Днями їздила до Керчі. Сміливо можу констатувати: Керч – місто-герой!
Вчора приблизний час очікування порома склав 55 годин! Мені здається, що, коли буде референдум про повернення Криму в Україну, Керч дасть 146% голосів «за». Оскільки стільки вражень від анексії Криму не отримало жодне інше місто нашого острова.
Тепер я абсолютно сміливо беруся стверджувати: Крим – це не півострів. Це натуральний псевдоросійський острів. Росія відрізала нас від материка, але ще більше відрізала від себе, коханої. Тепер я точно знаю: я в Росію – ні ногою.
Скільки добрих слів сказано за останній час в черзі на пором! Ну, ось воістину: «До нього не заросте народна стежка!». Ще кілька днів тому черга на паром починалася із в'їзду в Керч. Ви можете собі уявити потік машин, який стоїть мертвим вантажем у вашому місті? Я – ні.
Згадую кортежі всієї «еліти» на південь повз Сімферополь. Я якраз живу там, куди заганяють фури та вантажівки, коли пре вся ця капела на відпочинок. Це називається «кишеня». Я знаю, як в кабінах нудяться воділи, які, користуючись нагодою, вирішили вивезти сім'ю на кілька днів до моря. Так вони стоять 3-4 години. І все. Все паралізоване. Всі, хто тримає кермо в руках, – матюкаються і проклинають «вищий світ».
Керч паралізована вся. Але якби це був мертвий вантаж – півбіди. Це живий вантаж. Йому потрібний туалет. Одним великим туалетом стала сама Керч. Ну, а як? Адже в живому організмі все йде своєю чергою. Ну, і, як мінімум, хочеться 1 раз в день поїсти і сходити в туалет. Майже 30 км пробки.
Позавчора ввечері влада Керчі вирішила, що пора вмикати мозок, налаштовувати антену на добро і зробити щось хороше для своїх же, для росіян. Очистили аеропорт і створили там відстійник. Сонце. Пекло. 55 годин. Іноді приїжджає супровід ДПС і забирає 100 машин на паром. Весело, одна за одною машини вирушають у останню путь.
Убийте мене, але я не розумію такого російського щастя. Ввезення молочки, м'яса, риби – заборонене. Останнє вимітається довгоочікуваними і довгочекаючими туристами з сусіднього царства-государства
Магазини! «Сільпо», АТБ, «Фреш»... Полиці з молочкою чисто вимиті. М'ясний відділ порожній, як ніколи. І ось вся керченська фішка: fish відсутня повністю. Все. Пустеля. Вимерла риба в Керчі. Ви можете собі уявити? Керч – це рибне місто. Це було завжди і в усі часи. У Керчі риби немає! Де вона? Росія заборонила ввезення! Ну, так а навіщо Керчі потрібне ввезення? Їй потрібне, я так розумію, вивезення! Але в Керчі риби немає!
Убийте мене, але я не розумію такого російського щастя. Ввезення молочки, м'яса, риби – заборонене. Останнє вимітається довгоочікуваними і довгочекаючими туристами з сусіднього царства-государства. Керч потонула в черзі, яка чекає доброплава.
Народ розважається як може. Поліклініки Керчі задихаються від напливу гіпертонічних кризів, вагітностей і черепно-мозкових травм (!). А що? Це російська черга. Тут будь-які забави хороші. І навіть бої стінка на стінку. Викручуються хто як може. Адже довідка від лікаря дає перевагу на випередження черги. Раптом, в абсолютно здоровому натовпі тих, хто чекає, виростає черга з інвалідів. Виявилося, місцевий підприємець продав купу наклейок «Інвалід» по 1000 рублів. Хтось тут же в черзі пропонує довідку з вагітності (і жінкам, і чоловікам), хтось – відвідини місцевого борделя, а хтось – без черги вступити в партію «Єдина Росія».
Це все можна зрозуміти. Народ пре додому, і тут усі засоби хороші.
Але як зрозуміти те, що з того боку, з боку «Порт Кавказ», стоїть точно така ж черга з надцінною ідеєю скупатися в кримському морі та поїсти дешевих чебуреків? І там все те ж саме: місцевий підприємець продав купу наклейок «Інвалід» по 1000 рублів. Хтось тут же в черзі пропонує довідку з вагітності, хтось – відвідини місцевого борделя, а хтось – без черги вступити в партію «Єдина Росія»...
Ліза Богутскі, тепер островитянка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
