Галина Хмільовська
Цієї суботи, за годину після ранкового намазу, зі святкової ранкової молитви розпочнеться Свято жертвопринесення – Аїд Адха (мовою Корану) і Курбан-байрам (тюркськими мовами).
Насправді, апофеозом Хаджу, що передує святу Курбан-байрам, є Стояння на горі Арафат. Вважається, що у День Суду всі народи від початку світу будуть зібрані саме на Арафаті, неподалік від Мекки.
Тому паломники особливо проникливо моляться, вистоюючи на Арафаті, а решта мусульман світу, хто не здійснює Хадж, на знак солідарності з ними, постяться. І лише наступного дня, після святкової молитви, наступає Свято жертвопринесення – в пам'ять про велику Божу милість, яка була дарована Ібрагіму в момент, коли він, упокорений Божою волею, ладний був принести в жертву свого сина Ісмаїла. Господь перевірив силу його віри і послав йому для жертви вівцю. Тому мусульмани усього світу цього дня мають приносити жертву вівцю чи козу. Це – сунна.
Є також сунна щодо того, яким має бути курбан – пожертва.
По-перше, треба знати, що жертва тварини приноситься главою сім'ї від імені всієї родини, а не окремими її членами. Одна родина має приносити в жертву одну вівцю або одну козу. Сім сімей у складчину можуть принести в жертву корову або верблюда. Однак, якщо сім'я багата і хоче принести в жертву три вівці або цілу корову, то вона може це зробити.
Вік верблюда має бути не молодший 5 років, корови – не молодший 2 років, а вівці і кози – не молодший 1 року.
Жертовна тварина має бути здорова і без жодних дефектів.
Жертвопринесення вважається чинним, якщо воно починаться після святкової молитви вранці на Курбан-байрам, але не раніше і не напередодні. Жертвопринесення триває три дні.
Жертву кладуть на лівий бік і повертають головою до Мекки.
Жертву не можна зв'язувати і тримати силою, тварина не має страждати, Ніж має бути дуже гострим, щоб смерть наступила моментально.
У момент, коли сходить кров, не можна робити будь-які інші дії, наприклад, переламувати кістки.
Над жертовною твариною проголошують «Бісміллях!», «Аллаху Акбар!» і тільки після цього заносять ніж. Ті, хто щороку виконуть цю функцію, знають, що в момент, коли тварина покладена на лівий бік і сказані ці слова, вона робиться дуже спокійною, покірною волі Всевишнього. Якщо і в цей момент тварина вивертається, її відпускають.
М'ясо жертовної тварини має були розділене на три рівні частини. Одну частину господар роздає бідним, другу частину – друзям, сусідам і родичам, які потребують допомоги, і лише третю частину залишає собі, хоча може пожертвувати бідним увесь курбан і собі взяти лише символічну частку, щоб покуштувати жертовне м'ясо.
І останнє. Тому, хто ріже жертовну тварину в суспільних місцях, віддають за роботу гроші і тільки гроші. Не дозволено оплачувати роботу жертовним м'ясом, навіть шкурою, оскільки вона жертвується безкоштовно для бідних.
Нехай Всевишній прийме вашу жертву і зарахує вам велику нагороду!
Галина Хмільовська, кримчанка, українська мусульманка, здійснила малий Хадж, живе в Єгипті
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
