Тетяна Мініна
На півострові немає війни і ніби й не стріляють. «Зелені чоловічки» і «ввічливі люди» давно стали не дуже помітні і вже мало кого лякають. Але це тільки здається, що в «російському Криму» стало жити добре.
Зміна валюти на російський рубль і розвішані скрізь триколори – лише явне підтвердження окупації.
Після так званого референдуму і проведення 14 вересня виборів не вщухають пристрасті. Збройні обшуки в будинках кримських татар, школах, медресе і мечетях, в будівлі Меджлісу кримськотатарського народу – все, чим запам'ятається цей страшний період у черговій сторінці кримської історії. І все тому, що кримські татари продовжують жити в надії на повернення демократичного ладу, без якого більшість вже не уявляють собі іншого життя.
Загнати народ у стійло і тримати його в страхові – ця методика багато разів була використана відносно учасників кримськотатарського національного руху ще в Радянському Союзі. Прийоми НКВД в нинішній Росії, мабуть, себе все ще не зжили. Втім, одразу було зрозуміло, хто саме візьме на себе всі удари від місцевої самопроголошеної влади. І всі її нинішні дії для залякування місцевого населення інакше як «зразково-показовими виступами» не назвеш.
І що характерно, ніхто не відчуває великого страху, у людей лише накопичується негатив стосовно того, що відбувається в Криму. Відчуття ще більшого презирства до спецслужб і поліції, та й власне до правлячої верхівки Кремля і кримського «уряду».
Кримські татари сьогодні – заручники ситуації, від яких, як багато хто каже, нічого не залежить. Але, тим не менш, за їхньою реакцією пильно стежать у всьому світі, не кажучи вже про Росію й Україну. А інтерес до питання про участь кримських татар у минулих виборах у Криму був навіть завищеним.
Втім, саме суспільство в Криму продовжує розділятися за етнічною і політичною ознаками. Атрибутика сьогодні всюди. Українські та кримськотатарські прапорці, номерні знаки на машинах явно вказують на етнічну і політичну приналежність їхніх власників – кримських татар, прихильників України і проросійськи налаштованих кримчан.
На дахах будинків і воротах в місцях компактного проживання кримських татар також майорять блакитні національні прапори. Рівень патріотизму зріс в рази, і багатьох в народі це радує. Але багато й тих, хто на певний час злишили півострів. Сьогодні Київ, Львів, Харків та інші українські міста стають тимчасовим притулком для передової кримськотатарської молоді та інтелігентів, які не змогли змиритися з анексією їхньої батьківщини і змушені були її залишити.
Мимоволі згадується класичне «кому на Русі жити добре». Відповідь на це одвічне російське питання поки що не знайдена. Ну, хіба що тим, хто сьогодні перебуває при владі.
Тетяна Мініна, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
