Ірина Гнатишин
Київ – Захід робить дуже багато для України. На цьому, серед іншого, наголосив на вчорашній прес-конференції президент Петро Порошенко. Його заяві «наступили» вслід слова литовської колеги Далі Ґрібаускайте, яка в інтерв'ю американському виданню «The Washington Post» сказала, що «Росія отримала Крим та Східну Україну під оплески європейських та інших світових лідерів, які не допомогли Україні». На її думку, якщо світ не зупинить Володимира Путіна зараз, то після України він піде далі. У словах литовської керівниці криється пряме розуміння проблем України через агресію Росії. Саме Литва з-поміж європейських країн перебуває на «передньому фронті», також потерпаючи на кордоні від провокацій Росії – зауважив в інтерв’ю Радіо Свобода експерт з міжнародних питань Олексій Толкачов.
– Раніше Ви стверджували, що Європа просто психологічно боїться «вийти із зони комфорту». І справа навіть не в економічній залежності від Росії… Тобто, Даля Ґрібаускайте має рацію і є реальна загроза, що Путіна не спинити?
– Я абсолютно погоджуюся з Далею Ґрібаускайте, аплодую їй і схиляю голову, тому що вона, мабуть, одна з небагатьох в Європі, хто розуміє всю загрозу і розуміє Путіна. Дуже часто європейські експерти, та й деякі українські, вважають дії Путіна незрозумілими, що він начебто схибнувся, з глузду з’їхав, і начебто його не розуміють. Ґрібаускайте його розуміє, і мабуть, саме тому, що її країна Литва є найбільш вразливою поряд з Росією.
Росія постійно влаштовує провокації, на кордоні Литви постійно піднімаються російські літаки, доводиться підіймати винищувачі країн НАТО
Росія постійно влаштовує провокації, на кордоні Литви постійно піднімаються російські літаки, доводиться підіймати винищувачі країн НАТО. Відомо, що лише в цьому році 68 разів авіація НАТО підіймалася вздовж кордонів Литви для попередження провокацій з боку Росії, а це більше ніж за 10 попередніх років. Тому пані Ґрібаускайте знаходиться на передньому фронті, вона прекрасно розуміє, що відбувається з Україною.
– Росія веде дуже активну інформаційну атаку в Європі. Наскільки тут ми «пасемо задніх», і як би Ви оцінили дипломатичні успіхи чи невдачі України в цьому контексті?
Європа вже трохи втомилася від такої напруженості. Наближається зима, і для Європи знову ж таки постало питання відновлення тієї зони комфорту, в якій вона звикла жити
– Те, чим я реально задоволений від дій Петра Порошенка за його перші 100 днів, це – дипломатичні успіхи. Справді, він зміг вибудувати інформаційну кампанію, інформаційну політику серед дипломатичних кіл в Європі та й у світі. І успішна поїздка в Сполучені Штати це засвідчила, все було достатньо непогано. Однак питання в тому, що конфлікт затягнувся, а Європа вже трохи втомилася від такої напруженості. Наближається зима, і для Європи знову ж таки постало питання відновлення тієї зони комфорту, в якій вона звикла жити – будь-якою ціною припинити цей конфлікт, щоб він перестав муляти Європі, європейцям, та й взагалі світові. І тут Україну певною мірою «розміняли». Якби ми просто заявили, що ці території (Донбас – ред.) є тимчасово окупованими і відмежувалися від них, це була б одна справа. А ми цього не заявили, ми збираємося вибори проводити. А це по суті, як пливти кораблю далі з напівзатопленими приміщеннями. Тому Порошенко говорить, що Україна має рухатися далі, але в такому стані ми рухатися далі не зможемо.
– Очевидно, що друзі України, такі як Польща, Литва вже вималювалися. А як щодо підтримки від так званої «Старої Європи», чи вона вже просто втомилася і ніяких активних кроків в бік України робити не буде?
– Я ще дуже розраховую на активну підтримку Великобританії, бо вона є достатньо радикальною у своїх заявах і своїй позиції, і є менш схильною до компромісів. Німеччина, справді, пішла на певну радикалізацію. Та ж таки Франція, що дуже приємно – таки відмовилась від поставки «Містралей» в Росію, хоча це, ймовірно, лише вимушений крок для того, щоб зберегти власне обличчя. Подивимося.
Путін веде експансіоністську політику, яка є єдиною формою для виживання імперії
Насправді Європа має розуміти, що Путін веде експансіоністську політику, яка є єдиною формою для виживання імперії. Всі імперії ведуть політику експансії. До тих пір, поки Росія вестиме таку політику, вона існуватиме як держава. Як тільки ця експансія буде зупинена або її дух вичерпається в самій Росії – Росія розвалиться. Тому, ймовірно, Європейському союзу та світові потрібно було б докласти більше зусиль на підрив путінської пропаганди зсередини російського суспільства, на підтримку опозиції, на підтримку незалежних медіа, можливо, на підтримку якихось міжнародних центрів впливу на Російську Федерацію, на російське суспільство. Треба вертатися знову до тієї політики, яка була під час Радянського Союзу.
