Уже зараз можна стверджувати, що посткримська Росія суттєво відрізняється від докримської, – повідомив доктор економічних наук, директор Центру досліджень постіндустріального суспільства Владислав Іноземцев в інтерв'ю виданню РБК.
За його словами, сучасна Росія після анексії Криму – це країна, що стала міжнародним ізгоєм, котра вважається страшенним порушником міжнародного права, яка свідомо поставила хрест на економічному зростанні.
«Після того, як резерви будуть розтрачені на соціальні допомоги або роздані наближеним держкомпаніям, громадянами країни можна буде керувати тільки жорсткою силою, а не неформальними домовленостями», – сказав Владислав Іноземцев.
Експерт підкреслив, що після кримських подій Росія стала країною, в якій наростають тенденції до масової еміграції.
«З одного боку, ми й так вже бачимо різке збільшення відтоку населення: якщо, за офіційними відомостями, кількість тих, хто їхав з Росії, в 2008-2011 роках становила менше 40 тис. осіб на рік, то в 2012-му вона досягла 122,8 тис., а в 2013-му – 186,4 тис. осіб. За підсумками 2014 року показник, напевно, буде перевищений. Значить, за десять років ми втратимо стільки ж людей, скільки приєднали разом з Кримом», – повідомив директор Центру досліджень постіндустріального суспільства.
На думку Владислава Іноземцева, «особливий статус» Криму підштовхне прагнення інших регіонів країни до утвердження і їх власної «окремішності».
«Чому, наприклад, ексклавному Криму планується до 2020 року майже 700 млрд. руб., а не менш ексклавному Калінінграду дістануться, зважаючи на все, тільки наслідки торгових ембарго? Та й чому, якщо ми так вітаємо федералізацію Донбасу, зростає страх перед федералізацією Сибіру? Посткримська Росія – це Росія відцентрова», – говорить експерт.
Владислав Іноземцев зазначив, що анексія Криму та підтримка сепаратистів на сході України розділили епоху Путіна на період економічного зростання, неактуальності політики, апології порядку і при цьому відносної відкритості та на період господарської стагнації, політичної невизначеності, захоплення насильством і пасіонарністю і при цьому швидкого відчуження країни від зовнішнього світу.
