Боротьба за землю кримських татар почалася ще з анексії Криму імператрицею Катериною Другою, і триває донині. Багато років очікувань, незліченних акцій протесту з моменту повернення на Батьківщину кримських татар у боротьбі за шматок землі з місцевою кримською владою на їхній споконвічній землі – вже увійшли в історію як не менш болючий період для народу. Пкоління за поколінням продовжує жити в очікуванні дива, що землю їм все одно дадуть, але питання хто і коли?
Друга анексія Криму вже президентом Путіним – як грім серед ясного неба. Відчай повністю охопив народ.
Колись створені кримськими татарами громадські організації, що виникли в результаті галявин протесту, з метою обстоювати інтереси людей у переговорних процесах з владою, такі як «Авдет», а пізніше – «Себат», себе не виправдали і припинили активність. Більше того, «себатівці», яких прозвали в народі «могильовськими татарами», остаточно втратили свій авторитет після того, як в обмін на обіцянки виділити їм землю підтримали Віктора Януковича та Антимайдан у Києві
Вітм, на галявинах протесту будувалися ті, хто справді мав потребу в житлі, і можна сказати, що створені ними по суті еко-поселення – досить дорогі для існування. І навіть незважаючи на те, що немає комунікацій, люди збудувалися і садять городи. Жити в таких умовах зовсім не дешево. Але, наприклад, на одній з найбільших галявин протесту в на околиці Сімферополя, на кошти, зібрані кримськими татарами, вже збудована мечеть.
Сім'я Курталієвих, в якій двоє дітей-школярів, живе на самобудові рівно рік. Шість років зводили будинок і як могли, упорядковували. Приїхали з віддаленого села одного із степових районів. Спочатку знімали в місті квартиру, але потім вирішили, що краще вкладати гроші в своє власне житло.
Проте витрати виявилися величезні. Привізної води в ємності вистачає на два тижні. А її вартість становить 200 євро. Світло по три години на день, на акумуляторі, це один євро на годину, приблизно 400 євро на місяць за паливо. Привізний газ 150 євро на місяць. До того ж немає доріг, доводиться місити грязюку.
На вулиці, яка поки що не має назви, збудувалися лише чотири сім'ї. Поруч продовжує будівництво Хайсер. Йому 42 і він ще неодружений. Посадив город, де росте практично все. Радіє гарному врожаю. Живе у тимчасовому будиночку, і з гордістю показує розташування кімнат у своєму поки ще недобудованому будинку, куди планує привести майбутню дружину.
На сусідній вулиці ще одні учасники протесту, два рідних брати збудували будинки по сусідству. Живуть уже три роки, без води, світла і газу.
На ще не освоєному полі вже народилися діти – Бекір та Едіє. Їхній бабусі Хатідже-апте – 65. Розповідає, що найважче було, коли жили в тимчасовому будиночку. Три роки будувалися. Тому так швидко постаріла.
Ці люди сьогодні продовжують жити в невідомості, боячись за своє майбутнє. І за те, що нова влада може знести їхні збудовані будинки.
Втім, тимчасовий виконувач обов'язків голови Криму Сергій Аксьонов у своїй нещодавній заяві стосовно вирішення питань землі кримських татар дещо прояснив ситуацію. Зокрема, він поділився своїм баченням долі селищ, де, за його словами, стоять «сараї на полях». «Щодо них – однозначно потрібно зачистити всю ситуацію. У нас є масиви, які готові для виділення, причому не за національною ознакою. Там будуть і кримські татари, і росіяни», – сказав Аксьонов і обмовився, що «в законі не написано, що ми зобов’язані кримським татарам давати житло тільки поруч один з одним».
Таку заяву учасники галявин протесту розцінюють для себе як чергову загрозу розправи, розпорошеності та асиміляції, а не вирішення проблеми. До слова, на галявинах протесту є і представники слов'янського населення, які також брали участь в акціях протесту, і сьогодні на полях живуть по сусідству.
Адже земля для кримських татар – це не порожнє слово. Це, мабуть, найбільша цінність для народу. Вимолювати ж те, що належить тобі по праву, боляче подвійно. Не мати можливості розпоряджатися нею – почуття нестерпне.
Як не сумно, але сьогодні кримські татари продовжують, немов цілину, без будь-якої державної фінансової підтримки, освоювати колись занедбані території. Вони звикли жити на землі, обробляти її, як споконвіку це робили їхні предки. Любов до землі передається по крові, і втратити її означає для кримських татар втратити все.
Тетяна Мініна, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
