Доступність посилання

ТОП новини

Як у Росії набирають добровольців для війни на Донбасі


Бойовик угруповання «ДНР», яке в Україні визнано терористичним, біля міста Донецьк, 23 липня 2014 року
Бойовик угруповання «ДНР», яке в Україні визнано терористичним, біля міста Донецьк, 23 липня 2014 року

Олександра Вагнер, Андрій Корольов

Із Росії надходять гуманітарні вантажі з допомогою так званим «ДНР» і «ЛНР». У Москві збором грошових коштів, ліків, одягу та продуктів харчування займається парламентська партія ЛДПР, яка 24 травня підписала «з офіційними представниками «Донецької народної республіки» в Російській Федерації» відповідну угоду. Російська редакція Радіо Свобода також з’ясовувала, як для Донбасу набирають добровольців у Росії.

ЛДПР передала на потреби «ДНР» один зі своїх офісів у Москві, а за допомогою філій в інших російських містах координує збір медикаментів і коштів. Центр гуманітарної допомоги, куди звозять одяг і продукти харчування, збір яких організують у всій Росії, створений і в Ростові-на-Дону. Деякі росіяни допомагають матеріально, перераховуючи гроші на закупівлю медикаментів для учасників бойових дій на сході України. Проте одночасно з гуманітарною допомогою в Росії вербують людей, що мають військову професію, і відправляють добровольцями воювати на боці так званих Донецької і Луганської «народних республік».

Перший «військкомат» «ДНР» з’явився у Слов’янську наприкінці травня. Тоді на сайті «Антимайдан» було опубліковане повідомлення із закликом вступати в «Народне ополчення Донбасу», яке супроводжувалося українськими номерами телефонів для зв’язку. Через кілька днів стало відомо про те, що філія «військкомату» «ДНР» відкрилася в Москві. Про це повідомили не тільки новинні сайти «Донецької народної республіки». В оголошеннях, розміщених у соціальних мережах і на різноманітних сайтах, що підтримують «ДНР» і «ЛНР», бажаючим вступити в «Народне ополчення Донбасу» пропонували звернутися в московський офіс електронною поштою або по Скайпу. В оголошенні йдеться: «Канал відкритий – армія полковника Стрєлкова в Слов’янську і народ «Новоросії» чекає на вашу допомогу, брати!»

Радіо Свобода зв’язалося з «військкоматом», проте на прохання офіційно дати інтерв’ю співробітники навідріз відмовилися, тоді кореспондент вирішив представитися добровольцем. Таким чином він отримав номер телефону Михайла, який координує, за його словами, роботу російських «пересильних пунктів».

Михайло – уродженець міста Шахти Ростовської області, яке розташоване всього за 70 кілометрів від українського кордону. Він розповів, що пункти збору добровольців, крім Москви, працюють у Воронежі і Брянську, проте розповісти детальнішу інформацію про них, наприклад, назвати адресу, по телефону відмовився. Проте з розмови з Михайлом стає очевидним, як відбувається набір російських добровольців, чи отримують вони зброю і куди конкретно прямують в Україну з Росії.

Інтерв’ю з вербувальником Михайлом

Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:03:56 0:00
Завантажити на комп'ютер

– Я хотів би дізнатися, що від мене потрібно і що мені буде потрібно?

– Треба мати взуття, форму, розвантаження.

– Яку форму?

– Ну, зручну, назвемо так.

– Тобто будь-який одяг, а там мені все, я так розумію, видадуть, так?

– Чи можуть видати, так, але бажано мати щось своє, військове.

Так, значить, я приїжджаю в Шахти, я правильно розумію?

– Так.

Хто мене там зустрічає?

– Ви мені дзвоните, і ми зустрінемо. На цей номер.

Зброєю я буду вже забезпечуватися там, на місці, так?

– Ну, це я навіть не знаю. Там все на місці, так.

Ви ж не відразу людей відправляєте, там якусь перевірку вони проходять і так далі, що це за перевірка?

– Там у них серйозно все. У них там проходять тести і все таке інше. А після цього визначають, хто куди. Досвід, навички, здібності.

А вік важливий?

– Молодших від 18 років не беруть, а так не залежить. І 63 років ось приїжджав нещодавно молодий чоловік.

– А по пунктах розкажіть, що буде далі?

– Приїжджаєте в Шахти, вступаєте в команду, їдете, там зустрічають, і ви їдете далі, вже в розташування. По одному не буває. Коли якась кількість людей є, то їдете туди, і там вже вас зустрічають.

– А що з переходом кордону?

– Там все нормально зараз, на даний момент. Я вам по телефону не можу такі речі сказати. Є канал.

– Тобто це такий неофіційний перехід через кордон, виходить, так?

– Там і офіційний є, і неофіційний, там різні є канали. Я офіційно їздив. (Українська армія наразі повністю не контролює кордону з Росією – ред.)

А для офіційного переходу мені достатньо просто мати російський паспорт і більше нічого?

– Абсолютно.

– Скільки треба грошей з собою мати на перший час хоча б?

– Та я не можу сказати. Якусь суму необхідно. Тобто там, вже на місці, все забезпечення, але якийсь запас просто мати треба, напевно. А тут – теж невелику суму якусь треба взяти. Їжа у нас є, проживання є.

У яке місто мене можуть перекинути відразу ж?

– Відразу – до Луганська. Потім від вашого бажання залежить.

Як будуть визначати мою придатність?

– Як в армії. А там і є армія.

А там що, якісь лікарі будуть чи ще щось? Може, мені якісь медичні довідки треба з собою взяти?

– Не знаю. Про довідки ніхто не звертався. Швидше, таке психологічне тестування.

– Чи не буде так, що я повернуся до Росії, а мене тут схоплять і відправлять в найближчий слідчий ізолятор?

– Я не можу відповісти на це запитання, тому що поки таких випадків не було. А, враховуючи нашу правову систему, від неї можна чого завгодно очікувати. Прецедентів не було, але ...

– А чи не виходить так, що я купую квиток в один кінець?

– Це одному Богу відомо.

Постарайтеся мені відповісти на запитання з зворотною дорогою. Набридла мені вся ця історія, я хочу з цієї історії вийти, повернутися додому...

– Ну, поверталися люди, поверталися. Хтось через тиждень повернувся, проблем не було. Під замком там нікого не тримають, насильно. Але ви подивіться в інтернеті, там ще є «військкомат» «ДНР»...

А потрібен якийсь пайок чи ви там самі нагодуєте?

– Ні, це у нас все є, все в порядку. Поки ніхто не скаржився начебто, не голодував. А там вже забезпечення, там теж... Ось я недавно там був, я так добре в Москві не їв.

(Повніший оригінал публікації на сайті Радио Свобода)

XS
SM
MD
LG