замість формування у Криму «фейкової ВЕЗ», раптово запропонованої законодавцями, цілком резонно ухвалити закон України, який би розглядав торговельну діяльність із Кримом як пособництво окупантам. У першу чергу тому, що ця діяльність припускає сплату податків у Криму, а «платити податки окупантам означає фінансувати продовження агресії Російської Федерації проти України», – стверджує Клименко.

Більше того – продовження будь-якої співпраці України з Кримом «означає дискредитацію звернень України до країн світу з вимогою впровадження ними економічних жорстких санкцій щодо агресора». Тому припинення постачання Криму всіма життєво необхідними ресурсами з боку України – це необхідні заходи самооборони, цивільного та військового захисту суверенітету і територіальної цілісності України, прийняття яких диктується умовами військового часу.

Путін «не має жодного шансу втримати Крим, він його поверне скоріше, ніж ще щось станеться. Росія поверне Крим, оскільки ми існуємо у світі розуму та перемовин, а не у світі танків», – заявив нещодавно колишній президент Польщі Лех Валенса. Втім, кримські українці не мають наміру сподіватися на «добру волю Путіна», якої той не має. У Криму вважають, що обов'язок України – застосувати всі методи економічного впливу на Росію, для «примусу до відновлення порушеного міжнародного права», і немає питання про гуманність цих методів, оскільки вони непоєднувані з «гуманністю» Росії, яка збиває міжнародні цивільні лайнери з трьома сотнями пасажирів на борту.

Теперішній етап розвитку військової агресії Росії вимагає, щоб агресора було зупинено, і для цього будуть гуманними всі методи, які змусять його опам'ятатися, економічні в першу чергу.

Олесь Черемшина, кримський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG