Максим Миреєв: Ковбаскою Малою Спаською та Крим

Останній день на роботі в Офіс Депо в Лейквуді зіпсували ватники. Він і вона – п'ятдесят із гачком. Колега передав мені їх, оскільки не міг їх зрозуміти. «Це, – каже, – твої люди». По-англійськи говорить він, вона – тільки по-російськи.

Питаю: «Out of sheer curiosity, may I ask you where do you have your wonderful accent from?»
– We originally from Russia.
– А я з України! Клас, здорово, що зустрів рідну душу.
– А звідки з України?
– З Криму!
– Ну а чо з України, кажеш? Це ж Росія зараз.
– Тимчасово й абсолютно незаконно. Повернемо Крим додому скоро.

Вам треба було бачити їхні обличчя... Очі по двадцять п'ять центів. Рот ковтає повітря. Особа червоніє, як у персонажа японського аніме. Кулак рубає повітря: «Не смій так говорити, сука! Ми самі з Донбасу. Ось прийде Путін, Путін таких, як ти, навчить Батьківщину любити! А на Донбасі скоро всіх, як ти, до стінки поставлять і правильно зроблять!»

Коротше, в цей день вони наскаржилися на мене менеджеру на своєму брокен інгліш в стилі: «bad work. We pay no money because ... him». Мені на них було абсолютно наплювати. Я сказав їм усе, що думаю.

І про те, як класно Росію любити з Америки. І про те, як за 18 років (за словами мужика вони вже стільки в США), вони так і не вивчили англійську. І про те, що для українців цей стілець (вони його хотіли купити) – 49.00 баксів, а для них за повною ціною – 99.99, і взагалі, у нас його немає в магазині.

Для ватників у цьому магазині взагалі нічого немає і ніколи не буде.

Я довго і нестримно реготав їм навздогін. У мене реально був нервовий зрив. Люди вмирають щодня з вини Росії. А ці хмирі радіють і плескають Путіну. Я не можу їх здати СБУ або ФБР, але надати їм сервіс по-російськи я постарався. Нехай котяться до свого Путіна ковбаскою Малою Спаською.

Грубувато, але зрозуміло.

Максим Миреєв, американський блогер, кримчанин

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції