Це був дивовижний день, надзвичайно яскравий. Вранці мені довелося бути у моєї приятельки у справі. Я була з подругою. Моя подруга, звичайно, громадянка України. А приятелька – кримська патріотка. Ну, це означає, що у неї свій, кримський підхід до патріотизму: мрія про російські гроші та українські пільги і витрати.
Вона працює вдома приватно. Не знаю, чи платить податки, напевно, ні. І не платила ніколи, швидше за все. Вона всиновила хлопчика з дитбудинку 2 роки тому. Зовсім крихітного. В Україні отримувала допомогу і пільги – безкоштовні путівки на відпочинок, безкоштовне лікування в лікарні та профілакторіях, ну і ще що там належить, не знаю.
Два місяці тому ми зустрічалися і тоді вона сказала: «Я добре заробляю, тому допомога в 960 грн. мене не цікавить. Зате це буде Росія. Зате я житиму в цивілізації».
Учора її риторика дала тріщину. Вона сказала: «Наступного тижня планую зі своїм хлопчиком поїхати в санаторій. Працюю зараз багато. Гроші потрібні. Адже безкоштовні путівки у нас забрали. Допомогу зменшили в 2 рази. Але нічого, я ж працюю. Правда, клієнтів стало менше, але я заробляю. А продукти які дорогі стали, жах. Мені поки що вистачає, я ж працюю... А які росіяни все-таки молодці: купую майонез. Читаю склад: повністю натуральний продукт. Купую цукерки – чудові просто. А масло яке – натуральне, коров'яче. Найсвіжіше! Ну так, дорожче за наше в два рази. Але зате ж натуральне!»
Вона каже, а я радію... Просто бальзам на рани. І тут вона у мене запитує: «Ліза, я ось все у тебе хочу запитати і не знаю, як. Всі говорять, що війна скоро у нас буде. Що американці прийдуть Крим бомбити з градів і буків. До мене вчора клієнтка приходила. У неї сестра живе в Донецьку. У цієї сестри племінниця сусідки зі Слов'янська. Так от. Вона каже, що там немає української нацгвардії. Там з ДНРівцями воює Америка. Вона сама, особисто, бачила негрів у формі. І вони їли американську тушонку. Вона за баночками визначила, коли ті поїли і пішли. На баночках саме по-американськи було написано «тушонка». Так от. Ці негри прийдуть Крим бомбити».
Вона говорила, а у мене текли сльози. Я не могла сміятися в голос, але сльози було не втримати. Вона вирішила, що я переживаю за майбутню війну. Я її заспокоїла. Сказала, що це – провокація. Ніякої війни не буде. «Ти мені віриш?», – «Тобі, Ліза, вірю», – сказала вона.
На цьому ми й порішили. Театр військових дій пройшов повз Крим уже давно і назавжди!
Після обіду мені необхідно було в ЖЕК платити за квартиру і взяти довідку про склад сім'ї для сина (отримати укр. паспорт). Коротше, мій паспорт залишився в машині, і я за ним пішла. Коли вийшла з ЖЕКу, одна жінка підбігла до мене і захлинаючись від щастя вигукнула: «Ви – Ліза?! Я така рада. Я мріяла. Я не вірила. Можна Вас торкнутися? Я думала, що ніколи Вас не побачу. А ще думала, впізнаю я Вас чи ні... Впізнала. Ви така сама, як і в кіно. Точно. І спідничка така ж».
Поки вона мене торкалася, я побачила чоловіка, який дивився на мене. Ми зустрілися очима і він прошепотів: «Ліза!» Потім уже обіймалися з ним. Він теж мене бачив. І теж мріяв, і одного разу поступився мені дорогою в місті і посигналив. «Ви пам'ятаєте? Це був я!» Я, звичайно, пам'ятаю. Це був він!
Коли я повернулася до ЖЕКу, у віконці для оплати була черга. І тут голос дівчини гучно оголосив: «Ліза, підійдіть сюди!» Я підійшла. Виявилося, що вона теж рада. Дівчина – моя подруга в ФБ, моя читачка. Познайомилися. Вона зробила мені довідку, і я виходила на вулицю вже обережно.
Дорогою додому вирішила заправитися. Заправник взяв гроші. Вставив пістолет у бак, підійшов до лобового скла і став його мити. Я знайшла 5 рублів, але він сказав: «Для Вас – безкоштовно. У Вас прапорці. Я Вас знаю!».
Я вчора була зіркою. Приємно, чорт забирай. Але за все треба платити. І за задоволення теж.
Вже біля будинку випав мій смартфон і розбилося скло. Йо-майо! Тільки синові змінили скло на його НТС, 100 баксів – в трубу. Тепер мій телефон. Син, побачивши це, сказав: «Ось бачиш, мамо. У тебе «так вийшло», а у мене – «руки з ж... ростуть»!
Ліза Богутскі, українка, етнічна росіянка, жидобандерівка з Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
