Доступність посилання

ТОП новини

Польський експерт: Сьогодні єдиним сценарієм повернення Криму є зміна влади в Кремлі


Адам Лельонек

Київ – Анексія Криму та воєнні події на Донбасі змусили весь світ звернути увагу на Україну. Вона в прямому сенсі слова стала центром Європи. Крим, про існування якого багато років і не підозрювали багато європейських журналістів та експертів, тепер регулярно фігурує в їхніх звітах та повідомленнях.

Доктор, ад'юнкт кафедри міжнародних відносин Техніко-комерційної академії ім. Хелени Ходковськей (Варшава) Адам Лельонек в останній рік активно вивчає ситуацію в Україні не тільки як вчений, але й як журналіст (є співробітником польського порталу міжнародних відносин і аналітиком видання Portal Defence24). Він також особисто бував у Криму, тому знає про специфіку регіону не тільки за чужими розповідями.

В інтерв'ю для Крим.Реалії Адам Лельонек поділився своєю думкою про анексію півострова, про вибори, що пройшли в Криму, а також про санкції Євросоюзу стосовно Росії.

– Недавно в Криму відбулися вибори до «державної ради» (колишній кримський парламент). Їх результати не визнали ні Україна, ні Європа, ні США. Чи має світ, на вашу думку, застосувати санкції щодо кримських політиків, які отримали депутатські мандати? Чому цього не сталося досі?

– Проблема полягає в тому, що європейська спільнота вже кілька місяців чує про санкції, а війна в Україні триває. Щодня в ЗМІ ми бачимо, що хтось веде переговори про наступний етап санкцій або хтось виступає проти них. Люди, які не займаються цією темою, перестають орієнтуватися і починають губитися, не розуміючи до кінця, що ж відбувається. Цим користується Кремль.

Деякі європейські держави і певні групи людей (наприклад, селяни) вже самі починають відчувати фінансові наслідки нової політики Європи щодо Росії. Це породжує суспільне невдоволення, якого європейські уряди намагаються уникати за будь-яку ціну. Це, в свою чергу, послаблює волю і рішучість деяких держав в боротьбі за те, що вони самі називають європейськими цінностями – тобто територіальну інтегральність і право на самовизначення народів. У кожній державі різні сили популяризують гасла «ми не повинні вмирати за Україну» і т. д. У випадку з виборами і новими політиками в Криму вважають за потрібне не створювати зайвого галасу в ЗМІ, оскільки це завжди підштовхує Росію до ескалації конфлікту. А західні ЗМІ та громадськість не зовсім з цим можуть впоратися.

– За результатами виборів до «держради» представники партії «Єдина Росія» взяли понад 70% голосів виборців і зайняли 70 депутатських крісел з 75-ти наявних в нинішньому «парламенті». При цьому вони здобули перемогу в усіх 25 одномандатних мажоритарних округах. Чи можуть, на ваш погляд, бути такі результати на чесних і прозорих виборах?

– У західних державах такі результати звучать абстрактно. Смію стверджувати, що законно таких результатів досягти просто не вдасться.

– Журналістам вдалося з'ясувати, що чимало з тих, хто в Криму стали депутатами, ще в минулому і навіть нинішньому році відпочивали на європейських курортах і взагалі люблять їздити до Європи. Як мають поставитися до цього їхні виборці, які в більшості своїй є прихильниками проросійських ідей?

– Російська політична еліта має два обличчя. Перше – патріотичне, напоказ віддане інтересам батьківщини, її величі, справедливості і добробуту громадян країни, зокрема і тих, що живуть за її межами.

Інше – думає винятково про себе, живе в постійному страху перед гнівом єдиного «пана і правителя», від якого походить вся його влада і яке намагається за всяку ціну захиститися і уникнути наслідків втрати такої милості, серед іншого приховуючи гроші в західних банках.

Самі ці часті виїзди на Захід свідчать про те, що для цих прокремлівських політиків держави Європейського союзу – це більш привабливе місце відпочинку, ніж сама Росія і держави з орбіти впливу Москви. Найвпливовіші росіяни, серед них і Путін, відправляють своїх дітей на навчання саме туди. Я не розумію, чому, спостерігаючи життя на Заході, вони не роблять нічого, щоб змінити підхід до управління власною країною. Не йдеться про копіювання всього західного, а лише про зміну ставлення до влади і громадян.

Нинішня влада прищепила росіянам шовінізм і помилкове уявлення про власну національну гордість

У Польщі здавна існує обов'язок кожного політика – показати публічно, що він проводить відпустку в Польщі. А якщо йдеться про виборців, то дуже невелика кількість росіян виїжджають за кордон або мають взагалі закордонний паспорт. На мій погляд, нинішня влада прищепила росіянам шовінізм і помилкове уявлення про власну національну гордість. Я був у Криму кілька років тому і бачив, що там багато хто, хто називає себе росіянами, настільки переконані у власній величі перед іншими і байдужі до самих себе, що навіть не пробують робити висновків з дій власних політиків.

– Чи планує Польща впровадити санкції щодо кримських політиків, які захочуть відпочивати на польських курортах, наприклад, гірськолижних?

– У Польщі ніхто наразі не говорить про це публічно. Однак можна допускати, що, як у Польщі, так і на рівні всього Європейського союзу, ведеться моніторинг активності так званих сепаратистів, підтримуваних Росією. Чи будуть такі санкції оголошені публічно чи ні, але важко собі уявити ситуацію, в якій будь-яка польська курортна місцевість стала б місцем заїздів кримських політиків. Не в нинішній час і не при таких активних журналістах (польських та українських), які, без сумніву, розповіли б про це. Таким чином, польське Міністерство закордонних справ або уряд змушені були б вжити відповідних заходів, щоб допомогти в потенційно небезпечній або, як прийнято називати це в світі, політично неприйнятній ситуації.

– Недавно стало відомо, що до Криму з гастролями їде відомий британський рок-музикант Кен Хенслі. Притому, що Великобританія разом з іншими країнами світу застосовує санкції проти Росії. Організатори пояснюють, що контракт про виступ Хенслі був підписаний ще до всіх подій у Криму і Україні, і тому гастролі не скасовані. Чи слід британцям, на ваш погляд, відреагувати на це?

– У західних країнах держави не втручаються в такі події, а рішення залишаються на розсуд творчих людей. Зазвичай більшість з них вміють вийти з таких ситуацій, але потрібна воля, щоб, наприклад, вплинути на виробника або організатора. Карикатурою політично заангажованих «артистів» можна вважати Стівена Сігала (американський кіноактор, режисер, продюсер – прим. ред.) або Жерара Депардьє (французький актор, кілька років тому отримав російське громадянство – прим. ред.), які сліпо підтримують Путіна і його політику.

Метою організаторів концертної траси є максимізація вигоди. Однак не кожна зірка хоче бути політично заангажованою. Але випадок з Кеном Хенслі, мабуть, не такий. Концерти можуть скасовуватися через різні обставини, зокрема, наприклад, через те, що колектив так напився, що не може виступати. Якби Хенслі хотів, він міг би відмовитися від цієї (кримської) частини гастрольної траси, але очевидно, для нього важливіші гроші.

– Сьогодні багато українських експертів висловлюють думку, що країни Європи занадто лояльні до Росії і не застосовують відносно неї повноцінних санкцій, оскільки більше керуються своїми економічними інтересами, ніж європейськими цінностями...

– Такі ж звинувачення на адресу багатьох європейських урядів лунають і на Заході. Треба визнати, що американці на самому початку зробили для України значно більше, ніж країни Євросоюзу. І ця їхня позиція стала рушійною силою для багатьох політичних рішень в Європі. Незважаючи на моє критичне ставлення до бюрократичних механізмів Євросоюзу, я не став би говорити про лояльність європейських держав відносно Російської Федерації. Є лише менші або більші ступені енергетичної чи економічної залежності.

Я не став би говорити про лояльність європейських держав відносно Російської Федерації. Є лише менші або більші ступені енергетичної чи економічної залежності

Слід пам'ятати, що європейські та американські політики, які міряються економічними і мілітарними потенціалами з Путіним, самі мають серйозні фінансові проблеми. Адже криза 2008 року закінчилася лише на папері і в офіційній статистиці, і Кремль ідеально це використовує.

Водночас, ефекту від санкцій щодо Росії не доведеться довго чекати. Вони могли б бути більш жорсткими, однак у той же час ціна цього «суперництва» вже зараз серйозно відчутна і для Європи. Більше того, російський президент, на відміну від західних політиків, не зобов’язаний рахуватися з громадською думкою або законодавчими обмеженнями.

– Сьогоднішні реалії доводять необхідність перегляду системи світової безпеки, реформування НАТО. Чи слід очікувати цього найближчим часом? Чи засвоює Європа уроки, які «викладає» Росія в Україні?

– Про необхідність реформи НАТО давно говорять на Заході. Європейське співтовариство довгий час присипляли розповідями про економічну могутність Євросоюзу, яка мала замінити мілітарну потужність. Путін ефективно пробудив багатьох від цього стану «блаженства» і «самозакоханості». Однак чимало залишається ще до виконання, і немає гарантії, що це відбудеться. Люди, які живуть в кредит, яких стільки років вмовляли, що вони в безпеці і що найбільші їхні проблеми – боротьба з людьми, які знущаються над тваринами і всесвітнє потепління, вибирають свою усвідомлену «нереальність». У ній Путін – це сильний політик, «яких у нас не вистачає» і який, блокуючи резолюції ООН у справі Сирії, врятував світ від третьої світової війни, до якої за будь-яку ціну вели «погані американці».

Найближчим часом складно очікувати значних реформ НАТО. Політики заплутались в обіцянках щоразу все нових і нових соціальних виплат, а тепер повинні або забирати свої слова назад, або підвищувати податки, що ускладнює рішення про збільшення видатків на оборону. Проте поведінка Путіна відносно України дала імпульс, якого багатьом дуже не вистачало. Зміни – це лише питання часу.

– Скільки ще часу, на ваш погляд, продовжиться нинішній «російський» статус Криму?

Тільки Путін міг наважитися на анексію території чужої держави, продовжуючи говорити про «братню» Росію, забрати фінансові ресурси, призначені для виплати пенсій своїм же громадянам, щоб фінансувати Крим

– Є багато сценаріїв. Поки, на жаль, нічого не вказує на те, що російська окупація близька до завершення. Євросоюз і Німеччина готові до посилення санкцій, однак, як показують останні місяці, йдеться, в першу чергу, про стримування збройних дій, кровопролиття. Що зроблять еліти Заходу, коли Кремль наприкінці скаже, що ціною автономії або від'єднання від України її східної частини припинить бойові дії? Багато експертів на Заході вважають, що про це йдеться від самого початку, Путін весь час сигналізує, що грає на велику «ставку» – цілу Україну. Як варіант, ставить на блокування реальної інтеграції Києва з Євросоюзом. Але всі ж знають, що російські цілі, як і методи їх досягнення, динамічні. І з цим не можуть впоратися наші «професійні» політики, які компетентні лише в партійних розіграшах, а не в делікатній грі на міжнародній арені. Багатьом європейським політикам буде досить «перемир'я за будь-яку ціну».

– Чи бачите ви перспективу повернення Криму під контроль України? Як це має відбуватися?

– На цей момент єдиним сценарієм повернення Криму, який здається реальним, є зміна влади в Кремлі. Тільки Путін міг наважитися на анексію території чужої держави, продовжуючи говорити про «братню» Росію, забрати фінансові ресурси, призначені для виплати пенсій своїм же громадянам, щоб фінансувати Крим.

Війна в Україні й анексія Криму не мають ніякого економічного обґрунтування. Важко говорити і про політичне значення, оскільки російський президент показав, що не є стабільним і зрозумілим партнером ні для кого, навіть для країн СНД. Зараз він створює «пояс дестабілізації» на кордоні з зоною впливу Заходу, щоб відбити бажання його еліти входити в цей простір, тобто щоб зберегти статус-кво. Питання повернення Криму і припинення війни на Донбасі полягає в тому, скільки ще часу росіяни будуть пасивно погоджуватися заміщати свої мрії про добробут, стабільність і впевненість в завтрашньому дні ілюзіями, регламентованими Кремлем, про власну могутність або особливість.

XS
SM
MD
LG