Київ – Представники Адміністрації Президента України та Кабінету міністрів вже давно повідомили, що розпочали створення концепції повернення Криму, проте досі не оприлюднили результати своїх розробок. Зараз у цьому напрямку владу випереджають незалежні експертні центри, які працюють над планом з відновлення контролю за анексованою територією. Однією з таких організацій є благодійний фонд «Майдан закордонних справ», співробітники якого вже кілька місяців працюють над стратегією повернення Криму. Голова правління фонду, колишній генеральний консул України в Стамбулі Богдан Яременко в інтерв'ю для Крим.Реалії розповів про проміжні результати цього дослідження і назвав кроки, які має зробити офіційний Київ для повернення контролю над анексованим півостровом.
– Чому ваш фонд вирішив зайнятися розробкою стратегії повернення Криму?
– Ми відштовхнулися від зовнішньої політики, як це не дивно. У фонді «Майдан закордонних справ» переважно працюють аналітики, які тривалий час працювали на державній службі у зовнішньополітичній сфері, а також у сфері оборони і безпеки. Ми дійшли висновку, що анексований Крим не дасть можливості відповісти ні на одне концептуальне питання, яке стоїть перед зовнішньою та оборонною політикою України. Повернення Криму необхідне з точки зору безпеки, оскільки півострів став зоною, від якої постійно йтиме загроза. З точки зору зовнішньої політики Крим буде подразником для міжнародних відносин, для відносин з Росією, для міжнародних відносин у широкому контексті.
Ми почали замислюватися, що ми можемо зробити для того, щоб знайти відповідь на всі ці питання. В цей же момент у фонді з'явилася група експертів, які через неможливість продовжувати роботу на анексованій території були змушені переїхати. Переважно, вона складається з редакції порталу BlackSeaNews. І ми почали обмін думками. Процес почався в травні, коли у нас навіть не було чіткого розуміння, чому ми втратили Крим. Поступово ми прийшли до розуміння того, що, фактично, Україна не має часу на розгойдування, і потрібно якомога швидше формувати її суспільну думку, надавати інформацію і створювати якісь підходи.
Стратегія повернення Криму може бути реалізована тільки державою або в тісній співпраці держави з громадським сектором. Громадський сектор сам це питання, звичайно ж, не вирішить. Держава зараз змушена займатися тим, чим вона ніколи не займалася – обороною території і розвитком збройних сил. І вона значно відстає в своїх аналітичних та організаційних здібностях від громадянського суспільства. І ми вирішили взяти на себе функцію формування бачення і написання документа про повернення Криму.
Ми не прагнули написати багатотомну працю, яка відповість на всі питання. Ситуація дуже динамічна, і через рік вона може настільки змінитися, що всі ці монографії стануть застарілими і нікому не потрібними. Ми вирішили зробити працю, яка торкнеться максимально широкого кола питань, пов'язаних з анексією Криму і з майбутнім процесом повернення півострова. Ми прагнемо назвати проблеми і напрямки діяльності для держави та громадянського суспільства й ініціювати дискусію з цього приводу. Ми прагнемо позначити сфери державного життя, робота в яких приведе до того, що буде створена ситуація, сприятлива для повернення Криму Україні.
– Так що ж потрібно зробити Україні, щоб повернути Крим?
– Ми ставимося до цього процесу, як до тривалого. Не існує перспектив вирішити це питання швидко. Держава повинна планувати свої ресурси з урахуванням того, що це не швидкий процес.
Стратегія об'єднує в собі два підходи. Перший – це блокада Криму. Другий – це вирішення питань майбутнього устрою Криму. Цей напрям передбачає вчинення дій, які потрібно здійснити для того, щоб ми змогли найбільш безболісно налагодити там нормальне життя після повернення.
Ідея блокади полягає в тому, що анексія Криму є незаконною, і Росія має понести за це покарання. Утримання Криму має бути для Росії настільки дорогим, що чим довше вона платитиме гроші, тим більше це буде втрачати для неї будь-який сенс. Зрештою, це впливатиме на бажання Росії відстоювати Крим. Велика частина нашої роботи пов'язана із з'ясуванням найбільш ефективних способів блокади Криму. Ми досліджуємо реалізацію тих заходів, які унеможливлять визнання зміненого статусу Криму в будь-якій формі, зокрема й у формі конкретного співробітництва з Кримом. Це стосується заходу кораблів у порти, польотів літаків, перевезення вантажів. Це включає і низку дипломатичних заходів. Ми перебуваємо в постійному контакті з нашими партнерами і союзниками з міжнародних організацій.
Утримання Криму має бути для Росії настільки дорогим, що чим довше вона платитиме гроші, тим більше це буде втрачати для неї будь-який сенс
Також скажу кілька слів про другу частину стратегії. Вона включає великий набір питань. Причому ми ще не всі з них позначили. Але основні напрямки я можу озвучити. По-перше, це вирішення питання кримських татар. По-друге, визначення статусу російської мови. Також необхідно провести реформу місцевого самоврядування, яка передбачає децентралізацію та передачу повноважень від центральних органів влади до місцевих. Крім того, необхідні заходи з боротьби з корупцією.
– Коли ви говорите про стратегію повернення Криму, ви маєте на увазі повернення людей чи території? Це я до того, що далеко не всі кримчани можуть позитивно поставитися до економічної блокади, і це може ще більше відштовхнути їх від України.
– Відповідь на це питання фактично вже дала Верховна Рада, коли хувалила закон, який ми умовно називаємо «про окуповані території». У цьому законі з України знімається відповідальність за дотримання прав та інтересів громадян, які залишилися на окупованій території. Ця відповідальність покладається на Російську Федерацію. Росія вирішуватиме це питання на власний розсуд відповідно до своїх планів.
Боротися за Крим так, щоб не нашкодити нікому, ми не можемо. Завжди будуть якісь образи. У зв'язку з цим треба думати не про те, кого ми скривдимо, а про те, як допомогти тим, хто потребує допомоги
У зв'язку з цим ми пропонуємо підхід, який полягає в тому, що для всіх тих, хто не зможе продовжити життя з російською окупаційною владою, мають бути створені умови для переїзду на материкову Україну. Зрозуміло, що деякі акції блокади можуть мати вплив на громадян. І тому повинні бути створені умови для того, щоб люди не відчували на собі негативних наслідків. Але відмовитися від політики блокади ми не можемо, оскільки, крім інтересів окремих громадян, є інтереси народу України в цілому. Вони позначають необхідність боротьби за Крим. Боротися за Крим так, щоб не нашкодити нікому, ми не можемо. Завжди будуть якісь образи. У зв'язку з цим треба думати не про те, кого ми скривдимо, а про те, як допомогти тим, хто потребує допомоги. Потрібно робити все, щоб Росія понесла максимум втрат через свій незаконний акт анексії Криму.
– Ваша стратегія включає такі пункти, як збройна боротьба за Крим і стимуляція боротьби кримчан з анексією всередині півострова?
– Військових аспектів ми не торкаємося свідомо, тому що це справа винятково держави. Але ми розуміємо, що повернення Криму відбудеться шляхом встановлення повного військового контролю над півостровом. Іншого способу немає. Наші військові мають туди увійти, встановити повний контроль за всією територією. Можливо, протягом перших місяців будуть створені військові комендатури, які замінятимуть місцеву владу і поступово передаватимуть справи в руки цивільних адміністрацій, які пізніше будуть замінені демократично обраними органами влади. Але цих питань ми не торкаємося, оскільки це досить складні, комплексні питання. Вони зачіпають нюанси, які випливають із мілітаристських планів Російської Федерації перетворити Крим на військову базу, яка, можливо, матиме ядерну зброю. Це дуже складне питання для збройних сил України. Ми повинні на півдні нашої країни тримати такий контингент, який, як мінімум, буде готовий відбити агресію з боку Криму. По-друге, в разі необхідності, він може увійти до Криму і представляти українську владу в короткий період до відновлення діяльності цивільної адміністрації.
А з приводу політичної боротьби всередині Криму в мене міркування наступні. Ми реалісти, наше бачення базуються не тільки на розумінні принципів роботи Російської Федерації, але і на великих обсягах інформації, які ми отримуємо з Криму. На жаль, наш прогноз полягає в тому, що Україна та інші цивілізовані країни світу будуть мати все менше і менше можливостей впливати на внутрішні процеси в Російській Федерації. Росія стрімко перетворюється на авторитарну державу, яка прагне контролювати думки своїх громадян. У зв'язку з цим Росія відрізає такі канали комунікації, як інтернет, телебачення, радіо. Вона прагнутиме контролювати навіть особисті зв'язки тих громадян, лояльність яких у Криму у них буде викликати сумніви.
Ми пропонуємо інший шлях. Україна повинна створити умови для переселення всіх охочих громадян з Криму на материк. Створити умови для евакуації бізнесу, для навчання в школах і вишах, і підтримувати інтелектуальне й бізнесове співтовариство на материковій Україні.
Ми обстоюємо ідею про те, що кримськотатарська національна автономія повинна бути створена на території материкової України
Звичайно, це має стосуватися і кримських татар. Ми обстоюємо ідею про те, що кримськотатарська національна автономія повинна бути створена на території материкової України. Ми повинні вивчити всю законодавчу базу, яка дозволить нам створити легітимне представництво в органах влади кримських татар – другого державотворчого народу, для якого Україна є рідною землею. Ми повинні знайти форму легітимізації Меджлісу, форму забезпечення політичних прав і культурної самобутності кримських татар. Ми повинні підтримувати студентські рухи та спільноти. Має бути створений орган влади, який займатиметься питаннями Криму. Потрібно, щоб навколо нього формувалися різні професійні спільноти, які займатимуться питаннями анексованої території. Тобто дискусію про долю Криму ми пропонуємо поки перенести в Україну. Немає жодних сумнівів, що в Криму ми не зможемо це зробити через жорсткі обмежувальні заходів з боку російської влади.
– Все, що ви говорите – це лише побажання експертів. А чи вдавалося вам за цей період провести переговори з владою про втілення цієї стратегії в життя?
– Для нас влада не конкурент і не опонент, тому переговори з нею проводити нам не потрібно. А діалог ведеться весь час. І на експертних, і на індивідуальних зустрічах ми спілкуємося з представниками практично всіх органів влади, пов'язаних з цим колом проблем. Часто знаходимо розуміння з приводу принципів, на яких слід ґрунтуватися. У нас прекрасні відносини не тільки з владою, а й з організаціями кримських татар, з іншими експертними співтовариствами. Поки у нас немає впевненості, що наш уряд може взяти і реалізувати таку стратегію. Однак осмислення цього питання офіційним Києвом почалося, але сьогодні експертна спільнота пройшла більший шлях, ніж влада. Ми продовжуватимемо наші розробки. А влада зараз обмежена в ресурсах з урахуванням війни і трансформацій в країні. Найрозумніші представники влади говорять, що розуміють проблему Криму, але буде добре, якщо громадянське суспільство наразі буде на передовій осмислення цієї ситуації. Я хочу вас запевнити, що в більшості міністерств, що мають відношення до проблеми Криму, в Адміністрації президента, у Кабміні знають, чим ми займаємося. І я сподіваюся, що влада найближчим часом прийме у нас естафету реалізації стратегії щодо повернення Криму.
