Ось про що хочу написати, і прошу вас замислитися про це. Я посилаюся винятково на свою спостережливість і свій аналіз.
Колись, на зорі розвитку соціальних мереж, я одна з перших зареєструвалася на «Однокласниках». Тоді це для мене був прорив. Я знайшла десятки тих людей, з ким навчалася, працювала, відпочивала... Знайшла родичів і давніх друзів, яких, здавалося б, давно втратила.
Спочатку життя моє перетворилося на просиджування годинами біля компа з очікуванням відповідей на відправленого листа. Ми ділилися фотками, спогадами, інформацією про сімейний стан, роботу і т.і.
Поступово солодке стало нудотним, і я почала відчувати, що мені вже й не цікаво спілкуватися з тими, кого я довго не бачила. Люди змінилися, слова змінилися, переконання змінилися.
Хтось із росіян мені писав тоді, що не варто все розповідати про себе, бо сайт КГБшний і розроблений спеціально для збору добровільної інформації. Тоді я посміялася над своїм товаришем і сказала: «Та мені пофігу, що знатиме про мене ваше ФСБ».
Власне, мені й зараз пофігу, але як би вже й не зовсім...
Але головне навіть не в тому, що ми самі про себе писали. Багато хто просто брехав відверто, щоб набити собі ціну. Надсилали фотки після фотошопа, навіть дешевого, з видом себе на тлі пейзажів Іспанії, Сингапуру, Кенії, Ісландії. Причому постійно в одній позі. Головне не в цьому.
Головне в тому, що після такого бурхливого спілкування протягом 1-2 років на сайті однокласників почали з'являтися різні дурні ігри, які стали захоплювати користувачів одного за іншим. Ігри в ферму, стратегію, якийсь безглуздий «іди кіт», ігри в антоніми, піратські скарби та інший ідіотизм.
Я довго думала: навіщо дорослим людям потрібне це ідіотство, яке всмоктує все їхнє дозвілля? Спочатку я дійшла висновку, що це потрібно для того, щоб запаморочити народ дешевими іграшками, щоб вони якомога менше виходили на протести. Щоб їм було лінь виходити. Ну, типу мильних серіалів. Як же вийти на вулицю, якщо зараз дон Леонсіо має виголосити історичні слова любові до рабині Ізаури?
Потім з'явилися різні групи з в'язання гачком, консервування найсмачніших у світі огірків і лікування пахової грижі заклинаннями святої ворожки Ольги, яка після того, як кинула пити, відкрила у себе дар цілительства, ставши повністю святою та невинною.
Потім мені стало абсолютно не цікаво, але я зробила певні висновки. Виразно велика група спеціально навчених КДБістів вкидає дурні ігри, створює дурні групи і розводить людей на безглузді теми, щоб, створивши психологічний портрет і вивчивши гіпнабельність кожного, вміло маніпулювати свідомістю мас, зареєстрованих на цьому сайті. Я з ОК вийшла ще в березні. Але продукт впливу КДБ (ФСБ) на свідомість «однокласників» ми спостерігали з вами весь Майдан і весь наступний час. Спостерігаємо і зараз.
До чого я це пишу?
Я бачу, як на Фейсбуці з'являється величезна кількість різних тестів. На перший погляд, простих і нешкідливих. Треба просто порівняти себе з твариною або з птахом, або з актором, або з життєвим сценарієм якогось фільму... Коротше, перераховувати можна багато. Але вони стали плодитися один за одним. Люди активно беруть участь у них і передають один одному для забави.
Як «клієнт ФСБ», який нещодавно побував у їхніх катівнях, розумію, до чого можуть призвести абсолютно безболісні питання. Як психіатр скажу з повною відповідальністю, що тести – це аналіз не тільки вашого мислення. Це створення повного психологічного портрета піддослідного.
Я думаю, що таке невинне поширення різних тестів і опитувань несе в собі досить небезпечну для нас всіх можливість дослідження нашої схильності до зовнішнього впливу і здатності впливати на нашу свідомість з боку спеціальних служб. Для чого це робиться – питання смішне і зайве, особливо в той час, як у війну втягнуті не тільки Україна і Росія.
Ви розумієте, що багато хто з нас може становити потенційну небезпеку для російського політичного стовпа. Особливо перед тим, як в Росії вже було анонсовано закриття соцмереж – ФБ і Твіттера. А перед закриттям треба провести ось таке нехитре соцопитування. І ми всі в ньому активно беремо участь.
Я раджу уважно поставитися до моїх застережень і не брати участь у жодних тестах й опитуваннях. Це просто мої спостереження і мій аналіз.
Ліза Богутскі, кримчанка, блогер, правозахисниця
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
