Ми завжди були частиною Європи. Дехто твердить, що в часи, коли в Європі тільки зароджувались демократичні основи розвитку, в Україні вже були сформовані принципи конституційної демократії.
Сьогодні Україна в черговий раз довела свій європейський вибір.
Ми народжені європейцями
Ми поважали демократію, коли від нас відбирали Крим і думали, що можна домовлятися з тими, хто тримав за пазухою меч і кого згодом назвали «сепаратистами». Демократія має силу тоді, коли її в однаковій мірі сповідують всі. Вона не може бути безмежною для одних і вкладеною в рамки для інших. Це вже – вибіркова демократія. Як твердив колись Вацлав Гавел: «Демократія зв’язує руки тим, хто її поважає, а тим, хто не поважає, дозволяє майже все».
Ми виступаємо за люстрацію тих, хто вирішує наші долі згори. Але миримося з тими, хто руйнує наші душі зсередини. Ніхто не говорить про люстрацію у сфері освіти, де директори шкіл керують ще з радянських часів і ректори вишів «сидять» вже більше ніж 30 років, а відтак наука, яка вже перетворилася в старіючу руїну, обслуговує потреби не своєї держави, а багато чого іншого….
Ось чому всі рішення ми маємо ухвалювати, думаючи про державу Україна, її народ, майбутнє нації.
Зараз – крок за Європою. Як показують спостереження – проросійських симпатиків в Європі не меншає, а навпаки – зростає незадоволення з того, що відтягування розв’язання українського питання може завести всіх у глухий кут. І чим далі – тим більше будуть загострюватися протиріччя. Вже зараз в політичних колах європейських країн звучать неоднозначні оцінки щодо Угоди про асоціацію та ЗВТ з ЄС, так і санкцій проти Російської Федерації.
Європа, як і Росія, дійсно втрачає багато. Європейський союз є найголовнішим торговельним партнером Росії (припадає понад 50% російського товарообігу), а також найголовнішим інвестором – до 80% прямих іноземних інвестицій в Росію надходять з країн Європейського союзу. Крім того, саму Європу чекають нелегкі часи. Більшість європейських країн уже вступили у фазу рецесії. Реалізація ініціативи Росія-ЄС «Партнерство для модернізації» з метою розвитку ділового співробітництва в інтересах модернізації між Росією і Європейським союзом є не менш важливим для Росії, ніж для України Договір про ЗВТ та асоціацію. Модернізація – це ключ у майбутнє. В принципі – Україна і Росія – конкуренти по випуску багатьох видів продукції і питання модернізації господарства країни є питанням її майбутньої конкурентоздатності. Тобто, як і для України, відносини з Європейським союзом є стратегічними й для Росії. І вона не сидить склавши руки і не чекає поки США і ЄС введуть додаткові санкції.
Синхронна ратифікація
Україна і Європейський союз мають одночасно прискорити процес ратифікації Угоди про асоціацію. Я дуже боюся того, що ми, як завжди, все зробимо, а деякі європейські країни будуть відтягувати процес аж до осені і дальше. Цього допустити неможна.
Потрібно ще раз звернутись до країн Євросоюзу – підписантів Угоди – ратифікувати її до 15 вересня. Тоді побачимо, хто є справжнім другом України. На мій погляд, чим довше відтягувати – можуть бути країни, що її не ратифікують. Тоді весь цей «парад» буде зведено до нуля. Україна доказала свою європейськість. Тепер хай свою частину «Єдиної Європи» доводить Європейський союз.
Крім того, ця Угода набирає чинності в перший день другого місяця, що настає після дати здачі на зберігання останньої ратифікаційної грамоти або останнього документа про затвердження. Тому, якщо якась країна ратифікує цю Угоду через рік – то останній документ про ратифікацію надійде до Генерального секретаріату Ради Європейського союзу після ратифікації в цій країні.
Європейці одвічно
Україна не вступає в Європейський союз, а тільки укладає договір про Асоціацію і не заявляє про делегування будь-якої частини свого суверенітету в Брюссель.
В даний час діє ще Угода про партнерство і співробітництво між Україною, з однієї сторони, і європейськими співтовариствами та їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку вчинено в місті Люксембурзі 14 червня 1994 року, і яка набрала чинності 1 березня 1998 року. Ця Угода разом з протоколами до неї втрачає чинність з дати ратифікації нової Угоди.
ЗВТ України з Євросоюзом – це також не справа одного дня, вона буде створюватися поступово протягом перехідного періоду в максимум 10 років, починаючи з дати набрання чинності Угоди про асоціацію. Сторони поступово створюють зону вільної торгівлі протягом перехідного періоду, що не перевищує 10 років, починаючи з дати набрання чинності цієї Угоди, відповідно до положень цієї Угоди та відповідно до Статті XXIV Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.
Угода не визначає наперед і залишає відкритим розвиток відносин Україна – ЄС.
Сторони можуть доповнювати цю Угоду шляхом укладення окремих угод у будь-якій галузі, що належить до сфери її дії. Такі окремі угоди є невід’ємною частиною двосторонніх відносин у цілому, що регулюються цією Угодою, і становлять частину загальної інституційної основи співробітництва.
За період, коли йде процес ратифікації, Євросоюз уже міг би хоч частково вирішити питання щодо безвізового режиму.
Свого часу великий син українського народу Михайло Грушевський сказав: «Якщо ми, українці, хочемо, щоб нас поважали інші народи, то треба, нарешті, почати з поваги до самих себе». Дійсно, ми маємо навчитися поважати себе і вірити в себе. Ми маємо показати світові, що ми не якась відстала нація, ми європейці в прямому розумінні цього слова і ми хочемо, щоб нас сприймали і з нами рахувались як рівні з рівними – не більше і не менше.
Богдан Данилишин, Європейський інститут економічних і політичних досліджень, Прага
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
